Hotska_mova_Teksty_komentar_slovnyk

18 þairh allos aihtronins jah bidos aihtrondans in alla mela in ahmin jah du þamma wakandans sinteino in allai usdaudein jah bidom fram allaim þaim weiham,

19 jah fram mis, ei mis gibaidau waurd in usluka munþis mein[a]is in balþein kannjan runa aiwaggeljons,

20 faur þoei airino in kunawidom, ei in izai gadaursjau, swe skuljau rodjan.

21 aþþan ei <jah> jus witeiþ #a bi mik ist, #a ik tauja, kanneiþ izwis

allata Twkeikus sa liuba broþar jah triggwa andbahts in fraujin,

22 þanei insandida du izwis, duþþe ei kunneiþ #a bi mik ist, jah gaþrafstjai hairtona izwara.

23gawairþi broþrum jah friaþwa miþ galaubeinai fram guda attin jah fraujin Iesu Xristau.

24ansts miþ allaim þaiei frijond fraujan unsarana Iesu Xristu in unriurein. amen. Du Aifaisium ustauh.

Skeireins

1

1". . . . saei fraþjai aiþþau sokjai guþ. allai uswandidedun, samana unbrukjai waurþun", jah ju uf dauþaus atdrusun stauai.

2inuh þis qam gamains allaize nasjands, allaize frawaurhtins afhrainjan, ni ibna nih galeiks unsarai garaihtein, ak silba garaihtei wisands, ei, gasaljands sik faur uns hunsl jas-sauþ guda, þizos manasedais gawaurhtedi uslunein.

3þata nu gasai#ands Iohannes, þo sei ustauhana habaida wairþan fram

fraujin, garehsn, miþ sunjai qaþ: "sai, sa ist wiþrus gudis, saei afnimiþ frawaurht þizos manasedais."

4 mahtedi sweþauh jah inu mans leik, waldufnja þataine gudiskamma galausjan allans us diabulaus anamahtai; akei kunnands þatei swaleikamma waldufnja mahtais nauþs ustaiknida wesi jan-ni þanaseiþs fastaida garaihteins gareh<s>ns, ak nauþai gawaurhtedi manne ganist.

5 jabai auk diabulau fram anastodeinai nih nauþjandin, ak uslutondin mannan jah þairh liugn ga#otjandin ufargaggan anabusn-þatuh wesi

wiþra þata gadob, ei frauja qimands mahtai gudiskai jah waldufnja, þana galausidedi jah nauþai du gagudein gawandidedi; nei auk þuhtedi þau in

161

garaihteins gaa<g>gwein ufargaggan þo faura ju us anastodeinai garaidon garehsn?

6 gadob nu was mais þans swesamma wiljin ufhausjandans diabulau du ufargaggan anabusn gudis, þanzuh aftra swesamma wiljin gaqissans wairþan nasjandis laiseinai jah frakunnan unselein þis faurþis uslutondins, iþ sunjos kunþi du aftraanastodeinai þize in guda usmete gasatjan.

7 inuh þis nu jah leik mans andnam, ei laisareis uns wairþai þizos du guda garaihteins; swa auk skulda, du galeikon seinai frodein, jah mans aftra galaþon waurdam jah waurstwam jah spilla wairþan aiwaggeljons usmete. 8 iþ in þizei nu witodis gaaggwei ni þatain gawandeinai . . . .

2

1 . . . . seinai galaubeinai wairþands ju faur ina balþeiþ, in mela raihtis þulainais, leik is afar þulain swikunþaba miþ Ioseba usfilhands, gaswikunþjands ei ni afwandida sik in fauramaþlje #otos.

2 inuh þis jah nasjands nauh miþþan anastodjands ustaiknida þana iupa briggandan in þiudangardjai gudis wig, qiþands: "amen amen, qiþa þus, niba saei gabairada iupaþro, ni mag gasai#an þiudangardja gudis."

3'iupaþro' þan qaþ þo weihon jah himinakundon gabaurþ anþara þairh þwahl usþulan.

4þammuh þan ni froþ Nekaudemus, in þis ei miþþan frumist hausida fram

laisarja, inuh þis qaþ: "#aiwa mahts ist, manna gabairan alþeis wisands?

5 ibai mag in wamba aiþeins seinaizos aftra galeiþan jaggabairaidau?"

6 sah, unkunnands auk nauh wisands jah ni kunnands biuhti jah þo leikeinon us wambai munands gabaurþ, in tweifl atdraus.

7 inuh þis qaþ: "#aiwa mahts ist, manna alþeis wisands gabairan? ibai

mag in wamba aiþeins seinaizos aftra galeiþan jah gabairaidau?"

8 iþ nasjands þana anawairþan dom is gasai#ands jah þatei in

galaubeinai þeihan habaida, gaskeirjands imma, swe miþþan unkunnandin, qiþands: "amen amen, qiþa þus, niba saei gabairada us watin jah ahmin, ni mag inngaleiþan in þiudangardja gudis."

9 naudiþaurfts auk was jah gadob wistai du garehsn daupeinais andniman, at raihtis mann us missaleikom wistim ussatidamma, us saiwalai raihtis jah leika, jah anþar þize anasiun wisando, anþaruh þan ahmein - duþþe gatemiba and þana þize laist jah twos ganamnida waihts,

162

unkunnandans þo bi nasjand; inuh þis laiseiþ ins qiþands: "jains skal wahsjan, iþ ik minznan."

3 aþþan so bi ina garehsns du leitilamma mela raihtis bruks was jah fauramanwjandei saiwalos þize daupidane fralailot aiwaggeljons mereinai: iþ fraujins laiseins anastodjandei af Iudaia jah and allana midjungard gaþaih, and #arjanoh þeihandei und hita nu, jah aukandei,

all manne du gudis kunþja tiuhandei.

4inuh þis jah skeirs wisandei.

5mikilduþ fraujins wulþaus kannida qiþands: "sa iupaþro qimands ufaro allaim ist".

6ni þatei ufaro wisandan sware kannidedi, ak jah swalauda is mikilduþais maht insok jah himinakundana jah iupaþro qumanana qiþands, iþ sik airþakundana jah us airþai rodjandan, in þizei wistai manna was: jaþþe weihs jaþþe praufetus wisands jag garaihtein weitwodjands, akei us airþai was jah us waurdahai wistai rodjands.

7iþ sa us himina qumana, jabai in leika wisan þuhta, akei ufaro allaim

ist, "jah þatei gasa# jag-gahausida þata weitwodeiþ, jah þo weitwodida

is ni ainshun nimiþ".

8 jah þauhjabai us himina an<a> airþai in manne garehsnais qam, akei ni þe haldis airþeins was nih us <air>þai rodjands, ak himinakunda anafilhands fulhsnja þoei gasa# jag-gahausida at attin.

9 þo nu insakana wesun fram Iohanne ni in þis þatainei, ei fraujins mikilein gakannidedi, ak du gatarhjan jah gasakan þo afgudon haifst Sabailliaus jah Markaill[i]aus, þaiei ainana anananþidedun qiþan attan jah sunu.

10 iþ anþar s<a> weiha . . . .

164

ГРАМАТИЧНИЙ КОМЕНТАР

ДІЄСЛОВО

У готській, як і в інших давньогерманських мовах, дієслова за морфологічною ознакою, тобто за принципом утворення форм, поділяються на чотири групи.

Перша основна група, яку становлять так звані сильні дієслова - це найбільш консервативний тип дієслівного формотворення. Дієслова, що належать до сильної відміни, утворюють форми претерита (минулого часу) та дієприкметника ІІ за допомогою морфологічного чергування голосного основи (аблаута).

Друга основна група, так звані слабкі дієслова, є суто германським формоутворенням, яке становить специфічну рису дієслівної парадигматики германських мов. Слабкі дієслова характеризуються утворенням форм претерита та дієприкметника ІІ за допомогою дентального суфікса.

Третю групу становлять претерито-презентні дієслова, які також виступають характерною рисою давньогерманського дієслівного формотворення. Їх морфологічною ознакою є побудова презентної парадигми за типом сильної дієвідміни і побудова претеритної парадигми за типом слабкої дієвідміни. Ця група включає чотирнадцять дієслів, які характеризуються недостатністю парадигматичних форм: wait знаю; lais знаю; daug годиться, гоже; kann знаю; þarf потребую; gadars наважуюся; skal я зобов’язаний; повинен; мушу; man я пам’ятаю; bi-nah* дозволено; ga-nah досить, достатньо; mag я можу; ga-mot я знаходжу місце; og я боюся, aih

я маю, володію. Деякі з цих дієслів мають лише одну засвідчену форму. (Див. таблицю 4)

Четверта морфологічна група дієслів готської мови, неправильні дієслова, складається з дієслів, які мають індивідуальні й ізольовані парадигми. У готській мові, як правило, виділяються чотири неправильні дієслова: briggan приносити; gaggan іти; wisan бути; wiljan хотіти, які внаслідок специфічності побудови парадигми розглядаються окремо. (Див. таблиці 5,6)

165

а) Сильні дієслова

У готській мові сильні дієслова мають парадигматичний ряд із чотирьох основних дієслівних форм, від яких утворюються форми дієслівного відмінювання додаванням флексії до основи або вживанням основи без флексії: І - основа інфінітива і презенса (теперішнього часу); ІІ - основа претерита однини; ІІІ - основа претерита множини; ІV - основа дієприкметника минулого часу.

За співвідношенням основ виділяються сім класів сильних дієслів, які відрізняються одне від одного не тільки типом і схемою альтернації (аблаута), а й специфікою кореня або кінцем основи. Збереження класу дієслів з редуплікацією вважається характерною рисою готської мови, що свідчить про архаїчність її морфологічної будови і пов’язано з давнім характером писемної фіксації готської мови. (Див. таблицю 1)

б) Cлабкі дієслова

У готській мові слабкі дієслова, крім дієслів 4 класу, мають парадигматичний ряд із чотирьох основних форм: І - основа інфінітива та презенса, ІІ - основа претерита однини, ІІІ - основа претерита множини, ІV - основа дієприкметника ІІ. Слабкі дієслова поділяються на чотири класи за характером словоутворюючого суфікса (суфікса основи). 4-й клас охоплює неперехідні дієслова, які у зв’язку із специфікою лексико-граматичного значення (медіопасивне) не мають форми дієприкметника ІІ. Форми слабких дієслів ІV класу становлять окремий морфологічний тип лише у готській мові і таким чином є індивідуальною рисою морфології дієслова східного ареалу. (Див. таблицю 2)

З точки зору порівняльної граматики індоєвропейських мов дієслова на –na-/nō- не є новотворенням у германських мовах. Див.

гот. andbundnan розв’язатися - дінд. badhnā́ti зв`язує; укр. сліпити – сліпнути; рос. слепить – слепнуть. У германському ареалі ці дієслова також є в скандинавських мовах, але вони не становлять морфологічно окремої групи, а належать до другої групи слабких дієслів.

166

Таблиця 1. Сильні дієслова

167

Таблиця 2. Слабкі дієслова

168

Дієвідміна

Основні граматичні категорії дієслова у готській мові та форми їх вираження.

Система готського дієвідмінювання має як ареальні, так і типологічні риси, а також характеризується збереженням реліктових форм. Наприклад: au - показник першої особи однини оптатива, презенс, актив (готоскандинавський ареал); -ts- показник 2-ої особи двоїни індикатива, презенс, актив (готський ареал). Показники форми однини презенса індикатива першої особи -а та третьої особи –þ (германський ареал) генетично тотожні індоєвропейським показникам. Реліктовими рисами є система форм медіопасиву, а також деякі форми двоїни, які засвідчено лише у готській мові.

Крім того, у готській мові, як і в давньоверхньонімецькій, найбільш чітко помітна давня морфемна структура презентних форм. Наприклад: nimais (оптатив, презенс 2-ої особи однини, актив): nim-корень, -а- тематичний голосний, -і- суфікс оптатива; s- показник 2-ої особи однини.

Характерною особливістю готської дієвідміни є складна смислова структура флексії, яка водночас може передавати граматичні значення кількох морфологічних категорій. (Див.таблиця 3)

Категорія особи у готській мові виражає відношення дії до суб’єкта. Граматичне значення особи виявляється у протиставленні трьох форм: першої, другої і третьої особи. Особові показники виявляються досить диференційованими, що робить необов’язковим придієслівне вживання займенників.

Категорія числа у готській мові виражає відношення дії до одиничного або неодиничного суб’єкта. Граматичне значення числа виявляється у протиставленні трьох форм: однини, двоїни та множини. Наявність двоїни є характерною, але архаїчною рисою дієслівного формотворення у готській мові. Парадигматичне значення двоїни становить поняття двох предметів як щодо одиничного, так і неодиничного предмета.

Категорія часу у готській мові виражає відношення дії до моменту мовлення. Граматичне значення передування/ непередування до моменту мовлення виявляється у протиставленні двох форм: форми презенса формам претерита. Це протиставлення

169

форм презенса формам претерита є типологічною і домінуючою рисою дієвідмінювання для всього давньогерманського ареалу. Окремої форми майбутнього часу у готській мові немає. Значення майбутнього часу (футуральності) може передаватися по-різному, наприклад, формами індикатива презенса та оптатива презенса, а також інфінітивними структурами з презентними формами дієслів duginnan починати; skulan мусити, бути повинним, зобов’язаним; haban мати. Домінантним є синтетичний (флективний) характер вираження цієї категорії.

Категорія способу у готській мові виражає відношення дії до дійсності. Граматичне значення способу виявляється у протиставленні чотирьох форм: індикатива (дійсний спосіб); оптатива (бажальний спосіб); ірреаліса (нереальний, умовний спосіб); імператива (наказовий спосіб).1

Індикатив (дійсний спосіб) має розвинену систему особових закінчень (флексій), які відрізняються від закінчень оптатива, ірреаліса та імператива. Парадигматичне значення індикатива становить значення реальності дії.

Оптатив (бажальний спосіб) має тільки форми презенса. Парадигматичне значення оптатива становить реальна бажаність, що протиставляє форми оптатива з одного боку формам індикатива (бажаність/небажаність), а з іншого - формам ірреаліса (реальність бажання/ нереальність бажання).

Ірреаліс (оптатив основи претерита) має найбільш складну систему морфологічних показників. Парадигматичним значенням ірреаліса є нереальність дії, нереальна бажаність, нереальна зумовленість дії. Форми оптатива та ірреаліса досить часто також вживаються в деяких складнопідрядних реченнях, в яких вони є структурно зумовленими.

Імператив (наказовий спосіб). Парадигматичне значення імператива, що протиставляє ці форми формам індикатива, оптатива та ірреаліса, становить волевиявлення мовця, яке потребує негайної дії з боку слухача. Це може бути прохання, наказ, спонукання, побажання.

Категорія стану виражає відношення дії до суб’єкта й об’єкта. Граматичне значення стану виявляється у протиставленні

1 Историко-типологическая морфология германских языков. Категория глагола. – М.: Наука, 1977, с.217-229.

170