2.Періодизація історії України.

Найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії:

I - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час;

II - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності України;

III - за періодами становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і Гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.), українська національно-демократична революція (1917-190 рр.), радянська Україна і незалежна Українська держава.

Періодизація за Грушевським:

1 етап «Княжа доба»- тривав з 1 ст. -1349р.. Це етап, коли завершився процес розселення українсько-руських племен (на території Русі було 13 племен, поляни, древляни, дреговичі, полочані, волимняні, бужові).

2 етап «Литовсько-Польська доба» - тривав від 14 до 1 пол 16 ст. і пов'язаний із завершеннями політично-державної самостійності українських земель і захоплення їх Литвою, Польщею, Московією

3 етап «Козацька доба» - тривала з 2 пол.16-18ст. Коли населення України єднається у формі козацтва для досягнення власних національних інтересів . Україна поділена на полки.

4 етап «Етап оформлення української нації 19 ст.» - це етап коли історичне і духовне життя українців відбувалось під впливом демократичних європейських ідей.

3.Трипільська культура та її місце в історії України.

Трипільська культура (4-2 тис. до н.е.)- у цей період досягли значного розвитку хліборобські племена Правобережні України та Молдови. ЇЇ відкрив В.Хвойко 1893р. (с. Трипілля на Київщині). За В.Хвойкою це було автохтонне населення (предки слов’ян), яке жило на території Середньої Наддніпрянщини.

Головні тези:

• спочатку був матріархат, а потім патріархат, про це може свідчити поховання, в яких чоловіка на пізніх етапах розвитку трип. культури ховали посередині, інших – по кругу.;

• відбувалося розшарування суспільного ладу (знайшли 1 поверхові та 2 поверхові будинки, що свідчить про економічний лад племен, ієрархію, багатші та бідніші);

• будівлі: легкі наземні та напівземлянки з вогнищем або піччю всередині;

• хліборобство, вирощували ячмінь, пшеницю, просо, коноплі, скотарство: велика рогата худоба, бики, вівці, приручена собака, кінь;

• знищівна культура(коли землі виснажувались, то переізджали);

• гончарство, гончарний посуд;

• кераміка з червоними, жовтими та чорними фарбами;

• полювання: олень, лось, косуля, бобр, заєць використовуючи стрілки з кремню, скребки, кам’яні сокири-клини;

• збирали черепашки прісноводних молюсків;

• прядіння: полотна, килими, мабуть вміли плести сіті;

• фігурки були стоячі(мали волосся) та сидячі(округле обличчя, рук не було, ноги відділена одна від одної;

• вірування про звірину, яка ковтає сонце(мабуть вовк, скоріше змія, яка символізувала не тільки кінець, а й відродження світу в новій якості. Циклічне уявлення про час: безкінечна дорога, що рухається навколо Всесвіту);

• поховання у сидячій формі, ембріона;

• три можливі теорії виникнення трипільської культури: суто автохтонна (В.Хвойки), асиміляція автохтонного населення з прийшлими племенами (В.Збеновича) та прийшлих племен, що оселилися на тих землях (М.Марра).

Науковці знайшли понад 1000 трипільських поселень, серед них в басейні Дністра на території сучасної Терноп.обл. Існує припущення, що у формуванні цієї культури взяли участь в деякі з буго-дністровських племен. За В.Хвойкою трипільська культура є містком між епохами каменю та бронзи, тому вірно було б виділяти в ній 2 періоди: перший зв’язаний з кам’яним віком, другий – з віком мідним. Перший – період примітивності у формах посуду, використання знарядь праці з кременю або каменю. У цей час більше розвинено землеробство, а скотарства майже немає. Більш розвиненими галузями були полювання, рибальство, збиральництво. Селилися здебільшого біля води, в землянках чи наземних глинобитних будинках. Для цього поселення характерні такі поселення, як Бернашівка на Дністрі, П’янишків коло Умані, Солончани та інші. Другий - період використання знарядь праці і зброї з міді, менш примітивної кераміки. Крім того, вже починають закріплюватися патріархально-родові відносини, хоча є думка, що такі відносини виникли раніше внаслідок того, що чоловіки вже тоді грали велику роль у скотарстві та полюванні, крім того, лісний характер землеробства потребував великих затрат сил, що було неможливо для жінки. Найбільш великими поселеннями того часу були Усатове (біля сучасної Одеси) і коло Городська (Житомирська область). У трип. Основою суспільного ладу були родові традиції. Великі сімї об’єднувалися у роди, а роди – в племена,у племені могло бути кілька найстарших родів, навколо яких гуртувалися молоді. У поселеннях жили вихідці з різних родів оскільки шлюби між членами одного роду були заборонені. 2500-2700 р. до н.е. – найбільший розвиток. Жили великими селами (600-700 чол.). Мешкали у вузьких та довгих оселях. Родовід вели від батька. Знайдено дуже багато глиняного посуду (з орнаментом, кольорами жовтим, чорним, білим). Також знайдено перший механічний пристрій (свердло). Дерев’яний плуг з мідним наконечником. Не тільки глиняний, а й керамічний посуд.