2.4.8. Верлібр

У перекладі з французької vers libre – вільний вірш. Це вірш, побудований на відносно однотипній синтаксичній організації рядків, на ритмі синтагм (змістових частин речення). Рядки цього вірша мають різну довжину, не діляться на стопи. У рядках – різна кількість наголосів, їх розташування – довільне.

Верлібр не визнає рим, внаслідок чого зникає поділ на строфи. Щодо римування, то тут можливі три випадки:

1) рима відсутня;

2) рима обов’язкова;

3) рима в’яже окремі вірші, інші – неримовані.

У європейській писемній літературі верлібр з’явився у середньовічній літературній поезії. Джерела верлібру – у фольклорі. Початок українського писемного верлібру – у «Слові о полку Ігоревім». Його ритм базується на синтаксичних повторах. Такі повтори – стала особливість верлібру. Плач Ярославни, звертання буй-тура Всеволода до Ігоря написані верлібром. Верлібри писали Леся Українка, І. Франко, до верлібру зверталися поети XX ст., зокрема В. Еллан, П. Тичина, М. Йогансен, В. Мисик, В. Поліщук, представники нью-йоркської групи – Б. Рубчак, Б. Бойчук, Е. Андієвська, В. Вовк, Ю. Тарнавський. Він залишається популярним і в сучасній поезії.

Є два типи верлібру:

1) французький, який зберігає деякі ознаки інших систем (перехідна форма);

2) німецький, який цілком пориває з іншими системами.

Перехідна форма (французька):

А тим часом

Ті самі жорстокі і шорсткі

Самовіддані руки

Несли звідусюди

Каміння, залізо, цеглу,

Будували, робили, творили

Свій високий і просторий

Сонцем пронизаний Дім.

(М. Рильський)

У цитованому вірші є такі ознаки верлібру: немає рим, строф, але відчуваються трискладові стопи, у більшості рядків – амфібрахій, в окремих – анапест, у передостанньому – дактиль.

Німецький верлібр:

Сьогодні Кидаю

Іскру повстання

Для всіх.

Поети, на вас дивиться всесвіт!

Забудьте про минуле...

(М. Семенко)

2.5. Строфіка

Грецьке strophe – поворот, зміна. У Давній Греції строфою вважали пісню хору на сцені. У XVII–XVIII ст. строфу називали латинським терміном «reversio».

Строфа – це група віршових рядків, об єднаних думкою, інтонацією, порядком римування. І. Качуровський називає п’ять ознак строфи: клавзула, рима, розмір, синтаксична завершеність мовного періоду, літературний канон. П’ята ознака зумовлена традицією віршування. Обсяг строф – від одного до 16 рядків. У зарубіжній літературі трапляються й більші строфи. Є строфи прості і канонізовані.

2.5.1. Прості строфи

2.5.1.1. Моновірш (моностих) – це строфа-рядок. Прекрасними зразками моновірша є прислів’я, приказки, загадки, примовки: «Половина світу скаче, половина плаче», «Хто везе, того й поганяють», «До булави треба голови», «На похиле дерево й кози скачуть», «За моє жито ще мене й бито».

Є й літературні моновірші. У Ліни Костенко: «Історія сміється capдонічно», «Україна – неядерна, Україна – роз’ятрена», «В мені щодня вбивають Україну». У Б.-І. Антонича: «Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог».

І. Качуровський зараховує до моновіршів крилаті вислови літературного походження, взяті з контексту творів: «Дух, що тіло рве до бою» (І. Франко). На думку А. Ткаченка, вони виконують роль моновірша, коли використовуються в ролі епіграфів, закликів, написів на афішах, рекламах.

2.5.1.2. Дистих (грец. distichon – двовірш) – строфа з двох рядків – А А:

Для того й свободу брали ми із бою, –

щоб нам між народів буть самим собою!

Будьте ж самобутні.

Будьте незалежні!

Волею залізні, духом м’ятежні!

(П. Тичина)

У фольклорі двовіршові строфи часто мають гумористичне забарвлення:

На припічку свині риють,

А собаки горшки миють.

Кури хату замітають,

Хлопці в вікна заглядають.

2.5.1.3. Терцет (лат. tertius – третій) – трирядкова строфа. З’явилася в давньогрецькій поезії, відома в романському фольклорі. Терцет має чотири різновиди:

1. Усі три рядки римуються – AAA, БББ:

Був собі раз цар могутній,

Мав гурток дружини путний

Іще й настрій щомінутний.

Коли доля їм мастила,

Втіху в хату напустила, –

Край усміхом навістила.

(І. Франко)

2. Два рядки римуються, третій без рими (холостий) – ААБ:

А там, на обрії, не вершник таємничий,

Ні! Будить заспаних і недолугих кличе

Брудний, замурзаний, веселий тракторист.

(М. Рильський)

3. Два римуються, третій має риму в суміжній строфі – ААБ, БВВ:

Хто лише муку зна, муку кохання,

Лиш той пізнав до дна моє страждання!

Сам я без втіхи й сна смутний блукаю...

Хто мене любить, зна, в дальньому краю:

Душа моя смутна в огні страждання...

Хто лиш кохав, той зна жагу кохання!

(Й. Гете. Переклад М. Зерова)

4. Неримований терцет. Серед неримованих розрізняють силабічні, силабо-тонічні, верліброві:

Я чую в скронях пульс тих рідних жил,

В них бачу блискавку мого сумління,

Що осяває темряву душі.

(Д. Павличко)

2.5.1.4. Катрен (франц. quatrain) – строфа з чотирьох рядків з суміжним, перехресним або кільцевим римуванням. Є катрен з моноримою, три рядки римуються, один – неримований; два римуються, два неримовані; неримований. Катрен зявився у VII столітті до н. е. в ліриці Сапфо і Алкея.

1. Катрен з суміжним римуванням:

В теплім місяці у травні А

Шепче вітер думи давні А

В синім місяці у квітні Б

Думи явора столітні. Б

(А. Малишко)

2. Катрен з перехресним римуванням:

Дорога вється між полями... А

Ти не прийдеш, не прилетиш, Б

І тільки з дальніми піснями А

В моєму серці продзвениш. Б

(М. Рильський)

3. Катрен з кільцевим римуванням (охопним):

Він дні свої, як сосни злотокорі, А

Для нив будущини спалив дотла. Б

Його душа у слово перейшла, Б

Повставши в працьовитій непокорі. А

(Д. Павличко)

4. Катрен, у якому римуються другий і четвертий рядки, перший і третій – неримовані:

Як на вулиці зустрінеш, А

То мене обходиш ти. Б

Добре робиш! Спільним шляхом В

Не судилось нам іти. Б

(І. Франко)

5. Катрен неримований:

Коли мій батько відійшов назавжди, А

В його столі знайшли ми «Кобзаря», Б

А в книзі декілька старих квитанцій В

І мій пожовклий, ще студентський лист Г

(Д. Павличко)

2.5.1.5. П’ятирядник (пентйна від грец. penta – п’ять) - п’ятирядкова строфа. Можливі різні варіанти розташування рим у пентинах: АБАБА, АБААБ, АББАБ, ААББА, АБББА, АББАА, АААББ, ААБББ.

Подаємо два приклади пентин:

Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш, А

Хай цінний скарб краса твоя Б

І чарами її ти всіх собі скоряєш... А

Та коли ти Вкраїни не кохаєш, – А

Ти не моя! Б

(М. Вороний)

Пентина без рими:

Як ти могла сказати се так рівно,

Спокійно, твердо? Як не задрожав

Твій голос в горлі, серце в твоїй груді

Биттям тривожним не зглушило ті

Слова страшні: «Не надійся нічого!»

(І. Франко)

2.5.1.6. Шестирядник (секстет від лат. sextos – шостий). Найбільш поширені такі варіанти римування: ААБВВБ, АБАБВВ, АБАБАБ, АБАББА, АБВАБВ, ААББВВ.

Один із варіантів секстета:

Інша слава сонцю, інша місяцю, А

Інша звіздам, що на небі сяють. Б

Різна вартість тварей: пса, осла, гадюки, В

Що сю всеплодючу землю заселяють. Б

Між людьми так само здібні й неподібні Г

Праведники й грішні різну вартість мають. Б

(І. Франко)

2.5.1.7. Семирядник (септима, септина від лат. septima – сьома) зустрічається рідко. Його знаходимо у Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського. Септима П. Тичини:

Цвіт у моєму серці, А

Ясний цвіт – первоцвіт, Б

Ти той цвіт, мій друже, В

Срібляний первоцвіт. Б

Ах, ізнов, кохана, Г

Де звучала рана, – Г

Квітне цвіт – первоцвіт. Б

2.5.1.8. Восьмирядник (октоверс, октет від лат. okto – вісім, versus – рядок вірша). В октоверсі є багато варіантів римування. Найбільш поширені у поетичній практиці такі форми: АББА, ВГТВ, АБАБ, ВВГТ.

Октоверс І. Франка:

Без впину А

За річкою геть у долину, А

І геть аж до синіх тих гір Б

Мій зір Б

Летить і в тиші потопає, В

У пахощах дух спочиває, – В

У душу тепла доливає В

Простір. Б

2.5.1.9. Дев’ятирядник (нонаверс від лат. nоnа – дев’ята) – рідкісна строфа. Один із варіантів:

Коли земля в горючій мряці кисла, А

І укладалися всі сили в повну звязь. Б

І тьма предвічна всю ту масу тисла, А

І клекотів огонь, і в парі грузь пеклась, Б

І колихалося кипуче море глини, В

І піврідкі ще маси гір Г

Немов гігантські хвилі, то в безмір Г

Здіймалися, то бовтались в долині – В

Ще не було його. Д

(І. Франко)

Зустрічається і така форма: ААБВВБГГБ.

2.5.1.10. Десятирядник (дециверса від лат. decima – десята). Римування вільне:

Є вірші – квіти, А

Вірші – дуби. Б

Є іграшки вірші. Б

Є рани. В

Є повелителі і раби. Б

І вірші є – каторжани. В

Крізь мури в’язниць, Г

по тернах лихоліть Д

ідуть, ідуть Д

по етапу століть. Д

(Ліна Костенко)

У поетичній практиці зустрічаються 11-, 12-, 13-, 14-, 15-, 16-рядники у формі самостійних творів чи моностроф, строфічних складників більших творів.