83. Різновиди почуттів. Вищі почуття.
Позитивні почуття-реакція психіки на задоволену потребу, у той час коли негативні - наслідок незадоволеної чи недостатньо задоволеної потреби: сум, гнів, страх тощо.
Стенічні почуття - ті, що посилюють активність, пожвавлюють людину, спонукають її до діяльності, а астенічні - ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують.
Окрім того, існують примітивні (нижчі), що пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб та вищі - переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб.
Моральні почуття - почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей і до себе самої. Вони нерозривно пов'язані з нормами поведінки, прийнятними в певному суспільстві, з оціненням відповідності цим нормам дій, учинків, намірів людини.
Високими моральними почуттями є передусім почуття любові до своєї країни, почуття патріотизму. Це почуття пов'язане з любов'ю до людей, з почуттям гуманності. Почуття гуманності зумовлені моральними нормами та цінностями, здатність до переживання та співпереживаннями тощо. Почуттями гуманізму особистість керується при визнанні прав, свободи, честі та гідності іншої людини.
Інтелектуальні почуття. Ці почуття з'являються в процесі переживань, які пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини. Такими є почуття любові до знань, почуття нового, здивування, сумніву, впевненості, невпевненості. Вони пов'язані з моральними почуттями людини, але разом з тим вони специфічні, їхніми джерелами є навчальна діяльність, самостійна робота, дослідна робота в тій чи іншій галузі, конструктивна, творча виробнича праця людини.
Естетичні почуття. До естетичних почуттів належать почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою діяльністю. Естетичні почуття відображають прекрасне, що є в самій об'єктивній діяльності. У них виявляється естетичне ставлення особистості до предметів і явищ, викликане її активним бажанням оволодіти конкретними естетичними об'єктами або ж тим чи іншим видом творчої діяльності.
Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності
Праксичні почуття виникають у діяльності. Ці почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно розвиваються і стають постійними тоді, коли діяльність відповідає інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляються елементи творчості. Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними почуттями.
84. Почуття і особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, лабільність і імпульсивність.
Емоції та почуття є головною характеристикою людської особистості. Подібно до мислення, пам'яті емоції є психічним явищем. Емоційні властивості людини, тобто здатність переживати емоції, називається емоційністю. Саме емоційні особливості є одними з найважливіших властивостей у структурі особистості людини. Знання емоційних особливостей людини дає нам можливість робити висновок про головне в ній.
Емоційна вразливість проявляється у бурхливому емоційному реагуванні на події, ситуації, предмети, стосунки. Її зумовлюють типологічні (тип нервової системи) особливості людини, життєвий досвід, спонукальна сфера, час, відсутність самовладання. У вразливих людей емоції переважають над пізнавальною функцією сприйняття світу. Вразливість як здатність до основаних на багатій уяві соціальних переживань має своєю передумовою емоційне забарвлення, нечітке сприйняття.
Лабільність емоцій (рухливість, здатність до переключення) - полягає в тому, що людина вільно виходить з одних емоційних ситуацій і швидко пристосовується до інших. Іноді це зумовлює її реактивність, імпульсивність, а це означає, що людина погано керує собою. Емоційна лабільність характеризується легким і швидким переходом від піднесеного до пригніченого настрою.
Занадто виражена лабільність емоцій може ускладнювати стосунки з навколишніми, тому що особистість стає реактивною, імпульсивною, погано управляє собою.