37. Стани максимальної уваги

Стан зосередженості - це вольовий стан, пов'язаний з навмисною концентрацією уваги на процесі діяльності. Тренування, вправа, рух все це вимагає стану зосередженості. І чим вже поняття тренувального процесу, тим більшої концентрації уваги потрібно від людини. Так тренувальний процес складається з тренувань, тренування з вправ, а вправи з рухів, значить, саме, кожен рух вимагає максимальної зосередженості.

Фізіологічною основою стану зосередженості є здатність організму придушувати сприйняття подразників, що не мають відношення до даного виду діяльності, тобто вправи. Це відбувається за рахунок збільшення порогу чутливості до неадекватних (стороннім) зовнішніх стимулів: розмовам оточуючих, думкам про роботу, новинам TV, та інші, які часто можна спостерігати у фітнес клубах. У таких випадках організму вигідно стати "байдужим" до найрізноманітніших подразників зовнішнього середовища.

Інтенсивність (або напруженість) уваги характеризується ступенем спрямованості його на дані об'єкти та одночасним відволіканням від всього іншого. Це найбільш яскраве вираження того, що взагалі характеризує увагу. При інтенсивному уваги людина цілком поглинений тим, на що спрямована увага, не бачить, не чує, крім цього, нічого, що відбувається навколо нього. Фізіологічною основою інтенсивного уваги є наявність різко вираженого збудження в одному з вогнищ мозку при настільки ж різко вираженому гальмуванні інших ділянок кори.

Стійкість уваги - це тривале утримування його на чому-небудь, підпорядкованому однієї загальної задачі. Це характеристика його в часі. Стійкість уваги не означає спрямованості його весь час на один і той же об'єкт. Об'єкти дій і самі дії можуть мінятися (і найчастіше вони дійсно змінюються), але постійним повинно залишатися загальний напрямок діяльності.

38. Стан пасивної уваги

Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу (зовнішньо направлена увага), а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються всередині у нього (внутрішньо направлена увага).

Мимовільна (пасивна, емоційна) увага — це зосередження свідомості на об’єкті в зв’язку з його особливостями як подразника. Вона не вимагає зусиль на зосередження і не пов’язана з метою трудової діяльності. Умовою виникнення мимовільної уваги є новизна або значна сила подразника. У процесі праці мимовільна увага зумовлюється зовнішніми для людини причинами, не пов’язаними з трудовою діяльністю, і виявляється як відволікання від роботи або як показник втоми. Недостатньо концентрована, надмірно рухлива увага раптово переключається з одного предмета на інший. В основі цього явища лежить безумовно зорієнтований рефлекс (“Що таке?”)

Пасивна увага є, власне, безумовним орієнтувальним рефлексом на подразники, що мають життєве значення. Основна потреба в самозбереженні змушує організм до орієнтації — уваги. Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.