2. Les antonymes

Ce sont deux mots qui ont un sens opposé dans un contexte donné. Ils sont forcément de même nature et peuvent être deux noms, deux adjectifs, deux verbes, deux adverbes.

Exemple :

• le bien => le mal

• le bonheur => le malheur

• riche => pauvre

• rapidement => lentement

Les homonymes

Ce sont des mots qui se prononcent de la même façon mais qui ont une orthographe différente. Il ne faut pas par exemple confondre :

• Je l’ai deux fois cette semaine.

• J’ai une crise de foie.

• Cet homme a la foi.

Exemples d’homophones :

• un seau (récipient), un sceau (cachet sur une lettre), un sot (bête).

• sang (qui coule dans les veines), cent (100), sans (dépourvu de).

• le porc (animal), port (où sont les bateaux), pore (de la peau).

• le lait (boisson), la laie (femelle du sanglier), laid (adjectif).

• le verre (pour boire), vert (couleur), vers (préposition), ver (de terre).

23, 24. Фразеологізми.

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі і доповнив російський мовознавець В.В. Виноградов (1894-1969).

За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.

Наприклад: собаку з'їсти "бути майстром у якійсь справі". Тут власні значення слів собака і їсти не відіграють жодної ролі, бо неможливо пояснити, чому знання й досвід передбачають поїдання собак.

До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як укр. точити ляси (баляндраси ) "вести пусті розмови", пекти раків "червоніти від сорому", дати кучми "побити", підсунути свиню "підступно завдати прикрощів комусь", збити з пантелику "викликати розгубленість у кого-небудь, дезорієнтувати"; рос. бить баклуши "нічого не робити, байдикувати", как пить дать "напевне", реветь белугой "сильно плакати", сапоги в смятку "нісенітниці", у черта на куличках "дуже далеко"; польськ. dac deba "втекти" (буквально: "дати дуба"), англ. a fishy story "видумка" (дослівно: "риб'яча розповідь, казка"), to show the white feather "злякатися" (буквально: "показати біле перо").

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. idioma "самобутній зворот"), під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як склалося значення ідіом, - складна етимологічна проблема. Так, наприклад, англ. tit to tat має значення "око за око", але пояснити, що означають слова tit і tat, ніхто не може.

Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіому-відповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням. Скажімо, англ. skeleton in the cupboard перекладається як "сімейна таємниця", хоч дослівний переклад - "скелет у буфеті", англ. to wear one's heart on one's sleeve перекладається як "бути відкритим, відвертим", хоча дослівний переклад - "носити серце на рукаві".

Les locutions phraséologiques, diffèrent par le degré de leur stabilité et de leur cohésion. Ch. Bally distingue deux types essentiels de locutions phraséologiques : il nomme unités celles dont la cohésion est absolue et celles dont la cohésion n'est que relative. V.V. Vinogradov distingue les locutions phraséologiques suivantes : les unités indécomposables, les unités et les combinaisons phraséologiques. Les deux premiers types de locutions constituent un groupe synthétique, le dernier type représente un groupe analytique. Vinogradov porte son attention sur les particularités d’ordre structural et grammatical des locutions phraséologiques.

Il y a quelques moyens de la formation des phraséologismes. Je veux décrire les plus distribués, ce sont la synonymie et la variation phraséologiques. Le procédé synonymique a lieu avec la synonymie lexique (dans un système lexique) et entreparadigmatique (dans un système phraséologique). La variation est dans la structure lexicale ou dans le changement morphologique dans les phraséologismes avec un lexème de base [11,16].

La variation dépend du caractère de la motivation de la locution et de la liaison des composants du phraséologisme. Par exemple, on voit une forte liaison dans les expressions avec le mot « coeur »- « серце» :

Bouche de miel, coeur de fiel – На язиці солодко, в душі гірко.

Ce que le sobre tient au coeur est sur la langue du buveur – Що в тверезого в голові, те в п’яного на язиці.

Il dit cela de bouche, mais le coeur n’y touche – Говорить одне, а думає інше.

Phraséolèxe c’est un lexème avec ses fonctions acquises ou perdues. Dans une locution phraséologique avec un phraséolexe « sang » on happait les associations le la variation de la partie du prédicat et caractérise l’état émotionnel de la personne. Dans une locution « allumer le sang » - « розпалити, підбурювати», le composent prédicatif change et on reçoit « fouetter » - « збуджувати, провокувати », « faire boire » - «  кип’яити», « émouvoir » - « хвилювати» . « Avoir la sang qui bout dans les veines » -« бути гарячим, палким». On peut voir les changements dans la variation du composant « chaud » dans la locution « qui bout dans les veines » : « Mon sang se glaça dans mes veines et je tombai évanoui ».[28, p.79]

Les phraséologismes de la langue française moderne se composent à l’aide des modèles syntaxiques des locutions libres. Les plus typiques sont :

25. Особливості стилістичної маркованості мовних одиниць фонетичного та морфологічного рівня.

Стилістично маркованими (франц. таг- qeur — робити на товарі клеймо або марку) вважають такі мовні одиниці, які стали типовими не для всіх сти­лів мови, а тільки чи переважно для окремого стилю. Наприклад, слова синус, косинус, множення стилістич­но марковані, бо вживаються здебільшого в науковому мовленні, особливо в математиці. Натомість слово вода стилістично немарковане , бо використовуєть­ся в усіх стилях і формах мови. Похідні від вода лексе­ми водиця, водичка, водиченька стилістично марковані: вони типові здебільшого для художньо-літературного і для розмовно-побутового, але емоційно забарвленого мовлення. Слово земля (крім комунікативно особливих випадків) сприймається як нейтральне з погляду емо­ційного, почуттєвого і, отже, як стилістично немарко­ване, а слова земелька, земелечка, землиця, землюка, означаючи в основному те ж саме, що й земля (Він пока­зав руки свої в землюці і в крові. — А. Головко), є сти­лістично маркованими. Вони мають обмежену і спе­ціалізовану семантику і сферу вживання, бо містять у своєму значенні різні відтінки: лексеми зе­мелька, земелечка відтворюють ніжне, виразно пози­тивне ставлення мовців до землі, натомість слово зем­люка відображає негативне, нешанобливе сприймання землі, яке щоразу змінюється залежно від конкретної ситуації мовлення, інтонації слова в реченні, тексті.

Маркованість чи немаркованість мовних одиниць найбільше виявляється на лексичному і синтаксичному рівнях мови. Так звані кореневі слова найчастіше стиліс­тично немарковані, а похідні (афіксальні) слова (з пре­фіксом чи суфіксом) здебільшого стилістично марковані.

Звуки (фонеми) стилістично сприймаються як рівно­цінні, однаково емоційні або неемоційні. Емоційність звуків залежить від того, як їх вимовляє мовець. Звуки мають різну артикуляцію (творення, вимову): один — складнішу, інший — вимовляється простіше, з меншим мовленнєвим зусиллям. Однак певне стилістичне зна­

 

чення має різне поєднання звуків, наприклад алітера­ція, асонанс та ін.

Словотвірні афікси, на відміну від звуків, надають словам різного емоційного забарвлення (відтінку змен­шеності, здрібнілості, пестливості, голубливості, згру­білості, зневаги тощо).

За своєрідних ситуацій мовлення поняття маркова- ності (стилістичної обмеженості) і немаркованості (сти­лістичної всеохопленості, необмеженості, загальності) може також застосовуватись і до явищ орфографії, і до певних виявів пунктуації. Якщо, наприклад, прізвище пишуть з малої літери (гітлер, сталін; гітлери, Сталі­ни; плюшкін, гобсек), то цим своєрідно виявляють воро­жість чи неповагу в ставленні до цих осіб або й до їхніх прихильників.

26. Тропеїка. Проблеми перекладу.

Des faux-amis sont des mots appartenant a deux langues differentes, qui ont entre eux une grande similitude de forme mais dont tes significations sont differentes. Du point de vue etymologique, les raisons de l'existence de faux-amis sont pluriellesUne langue A emprunte un mot a une langue B. Plus tard, le mot change de sens dans la langue B. Ou bien deux langues differentes utilisent un meme terme issu d'une autre langue, mais chacun dans un sens different. Un locuteur de la langue A risque de tomber dans le piege du faux-ami quand il apprendra ia langue В et rencontrera le mot en questionDans certains cas, las faux-amis ne sont que des homonymes qui n'ont aucun rapport. L'homonymie (ou parfois l'homophonie) n'est qu'une pure coincidence. Par exemple, l'anglais "or" - "ou", le russe "он" - "il" et l'allemand "rat" - "conseil", sont des homonymes et homophones fortuits de mots francais sans aucun rapport. Pour de simples raisons statistiques, ces coincidences apparaissent plus souvent entre des mots ayant un faible nombre de lettres Exemples…Russe: анкета - questionnaire: enquete - расследование. Гастроном - epicerie; gastronome – гурман лужа - flaque; iuge – сани мороз - froid, geles: morose – мрачный резина - caoutchouc; resine – смола Anglais: deception - tromperie; deception – disappointment Sable - zibeline: sabie – sanc Main - principal: main – hanc

27.28. 29. Стилістика.

У сучасній українській мові розрізняють такі стилі^[1][2]:

• розмовно-побутовий — використовується у побуті, в усному спілкуванні. Для розмовно-побутового стилю характерне:

  • широке використання загальновживаних слів;

  • вживання слів з суфіксами пестливості, зневаги чи згрубілості;

  • вживання простих речень, звертань та ін.

  • розмовно-побутові діалоги складаються з реплік і нерідко супроводжуються мімікою, жестами, часто бувають емоційно забарвленими.

• художній — переважно стиль художньої літератури, де слово не тільки щось називає, а ще й часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача.

• офіційно-діловий — вживається в указах, резолюціях, текстах законів, заяв, постанов та інших офіційних документах. Особливості офіційно-ділового стиля:

  • кожний документ має установлений зразок;

  • слова вживаються виключно в прямому значенні;

  • переважають слова- терміни, пов'язані з діловодством;

  • відсутні художні засоби, пестливі та згрубілі слова, питальні, неповні і незакінчені речення.

• науковий — існує у двох формах: писемній (підручники, дослідження, дисертації, наукові праці) та усній (повідомлення, наукова доповідь тощо). Для наукового стилю характерні:

  • вживання слів у прямому значенні;

  • стрункість викладу думки;

  • логічна побудованість;

  • наявність специфічних термінів;

  • широке використання складних речень, зокрема складнопідрядних з чітким логічним зв'язком між компонентами.

• публіцистичний — має дві форми: писемну (статті, фейлетони, нариси) та усну (публічні виступи). Для публіцистичного стилю характерне широке вживання суспільно-політичних термінів (закон, перспектива, держава тощо).

• сакральний (конфесійний) — стиль мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства. Для сакрального стилю характерне:

  • використання слів-назв Бога, найменувань стосунків людини і Бога;

  • інверсійний порядок слів у реченні;

  • повтори слів і словосполучень, з допомогою яких наголошується та чи інша думка.

30. Інтерференція. Шляхи запобігання.