1.Інтелектуальна діяльність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства

2.Види інтелектуальної діяльності

3.Особливості літературної діяльності

4.Науково-технічна діяльність

5.Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

6.Становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності

7.Поняття права інтелектуальної власності

8.Види права інтелектуальної власності

9.Становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність

10.Авторське право і патентне право: спільне і відмінність

11.Інтелектуальна власність України та її вплив на соціально-економічний розвиток держави

12.Державне управління інтелектуальною власністю

13.Об’єкти авторського права

14.Об’єкти суміжних прав

15.Об’єкти промислової власності

16.Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

17.Автори — творці об’єктів права інтелектуальної власності

18.Заявники

19.Правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності

20.Виникнення прав на твори науки, літератури і мистецтва та об’єкти суміжних прав

21.Oформлення прав на об’єкти промислової власності

22.Заявка на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

23.Видача охоронного документа на об’єкт інтелектуальної власності

24.Виникнення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності

25.Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав та суб’єктів промислової власності

26.Припинення правової охорони об’єктів промислової власності

27.Припинення правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

28.Припинення правової охорони знаків для товарів і послуг

29.Договори у сфері інтелектуальної діяльності Загальні положення

30.Авторські договори

31.Договори у сфері науково-технічної діяльності

32.Договори на використання об’єктів промислової власності

33.Патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах Загальні положення

34.Умови патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах

35.Договір про патентну кооперацію

36.Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності

37.Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності

38.Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності

1. Інтелектуальна діяльність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства

Людина з найдавніших часів була творцем: забезпечуючи свою життєдіяльність, виробляла продукти харчування, будувала житло, створювала знаряддя праці, одяг, прикраси, твори мистецтва. У процесі праці, у постійній взаємодії з навколишнім природним середовищем відбувалося становлення, самостворення людини і як біологічного виду, і як розумної істоти, яка пізнає світ і саму себе. Разом з фізичним розвитком людини здійснювався і її розумовий розвиток. З часом людина збагнула, що важку виснажливу фізичну працю можна полегшити за рахунок посилення своїх фізичних зусиль певними придуманими знаряддями праці та способами використання земельних і сировинних ресурсів.    Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. Так було, є і буде. Людство у своєму розвитку ніколи не досягне такого стану, коли б його задовольняли наявні засоби забезпечення життєдіяльності. Людина постійно знаходиться у творчому пошукові. Це невід'ємна властивість людини, якою природа наділяє кожного із нас.    Творчість притаманна людині у будь-якій сфері її діяльності — у промисловому чи сільськогосподарському виробництві, військовій справі, охороні здоров'я людей, лікуванні тварин, організації свого відпочинку і дозвілля тощо.    Ці неспростовні істини наведено для того, щоб показати, що забезпечення своєї життєдіяльності люди все більше і більше пов'язують із досягненнями розумової діяльності. Відомо, яку велику роль у історичному розвитку людства відіграють, наприклад, транспортні засоби. А для їх створення одних фізичних зусиль замало — тут потрібні уже зусилля розумові. Саме завдяки розумовій діяльності людство переходить від одного етапу забезпечення необхідними засобами та знаряддями для свого існування до іншого — більш досконалого. Людство все більше переключається в цьому процесі на створення нових знарядь і засобів, тобто акцент переноситься саме на творчість, майстерність, уміння, що визначається словом “техніка”, запозиченим із грецької мови. Поняття “техніка” має кілька значень: це майстерність, уміння, мистецтво, а також сукупність знарядь і засобів праці. Часто сукупність навиків і способів, високе виконання певних функцій також називають високою технікою, наприклад, відносно гри на музикальному інструменті, гри у футбол, співу тощо. Проте нас термін “техніка” передусім інтересує в розумінні сукупності знарядь і засобів, створюваних для здійснення процесів виробництва і обслуговування невиробничих потреб суспільства. Отже, основним призначенням техніки є якомога повніша заміна функцій, у першу чергу фізичних, людини в процесі забезпечення свого існування і передусім у виробничому процесі, полегшення праці та підвищення її продуктивності.    Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо в другій половині XX ст., свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Іншими словами, саме результати розумової діяльності або за теперішньою термінологією — інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу.    Там, де поважають науку, культуру, мистецтво, люди живуть краще. Адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва, культури, освіти тощо. Зазначені досягнення, безперечно, будуть визначати рівень виробництва, яке стане лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Не викликає сумніву, що досягнення науки мають пріоритетне значення і можуть бути використані в будь-якій сфері діяльності людей. Науково-технічні досягнення формують рівень і характер виробництва. Інтелектуальні досягнення у сфері художньої літератури, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навколишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми називаємо людськими цінностями і які визначають духовний світ людини і суспільства. Видається, що саме ці засади є найбільш важливими у формуванні світогляду суспільства і кожного окремого індивіда. Духовний характер суспільства формують саме діячі художньої літератури, культури і мистецтва, особливо найбільш видатні їх представники. Від характеру духовного світосприйняття залежать характер і напрями науково-технічного прогресу. Якби в дискусії 50-х років XX ст. між фізиками і ліриками перемогли лірики, у нас не було б Чорнобильської трагедії.    Важливою складовою рівня інтелектуальної діяльності є освіта, зміст якої також визначається рівнем науки, культури і мистецтва.    Інтелектуальна діяльність і творча діяльність — це розумова діяльність. У цьому аспекті ці два види діяльності співпадають. Але не всяка розумова діяльність є інтелектуальною чи творчою. Людина може розумово працювати, але творчого результату не досягти. Слід мати на увазі й те, що розумовою діяльність займаються багато людей і з розвитком суспільства їх стає більше, це — вчені, інженери, вчителі, лікарі тощо. Творчість, у результаті якої появляється щось нове, властива далеко не всім.    Таким чином, інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим, що її результати неодмінно стають об'єктами правової охорони. Далеко не всі результати творчої діяльності стають об'єктами інтелектуальної власності і, отже, об'єктами правової охорони.    Кількість результатів творчої діяльності значно переважає кількості об'єктів інтелектуальної власності. До результатів творчої діяльності відносяться й ті, які з тих чи інших причин не можуть стати об'єктами правової охорони, наприклад, відкриття, винаходи, які втратили патентоздатність, не запатентовані об'єкти промислової власності.    Отже, творчі результати — це результати творчої діяльності, які можуть бути об'єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті результати творчої діяльності, які наділяються правовою охороною і визнаються об'єктами інтелектуальної власності, і є результатами саме інтелектуальної діяльності.    Таким чином, інтелектуальна власність (результати інтелектуальної діяльності) є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, який відповідає вимогам чинного законодавства. Тільки в такому разі їй надається правова охорона. У наш час роль і значення інтелектуальної власності інтенсивно зростають, вона давно уже стала найбільш цінним капіталом людства.