- •Лекція № 4
- •Література
- •Зміст лекції
- •1. Поезія і проза
- •2. Основи віршування
- •2.2. Рима і її різновиди
- •2.3. Види римування
- •2.4. Системи віршування
- •2.4.1. Античне (метричне) віршування
- •2.4.2. Силабічна система віршування
- •2.4.3. Силабо-тонічна система віршування
- •2.4.3.1. Двоскладові стопи
- •2.4.3.2. Трискладові стопи
- •2.4.4. Довільний (вольний) вірш
- •2.4.5. Павзник (паузник)
- •2.4.6. Фольклорне віршування
- •2.4.6.1. Пісенний вірш
- •2.4.6.2. Речитативний вірш
- •2.4.6.3. Говірний вірш
- •2.4.7. Тонічна система віршування
- •2.4.7.2. Літературний акцентний вірш
- •2.4.7.3. Декламаційно-тонічне віршування
- •2.4.8. Верлібр
- •2.5. Строфіка
- •2.5.1. Прості строфи
- •2.5.2. Канонізовані строфи
- •2.5.5. Інші види віршів
2.4.3.1. Двоскладові стопи
Хорей (трохей) – двоскладова стопа з наголосом на першому складі – v.
Вловиш нас сьогодні десять, (– v / – v / – v / – v)
Завтра двадцять знов настане (– v / – v / – v / – v)!
(Леся Українка)
Тут наголоси падають на непарні склади 1, 3, 5, 7. Розмір вірша – чотиристоповий хорей.
В українській поезії найчастіше використовуються двостопові, тристопові, чотиристопові, п’ятистопові хореї. Вірші з більшою кількістю хореїв зустрічаються рідко.
Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі v –.
В українському віршуванні зустрічаються двостопові, тристопові, чотиристопові, п’ятистопові, шестистопові ямби. Рідше – семистопові і восьмистопові.
Трапляються випадки, коли в рядку з’являються зайві (понадсхемні) наголоси. Двоскладова стопа з двома наголосами називається спондеем.
Анакруза (грец. anakrusis – відштовхування, хід назад). Це ненаголошені один чи два склади на початку віршового рядка перед першим ритмічним наголосом. У силабо-тонічних віршах односкладову анакрузу дають перший ямб чи амфібрахій, двоскладову – анапест. Хорей і дактиль не дають анакрузи, бо починаються з наголошеного складу. Постійна анакруза, витворюючи «живий» склад на початку віршів, здатна перетворити одну стопу на іншу.
2.4.3.2. Трискладові стопи
Дактиль – трискладова стопа з наголосом на першому складі –v v.
У поезії XVIII ст. найбільш уживаними були двостопові і чотиристопові дактилі, у XIX ст. – тристопові і чотиристопові. Шестистоповий дактиль зустрічається рідко.
Амфібрахій – трискладова стопа, у якій другий склад наголошений v – v.
Анапест – трискладова стопа, у якій третій склад наголошений v v –.
Іноді чотиристоповий анапест чергується з тристоповим. В одному вірші можуть поєднуватися різні трискладові стопи.
Досить невільная думка мовчала,
Мов пташка у клітці замкнута од світа,
Пісня на волі давно не літала,
Приборкана тугою, жалем прибита…
(Леся Українка)
Чотирискладові стопи називають пеонами, вони маловживані, складаються з одного наголошеного і трьох ненаголошених складів.
Пеон І: – v v v.
Пеон II; v – v v.
Пеон ІІІ: v v – v.
Пеон IV: v v v –.
Малоскладові слова можуть втрачати наголос. Проклітика (грец. proklitikos – схилений вперед) – це втрата словом наголосу перед іншим ритмічним наголосом. У грецькій мові так називалося слово, яке читалося спільно з наступним словом і внаслідок цього втрачало свій наголос. В українській мові – це прийменники, частки. У віршах, написаних трискладовими стопами, окремі слова залишаються без наголосу, який начебто забирає наступне слово з ритмоутворюючим наголосом.
Енклітика (грец. enklitike – схилений назад) – це втрата словом наголосу після іншого ритмічного наголосу.
2.4.4. Довільний (вольний) вірш
Вірші, у яких поєднується різна кількість стоп, називають довільними або вольними. Спочатку такий вірш з’явився у байках, тому його називали байковим віршем. Байки писали ямбом. Довільний вірш створює враження невимушеної жвавої розповіді.
Є довільні хореї і довільні анапести.
Можливе віршування на дактилічній, амфібрахічній основі. Силабо-тонічні вірші можуть бути римованими і неримованими (білими).
