3. Економічне зростання: сутність, типи і фактори. Основні моделі економічного зростання: кейнсіанська, неокласична, Домара-Харрода.

Економічне зростання – це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни.

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави.

Розрізняють три типи економічного зростання:

Екстенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок розширення обсягів виробництва, тобто використання більшої кількості виробничих ресурсів:

• збільшення чисельності зайнятих;

• збільшення обсягу капіталу;

• залучення більшої кількості природних ресурсів.

Інтенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок більш досконалого використання економічних ресурсів, тобто:

• технологічного прогресу;

• рівня освіти та професійної підготовки кадрів;

• економії за рахунок зростання масштабу виробництва;

• покращення розподілу ресурсів;

• також впливають законодавчі, інституційні та інші фактори.

Змішаний (реальний) тип економічного зростання – зростання виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконалення техніки та технологій. Тобто, він поєднує інтенсивні та екстенсивні типи.

За темпами розрізняють високий та низький темпи економічного зростання. Але не завжди високий темп є кращим, тому що це може впливати на якість продукції та структуру виробництва.

Також економічне зростання повинно бути безперервним та пропорційним.

Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

1. абсолютного приросту реального обсягу виробництва, який визначається за формулою:

∆Y = Y_t – Y_t-1 ,

Де ∆Y – приріст ВВП, ВНП чи НД;

Y_t – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період t;

Y_t-1 – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період, попередній періодові t.

2. темпу економічного зростання, який визначається за формулою:

Економічне зростання має важливіше значення, ніж стабільність. Це пояснюється тим, що саме завдяки такому процесові з’являється більша можливість для вирішення соціально-економічних проблем як у межах держави, так і на міжнародному рівні, підвищується матеріальний добробут та рівень життя населення.

Теорія економічного розвитку, його головні моделі викристалізовуються внаслідок широких узагальнень, що стосуються суперечливих процесів світової господарської еволюції. Базові принципи, структура, механізми економічного розвитку фор­мулюються на основі абстрагування від конкретних шляхів госпо­дарського поступу окремих країн, статистичних матеріалів, які характеризують динаміку економічного зростання, тощо. В теоретичних моделях розкриваються типові, спільні риси парадигмального, субстанціонального змісту, що не підлягають тимчасовим, кон’юнктурним коливанням і є відповідно відносно ста­лими протягом тривалого часу.

В сучасній науці виділяють кілька головних моделей еконо­мічного розвитку, які тісно пов’язані з господарським зростанням:

• модель лінійних стадій розвитку (зростання);

• теорія структурних трансформацій;

• теорія зовнішньої залежності;

• неокласична модель вільного ринку;

• теорія ендогенного зростання;

• модель сталого розвитку.

Відмінності між кейнсіанськими, неокласичними та інституціональними моделями економічного зростання британського професора Оксфордського університету Р.Ф. Харрода і американського професора Массачусетського університету О. До-мара, професора Кембриджського університету Дж.В. Робінсон.

4. Фактори економічного зростання. Науково-технічна революція та її роль в економічному зростанні. Заощадження та нагромадження. Інвестиції – ключова ланка перетворення структури народного господарства та передумов економічного зростання.

Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факторами зростання.

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

І. Фактори пропозиції:

1. Кількість та якість природних ресурсів.

Земельні ресурси. Україна займає 40-ве місце у світі за площею, та 21-ше місце за кількістю земельних ресурсів.

Мінеральні ресурси. Запаси вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, різноманітної сировини для будівельних матеріалів.

Рекреаційні ресурси. Знаходяться на узбережжі Чорного та Азовського морів, а також у Карпатах.

2. Кількість та якість трудових ресурсів.

Показниками є чисельність працездатного населення та продуктивність праці.

Кількість населення зменшується, збільшується кількість осіб похилого віку, народне господарство втрачає кваліфіковані кадри.

3. Обсяг основного капіталу або основних фондів.

Виробничий потенціал України раніше був зорієнтований на машинобудівну, добувні галузі та воєнний комплекс.

4. Нові технологи (НТП). 

НТП залежить від витрат на наукові дослідження. Видатки бюджету на науку дуже незначні (близько 3%).