- •3 Форми душі за Платоном:
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Методи психологічних досліджень за Ананьєвим б.Г. Загальна характеристика
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самостпостереження як метод наукового пізнання.
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання та інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експерементальні методи. Природній (польовий експеримент). Моделюючий експеримент. Лабараторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •14. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •16. Умови виникнення свідомості. Особливості свідомості як вищої ворми психічного відображення.
- •17. Уявлення як вторинний образ.
- •18. Класифікація відчуттів: систематичний та генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке, Афазії.
- •22.Вібраційні відчуття. Механізми вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику.Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору і дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості та форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття та їх властивості.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору: монокулярний та бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів та станів уваги.
- •32. Функції уваги
- •33.Характеристика об’єктів, що привертають і водволікають увагу
- •34. Специфіка джерел довільної уваги
- •35.Фактори, що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37. Стани максимальної уваги
- •38. Стан пасивної уваги
- •39. Стани мінімальної уваги
- •II. Операціональний склад процесу мислення.
- •III. Участь у процесі мислення різних „мов" переробки інформації.
- •IV. Вибірковість мислення.
- •V. У мисленнєвому процесі певним чином співвідносяться репродуктивні і продуктивні компоненти.
- •VI. У мисленні певним чином взаємопов'язані усвідомлювані і неусвідомлювані компоненти.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення.
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •60. Розумовий розвиток і інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності
- •61. Підходи до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід
- •Феноменологічний підхід
- •Функціонально-рівневий підхід
- •Регуляційний підхід
- •62. Основні психологічні методики вивчення інтелекту
- •63. Креативність як характеристика мислення людини
- •64. Методики вивчення креативності
- •65. Специфіка вивченні мови в психології. Сутність мови і мовлення
- •66. Відмінності мови і мовлення. Ознаки мови. Ознаки мовлення
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за дпопомогою мови
- •68. Функції мовлення
- •69. Форми мовлення
- •70. Індивідуальні особливості мовлення
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності; ії функції.
- •72. Уява як фактор поведінки.
- •74. Різновиди уваги: активна(відновлювальна;творча) та пасивна(навмисна; ненавмисна) увага.
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму, реалізація задуму).
- •76. Форми уяви (мрія, фантазія, марення, сновидіння, галюцинації). Реалістична та фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С. Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв’язок емоцій з іншими системами(гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •81. Характеристика емоційного реагування.
- •82. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •83. Різновиди почуттів. Вищі почуття.
- •84. Почуття і особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, лабільність і імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль позитивних та негативних емоцій
- •87. Функції емоцій
- •88. Закон Йєркса-Додсона
- •89. Характеристика емоцій
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика (переклад з рос. Дивіться уважно!)
- •95. Проблеми вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96. Стадії (етапи) вольової дії
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •98. Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
12. Відображення як властивість матерії.
Відображення — це загальна властивість матерії. Рух — не що інше як всезагальний спосіб буття матерії. Сам рух тлумачиться як взаємодія, а відображення — це властивість матеріальних систем відтворювати у своїх змінах властивості інших систем, що взаємодіють з ними. Свідомість як одна з форм відображення виникає на певному рівні розвитку матерії. В основі її лежить інформаційне відображення, яке з.являється у живій природі. Воно є таким типом відображення, за якого будь-яка система здатна використати його результати для своєї дії у зовнішньому середовищі або як здатність активного використання результатів зовнішнього впливу. Інформаційне відображення має сигнальний характер. Фактори зовнішнього середовища живий організм сприймає для реалізації своїх потреб, закладених програм щодо забезпечення життєдіяльності. Фактори і стан зовнішнього середовища не пов.язані безпосередньо з існуванням організму, тобто вони не задовольняють його біологічні потреби, але виконують роль сигналу, що означає настання ситуації, яка уможливлює їх задоволення. Таким чином, механізм інформаційного відображення опосередковується внутрішньою програмою організму. Наприклад, темрява не задовольняє потребу в їжі нічних мисливців, але настання темряви подає сигнал про початок полювання. Інформаційне відображення має вибірковий характер. Сприймаються не всі явища, сукупний вплив зовнішнього середовища, а лише ті його фактори, які мають значення для реалізації внутрішньої програми організму.
13. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
Основними функціями психіки є відбиття й регулювання. Ці функції взаємозалежні й взаємообумовлені: відбиття регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відбиття. "Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним відбиттям об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поводження". Тісний взаємозв'язок зазначених функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність всіх психічних проявів, інтеграцію всього внутрішнього психічного життя. Цієї ж функції забезпечують і безперервна взаємодія, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем. Людина - активна система, і в навколишньому його світі також багато активних об'єктів. Тому варто розрізняти активне й реактивне відбиття, активне й реактивне регулювання. Рефлекторність психіки Послідовно аналізуючи психічні явища, І.М.Сєченов показав, що всі вони включені в цілісний рефлекторний акт, у цілісну відповідь організму на вплив навколишнього середовища, що регулюється головним мозком людини. Рефлекторний принцип психічної діяльності дав змогу І.М.Сєченову зробити важливий у науковому плані висновок про детермінованість, причинну зумовленість усіх дій і вчинків людини зовнішніми впливами. При цьому він попереджав проти спрощеного розуміння дій зовнішніми умовами, відзначаючи, що тут мають значення не тільки зовнішні впливи, але й уся система попередніх впливів на людину, весь її попередній досвід.
Психічна активність — виявлення на рівні психіки активності як загальної якості матерії, що є результатом ускладнення організації її структури.
Ієрархія психічної активності така:
у тварин: безумовнорефлекторні потреби і емоції; умовнорефлекторні емоції; сенсорно-моторна поведінка;
у людини на основі попереднього: відношення як атрибут свідомості; почуття; воля; мислення з його вищим проявом — творчим мисленням; діяльність з її вищим проявом — творчою діяльністю.
Явища П.А. іноді називали «діяльністю».
