12. Відображення як властивість матерії.

Відображення — це загальна властивість матерії. Рух — не що інше як всезагальний спосіб буття матерії. Сам рух тлумачиться як взаємодія, а відображення — це властивість матеріальних систем відтворювати у сво­їх змінах властивості інших систем, що взаємодіють з ними. Свідомість як одна з форм відображення виникає на певному рівні розвитку матерії. В основі її лежить інформаційне відображення, яке з.являється у живій природі. Воно є таким типом відображення, за якого будь-яка система здатна використати його результати для своєї дії у зовнішньому середовищі або як здат­ність активного використання результатів зовнішнього впливу. Інформаційне відображення має сигнальний харак­тер. Фактори зовнішнього середовища живий організм сприймає для реалізації своїх потреб, закладених про­грам щодо забезпечення життєдіяльності. Фактори і стан зовнішнього середовища не пов.язані безпосередньо з існуванням організму, тобто вони не задовольняють його біологічні потреби, але виконують роль сигналу, що означає настання ситуації, яка уможливлює їх задово­лення. Таким чином, механізм інформаційного відобра­ження опосередковується внутрішньою програмою організму. Наприклад, темрява не задовольняє потребу в їжі нічних мисливців, але настання темряви подає сигнал про початок полювання. Інформаційне відображення має вибірковий харак­тер. Сприймаються не всі явища, сукупний вплив зов­нішнього середовища, а лише ті його фактори, які мають значення для реалізації внутрішньої програми орга­нізму.

13. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.

Основними функціями психіки є відбиття й регулювання.  Ці функції взаємозалежні й взаємообумовлені: відбиття регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відбиття. "Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним відбиттям об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поводження".  Тісний взаємозв'язок зазначених функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність всіх психічних проявів, інтеграцію всього внутрішнього психічного життя. Цієї ж функції забезпечують і безперервна взаємодія, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем. Людина - активна система, і в навколишньому його світі також багато активних об'єктів. Тому варто розрізняти активне й реактивне відбиття, активне й реактивне регулювання.  Рефлекторність психіки Послідовно аналізуючи психічні явища, І.М.Сєченов показав, що всі вони включені в цілісний рефлекторний акт, у цілісну відповідь організму на вплив навколишнього середовища, що регулюється головним мозком людини. Рефлекторний принцип психічної діяльності дав змогу І.М.Сєченову зробити важливий у науковому плані висновок про детермінованість, причинну зумовленість усіх дій і вчинків людини зовнішніми впливами. При цьому він попереджав проти спрощеного розуміння дій зовнішніми умовами, відзначаючи, що тут мають значення не тільки зовнішні впливи, але й уся система попередніх впливів на людину, весь її попередній досвід.

Психічна активність — виявлення на рівні психіки активності як загальної якості матерії, що є результатом ускладнення організації її структури.

Ієрархія психічної активності така:

• у тварин: безумовнорефлекторні потреби і емоції; умовнорефлекторні емоції; сенсорно-моторна поведінка;

• у людини на основі попереднього: відношення як атрибут свідомості; почуття; воля; мислення з його вищим проявом — творчим мисленням; діяльність з її вищим проявом — творчою діяльністю.

Явища П.А. іноді називали «діяльністю».