- •1. Предмет історії України та методи, джерела дослідження.
- •2.Періодизація історії України.
- •3.Трипільська культура та її місце в історії України.
- •4. Первісні державні утворення на території України.
- •5.Держава антів.
- •6. Походження слов'ян .Становлення та етногенез.
- •7.Східнослов'янська держава - Київська Русь (xі - хіі ст.)(Походження)
- •8. Розвиток Київської Русі
- •9.Роздробленість давньоруських земель. Розпад України-Руси.
- •10.Галицько-Волинське князівство - спадкоємець державних і соціокультурних традицій кр.
- •11. Інкорпорація України-Руси Литвою
- •12.Захоплення Польщею українських земель (основні унії).
- •13.Виникнення та розвиток Козацтва.
- •14.Українська козацька держава у геополітичних інтересах Польщі, Росії, Кримського Ханства, Туреччини.
- •15.Велика Руїна. Гетьманщина.
- •Лівобережна Україна
- •Правобережна Україна
- •16.Входження Північного Причорномор'я та Правобережної України до складу Росії
- •17. Визвольна боротьба українського народу в другій половині хvіі ст.
- •18. Українці у війні Росії з наполеонівською Францією
- •19. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні
- •20. Західноукраїнські землі на початку хх ст
- •21. Україна напередодні першої світової війни. Реформа Столипіна.
- •22. Україна в першій світовій війні
- •23. Проголошення унр.
- •24.Директорія Української народної республіки (грудень 1918 - листопад 1920).
- •25. Західноукраїнська народна республіка.
- •25.Україна в умовах становлення комуністичного режиму
- •26. Входження України до складу срср.
- •27.Політика "воєнного комунізму",неп в Україні зміст та наслідки.
- •28. Прискорена ідустріалізація та примусова колективізація.Голодомор 1932-1933 рр.
- •29.Україна під час другої світової війни.
- •30. Україна на завершальному етапі другої світової війни (1943-1945).
- •31. Повоєнна відбудова України (1945 - середина 50-х років).
- •32. Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.).
- •33.Диседенський рух. Правозахисний рух.
- •34. Україна в період "перебудови" (1985 - серпень 1991 р.).
- •35.Розвиток незалежності України
25.Україна в умовах становлення комуністичного режиму
На початку 20-х років основна частина українських земель входила до складу Української СРР - однієї з 13-ти держав, що виникли на уламках колишньої Російської імперії. Площа радянської України становила тоді 452 тис. кв. км, а її населення — 25,5 млн осіб.
Узимку 1919 р. більшовики вдруге повертаються до України і поновлюють свою владу на переважній частині республіки. 14 січня 1919 р. згідно з декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду вона дістала назву «Українська Соціалістична Радянська Республіка» (У СРР). Нова влада вбачала своє головне завдання у «доведенні до кінця соціалістичної революції». Очолив уряд УСРР X. Раковський, він же обіймав посаду наркома закордонних справ. III Всеукраїнський з'їзд Рад у 1919 р. прийняв першу радянську Конституцію України. До уряду, тобто Ради народних комісарів, ввійшли головним чином комуністи. Відповідними були й методи їхнього керівництва, котрі запозичалися з практики радянської Росії. Головна увага концентрувалася на здійсненні горезвісної політики «воєнного комунізму», на запровадженні диктатури пролетаріату.
Така політика, як і в Росії, викликала спротив. Зокрема, селяни протестували під гаслом «Геть комуну!» У квітні 1919 р. в Україні було зареєстровано 93 виступи, в липні — 207. Проти повстанців більшовики спрямували регулярні війська. Це, однак, не дало результату; рух спротиву тривав, а радянська влада втрачала підтримку населення. За таких умов денікінці влітку 1919 р. переходять у наступ, і радянська влада в Україні губить свої позиції.
Але до закінчення громадянської війни залишалося ще два роки. Денікінська влада, яка мала на меті відновлення Російської імперії, не тільки не заспокоїла населення України, а й викликала нову хвилю загальнонаціонального спротиву. У тилу Добровольчої армії швидко зростав повстансько-партизанський рух. Що ж до більшовиків, то вони збирали сили, а також намагалися використати суперечності між денікінцями та С. Петлюрою, незгоди та розбіжності у керівництві Директорії УНР. Невдовзі розпочався широкий наступ радянських військ. 16 грудня 1919 р. вони взяли Київ.
Отож більшовицька влада повернулася в Україну, її політика загалом залишилася без скільки-небудь принципових змін, проте в методах її запровадження з'явилися нові моменти. Москва вдається до іншої тактики: в резолюції ЦК РКП(б) «Про Радянську владу на Україні» від 29 листопада 1919 р. зазначалося, що «РКП стоїть на точці зору визнання самостійності УСРР», а питання визначення форм якнайтіснішого союзу України й усіх радянських республік буде остаточно вирішене самими українськими робітниками і селянами. Але на практиці, звісно, робилося все для того, щоб Україна не мала дійсної незалежності. До поразки Директорії додався розгром військ Врангеля в Криму. Тут була встановлена радянська влада. Незважаючи на статус самостійної держави, УСРР разом з п'ятьма іншими радянськими республіками і двома народними республіками утворювали єдиний простір, жорстко контрольований Москвою. 28 грудня 1920 р. між РСФРР та УСРР був укладений договір про військовий та господарський союз.
Після розпаду Австро-Угорщини західні українці були єдиною нацією, яка не здобула власної державності, адже Західноукраїнську Народну Республіку поглинула Польща. У Версальському мирному договорі зазначалося, що нова Польща повинна утворюватися в межах етнічних польських земель. Однак навесні 1923 р. під тиском Ризького договору 1921 р. Рада послів Антанти перестала заперечувати анексію Польщею українських земель, зокрема Східної Галичини.