2.4.3.1. Двоскладові стопи

Хорей (трохей) – двоскладова стопа з наголосом на першому складі – v.

Вловиш нас сьогодні десять, (– v / – v / – v / – v)

Завтра двадцять знов настане (– v / – v / – v / – v)!

(Леся Українка)

Тут наголоси падають на непарні склади 1, 3, 5, 7. Розмір вірша – чотиристоповий хорей.

В українській поезії найчастіше використовуються двостопові, тристопові, чотиристопові, п’ятистопові хореї. Вірші з більшою кількістю хореїв зустрічаються рідко.

Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі v –.

В українському віршуванні зустрічаються двостопові, тристопові, чотиристопові, п’ятистопові, шестистопові ямби. Рідше – семистопові і восьмистопові.

Трапляються випадки, коли в рядку з’являються зайві (понадсхемні) наголоси. Двоскладова стопа з двома наголосами називається спондеем.

Анакруза (грец. anakrusis – відштовхування, хід назад). Це ненаголошені один чи два склади на початку віршового рядка перед першим ритмічним наголосом. У силабо-тонічних віршах односкладову анакрузу дають перший ямб чи амфібрахій, двоскладову – анапест. Хорей і дактиль не дають анакрузи, бо починаються з наголошеного складу. Постійна анакруза, витворюючи «живий» склад на початку віршів, здатна перетворити одну стопу на іншу.

2.4.3.2. Трискладові стопи

Дактиль – трискладова стопа з наголосом на першому складі –v v.

У поезії XVIII ст. найбільш уживаними були двостопові і чотиристопові дактилі, у XIX ст. – тристопові і чотиристопові. Шестистоповий дактиль зустрічається рідко.

Амфібрахій – трискладова стопа, у якій другий склад наголошений v – v.

Анапест – трискладова стопа, у якій третій склад наголошений v v –.

Іноді чотиристоповий анапест чергується з тристоповим. В одному вірші можуть поєднуватися різні трискладові стопи.

Досить невільная думка мовчала,

Мов пташка у клітці замкнута од світа,

Пісня на волі давно не літала,

Приборкана тугою, жалем прибита…

(Леся Українка)

Чотирискладові стопи називають пеонами, вони маловживані, складаються з одного наголошеного і трьох ненаголошених складів.

Пеон І: – v v v.

Пеон II; v – v v.

Пеон ІІІ: v v – v.

Пеон IV: v v v –.

Малоскладові слова можуть втрачати наголос. Проклітика (грец. proklitikos – схилений вперед) – це втрата словом наголосу перед іншим ритмічним наголосом. У грецькій мові так називалося слово, яке читалося спільно з наступним словом і внаслідок цього втрачало свій наголос. В українській мові – це прийменники, частки. У віршах, написаних трискладовими стопами, окремі слова залишаються без наголосу, який начебто забирає наступне слово з ритмоутворюючим наголосом.

Енклітика (грец. enklitike – схилений назад) – це втрата словом наголосу після іншого ритмічного наголосу.

2.4.4. Довільний (вольний) вірш

Вірші, у яких поєднується різна кількість стоп, називають довільними або вольними. Спочатку такий вірш з’явився у байках, тому його називали байковим віршем. Байки писали ямбом. Довільний вірш створює враження невимушеної жвавої розповіді.

Є довільні хореї і довільні анапести.

Можливе віршування на дактилічній, амфібрахічній основі. Силабо-тонічні вірші можуть бути римованими і неримованими (білими).