Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

фінікійське письмо

.docx
Скачиваний:
28
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
27.35 Кб
Скачать

19.Виникнення алфавітної системи письма

(фінікійське письмо)

План:

1.Виникнення писемності та історія розвитку письма.

2.Поява алфавітів

2.1 Походження алфавіту

2.2 Розвиток алфавітних систем

3. Алфавітний лист

3.1 Походження алфавітного письма

3.2 Особливості алфавітного письма

4. Фінікійське письмо

4.1 Історія

4.2 Походження

4.3 Роль в історії

1.1 Писемність виникла на певному етапі розвитку людства, коли продуктивні сили і суспільні відносини почали досягати певного, досить високого рівня. Цей рівень, за висловом Ф. Енгельса: „Починається з плавки залізної руди і переходить у цивілізацію в результаті винаходу буквеного письма і застосування словесної творчості.”

Причини, що зумовили появу писемності, всюди були більш-менш однакові. Письмо, що передає звукову мову, з’являється в пенріод формування держави. Але різні народи не одночасно досягали однакового рівня суспільного розвитку, тому писемність з’являється в різних народів в різні часи. Щоб зрозуміти, вивчити шлях розвитку тієї чи іншої писемності, треба знати історію народу , який її створив.

[Наприклад египетська писемність, яка виникла десь у глибині IVтисячоліття до нашої ери, спочатку була піктограічною, тобто малюнковою. „Під час виникнення египетської цівілізації перша писемність, яка почала вживатися, полягала.. у простому замальовуванні предметів, ” писав Шампольйон . 6ст.83]

На світанку розвитку будь-якої культури найпершим і найбільшим її досягненням є народження писемності, всюди, - на будь-якому континенті , у будь-якій країні, - першим способом закріплення думки на відстані : в часі, перим способом обміну й збереження знань та досвіду людей був малюнок. Так і було в Єгипті.

У піктограмі кількість знаків залежала від фантазії людини, що її малювала, від ступеня і „малюнкової говіркості”. Але на початку III тисячоліття до нашої ери в Єгипті становище змінюється. Кількість знаків обмежується, звужується значення кожного окремого зображення , стандартизується їхня форма. Кожен знак тепер точно означає певне слово. Оскільки цей вид писемності передавав не лише назви предметів, а й цілі слова, поняття , ідеї, його називають ідеографією. Ідеографія - перехідний ступінь від піктографії до звукової, мовної графікі.

[«Піктографія - це недосконала система, яка поступово упорядкувалася, майже повністю змінилася тільки під впливом прогресу людського розуму свій характер і утворила ... ієрогліфічне письмо» 6 ст. 86]

1.2 З далеких часів дійшли до нас різні види документів, за допомогою яких ми пізнаємо історію своєї країни, її героїчне минуле, з’ясовуємо особливості побуту народу, правові форми та етичні норми взаємовідності між суспільством і державою, між окремими особами, знайомимося з культурою становлення письмового мовлення.

До появи письма для оформлення міжплеміних договірних відносин, а, також, для полегшення запам’ятовування предки використовували палиці із зарубками. Щоб закріпити договір чи торгівельну угоду, наприклад, записки про взятий борг, на палиці робились зарубки, а потім її розрубували впродовж . Кожен брав собі по половині. При поверненні боргу половинки складали разом і перевіряли правильність розрахунків. Наскельні малюнки та написи виконували примітивними інструментальними знаряддями ( кам’яними секирами, довбнями ) на рівних кам’яних брилах.

З появою писемності виникає необхідність складати документи. Вважається, що необхідність в укладненні різноманітних документів (угоди, договори, тестаменти) і зумовила появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації. Так, знайдені під час праскопок білая м. Сузи в 1901р. французькими вченими на поверхні кам’яного стовпа клинописні тексти були законами, що належали вавилонському цареві Хаммурапі, який правив з 1792 по 1750р. до н.е. Фігура бога солнця Шамаша над текстом начебто затверджувала закони і дозволяла цареві творити від його імені суд над усіма своїми підданими. Всьго було близько итрьох сотень законів і всі вони, за заявою Хаммурапі, захищали слабкого від сильного.

1.3 Важко переоцінити внеск вавилонян і ассирійців та інших шумеро-аккадських предків у культуру документування. По-перше, це винайдення письма. Вавилонське клинописне письмо, а точніше – шумерське, з якого воно розвинулось, - найдавніше у світі. Використовували його у різних видозмінах протягом трьох тисяч років, тобто досше ніж сучасний латинський алфавіт. Цим письмом користувалися народи від Вірменських гір до Перської затоки, від Єгипетського моря до кордонів Індії. Саме в Месопотамії виник перший великий теоретично-філософський твір „Сказання про Гільгамеша”. Тема цього документа - пошуки людського безсмертя, яке можна здобути лише корисними для людства справами – сягають справжньої філософської глибини і забезпечують йому почесне місце серед найвизначних робіт усих часів і народів.

Сторінки історії, на жаль, і доси рясніють „білими плямами”. Навіть, про те , що вже , здаєьбся, вивчене, інколи ховає чимало цікавих таємниць.

1.4 Вивчення слов янської писемності почалося давно. Х сторіччям датується перша філологічна ровідка зцього питання – „Сказання про письмена”Чорноризця Храбра. Довгий час вважалося, особливо наполегали на цьому буржуазні історики, що наші предки, східні слов’яне, одержали писемність тільки після 988 року, після хрещення Русі. Тоді до них прийшла, писемність – богослужбові книжки, написані тією слов’янською абеткою, яку 863 року створили вчені просветителі Кирил та Мефодій.

З Болгарії та Візантиї у Кіївську Русь приходило свого часу чимало книжок, насамперед релігійних. Але не писемність – не іспортний товар, і завезти її не можливо – Писемна система народжується на певному етапі розвитку суспільства, коли вона стає для цього суспільства необхідною.

У Давній Русі , ще до її хрещення, суспільні відносини досягли такого рівня розвитку, що без писемності Русь не могла обійтися і тому на теріторії, де жили східні слов’яне , археологи не раз натрапляли на предмети, вкриті таємничими, ієрогліфічними знаками. І часом ці знаки дуже складалися на літери якогось невідомого нам алфавіту. Можливо, це не знаки, а літери кількох окремих абеток. Ними користувались різні слов’янські племена, коли в них зароджувалася державність, розвивалася торгівля, з’явилися перші паростки дипломатичних стосунків.

Також було створено кирилицю та глаголицю.

Кирилиця складалась з сорока трьох писемних знаків, вона мала всі літери, потрібні для передачі звуків старослов’янської мови. Навять більше, ніж потрібно. Зайві знаки протягом ХVIII-XXсторіч були вилучені за слов’янських абеток.

Глаголиця мала сорок літер. Їхня форма дуже складна й химерна. Якщо уважно придивитись, деякі знаки глаголиці схожі на перкинуті або перекручені літери кириллиці. Тільки ще й ускладнені, прикрашені завитками та кружальцями .

В Х сторіччі, у Болгарії народжується нова, зручніша абетка, - прямий нащадок візантійського уставу. І на честь першонавчителя слов’ян її назвали кирилицею. Кирил і Мефодій боролись не тільки за те. щоб у слов’янських країнах правили церковну службу рідною мовою. Вони присвятили своє життя благородній справі „вищої мети”., брати прагнули відстояти самобутність слов’янської культури.

Вони рохгорнули величезну просвітительську діяльність. Кирилові й Мефодію всіляко допомогали вірні учні - Горазд, Лаврентій, Наум, Ангеларій, Климент.

Та католицька церква залишилася вірною собі. Лише на короткий час, із дипломатичних міркувань, папа римський Адріан II дозволив церковні віправи слов’янською мовою.

Найдавніші пам’ятки слов’янського письма (IX –X сторіччя) – це три написи на стінах церкви болгарського царевича Самуїла, в Македонії.

Починаючи з XI століття, написи кирилицею, які доси зустрічаються лише на пам’ятниках та в богослужебних книгах, иожна побачити й на предметах побуту.

2. Алфавіт - це особлива форма писемності, заснована на стандартизованому наборі знаків. Вони позначають мовні фонеми, але однозначної відповідності звуків і букв практично не існує. Вважається, що вперше алфавіт був винайдений в фінікійському державі близько 3 тисячоліть тому. Втім, деякі історики вважають, що подібні системи письма існували і раніше, однак прабатьком сучасних алфавітних систем є саме фінікійське лист.

2.1 Окремі елементи фонетичної запису, яка передувала появі алфавіту, в глибоку давнину використовувалися в Межиріччі та Єгипті. У єгипетських ієрогліфах, якими писали в епоху Середнього Царства, застосовувалася система 1-, 2- і 3 приголосних фонем. Писемність Стародавнього Єгипту являла собою поєднання идеографии і фонетичного письма. Останнє з плином використовувалося все частіше, спочатку для позначення іноземних слів і власних імен, звучання яких неможливо було передати за допомогою ієрогліфів, а потім і для передачі побутової інформації в спрощеному, більш зрозумілою для населення вигляді.

2.2 У XIX-VIII столітті до н.е. фінікійський алфавіт запозичили греки, які тривалий час використовували його практично без змін. Як наслідок, назви грецьких літер практично не відрізняються від тих, які застосовувалися в фінікійської алфавітній системі. А ось на основі грецького алфавіту з'явилася латиниця, в самому незабаром стала основною письмовій системою майже для всіх народів, що населяли європейський континент. Дещо пізніше на основі латинського алфавіту була створена кирилиця, яка використовується нами і по нинішній день. Хоча окремі факти свідчать про те, що і без винаходи Кирила і Мефодія у слов'янських народів була власна система письма - глаголиця, а ще раніше - рунная писемність.

На початку V століття н.е. монах Месроп Маштоц створив вірменський алфавіт, який мав 22 знака, що дуже нагадує вже знайому нам фінікійську систему. Остання, з часом зазнавши значних змін, стала основою для розвитку писемності семітських мов. Слід зазначити, що букви, наприклад, єврейського алфавіту, пишуться трохи інакше, ніж в фінікійської системі, а ось їх назви та порядок проходження залишився практично таким же. Лінійні алфавітні системи набули поширення в XIV столітті - саме тоді виникли протохаанейская і протосінайского різновиди письма. У цих алфавітах простежується зв'язок пиктографии і фонетики, як в давньослов'янської глаголице. Окремої уваги заслуговують угаритські тексти, датовані XIII століттям. У них присутня 30 клинописних символів, що визначає алфавіт Угарита, як першу неакрофоніческую систему. Так чи інакше, без алфавіту сьогодні неможливо обійтися. Не знаючи форми букв, їх фонетичного звучання і значення, неможливо прочитати ні один напис, будь то рекламна вивіска або назву книги. Сучасний же алфавіт являє собою універсальну систему, за допомогою якої мова може бути записана і в точності відтворена кожним, хто знає мову.

3. Серед усіх коли-небудь існували видів писемності перевірку часом пройшли тільки алфавіт і іерографія. Що стосується останньої, то вона досить широко використовується в багатьох східних країнах. Але саме алфавіт є основою письмовій системи більшості розвинених держав світу. Алфавітний лист являє собою стандартизований набір символів - букв - кожен з яких позначає одну або кілька фонем. Знаки алфавіту діляться на голосні і приголосні, причому в кожній мові такий поділ має свої особливості. Букви ж використовуються для того, щоб складати слова.

3.1 Історія виникнення алфавіту оповита завісою таємниці. Відомо лише кілька фактів, які можна вважати відправними точками у розвитку даної системи письма. Так, в IX столітті н.е. святі-просвітителі Кирило та Мефодій створили кирилицю. Вона по нинішній день використовується в Росії і в деяких східноєвропейських державах. За основу цього алфавіту була взята грецька абетка і після додавання декількох додаткових символів кирилиця повністю замінила використовувану на Русі глаголицю і вже майже забуту рунічну писемність.

3.2 Сучасні західні алфавіти є прямими нащадками латиниці, яка застосовувалася римлянами. Слід зазначити, що відносно окремо взятого мови дана алфавітна система має кілька недоліків. Наприклад, англійська абетка містить декілька специфічних букв, що позначають кілька фонем, при одночасній відсутності знаків, необхідних для передачі специфічних приголосних звуків. Що стосується кирилиці, то з часів Кирила і Мефодія вона зазнала значних змін. Використовувані ж у різних державах кириличні алфавіти істотно відрізняються один від одного так само, як і мови, якими говорить тамтешнє населення. Алфавітний лист відображає фонетику мови, тому володіє вагомими перевагами перед неалфавітний системами. Втім, саме ця властивість алфавіту одночасно є і його недоліком, адже жива мова досить інтенсивно видозмінюється з плином часу. Це призводить до того, що алфавітна система поступово втрачає свою ефективність, оскільки все менш точно передає фонетичні особливості мови. В той же час, зі зміною фонетики модифікується, хоча і дуже повільно, сам алфавіт і, як наслідок, з'являються нові слова і поняття. Але, як би там не було, алфавітні системи набагато більш прості у вивченні. Людина, яка розуміє структуру рідного алфавіту, може за певних знаннях цілком успішно читати й іноземні тексти. Втім, одного тільки вміння перекладача тут недостатньо. Адже вкрай необхідно розуміти і спосіб мислення, який передається на письмі. А це, у свою чергу, можливо лише при глибокому вивченні характеру розмовної мови тієї чи іншої країни.

4. Фінікійська писемність — одна з перших зафіксованих в історії людства систем фонетичної писемності. З'явилася близько XV століття до н. е. та стала родоначальницею більшості сучаснихалфавітних і деяких інших систем писемності.

Використовувала консонантний принцип, тобто для запису слів використовувалися тільки приголосні звуки, а значення голосних залишалося на розсуд читача. Напрям запису — справа наліво.

4.1 Фінікійська писемність є однією з перших алфавітних писемностей у світі, проте саме фінікійська писемність дала початок кільком гілкам алфавітних писемностей, і, станом на 21 сторіччя, практично всі алфавітні писемності світу (за винятком японської кани і корейської писемності хангиль) мають коріння саме у фінікійській писемності. Інші писемності, що мають алфавітну структуру — давньоперський клинопис і мероітська писемність, не прижилися[1].

В Єгипті та межиріччі писати і читати вміли деякі. Адже і ієрогліфічне письмо і клинопис містять більше 600 знаків, кожен з яких зазвичай зображує ціле слово або склад. Всі їх потрібно було знати на пам'ять.

Фінікійцям, які вели постійні торгові записи, потрібно було інше письмо, просте і зручне. Вони і створили алфавіт, в якому кожен знак (літера) позначав лише один визначений звук.

Фінікійський алфавіт складається з 22 простих за написанням букв. Всі вони приголосні, бо в фінікійській мові основну роль грали приголосні звуки. Щоб прочитати слово, фінікійцям досить було бачити його кістяк, що складається з приголосних букв.

Найдавніші написи, складені з букв алфавіту Фінікії, знайдені під час розкопок древньому місті Біблє (нині місто Джебель), біля підніжжя Ліванського хребта. Вони відносяться до ХIII ст. до н. е. Писали фінікійці справа наліво. Свої торгові записи вони робили чорнилом на черепках. Таких черепків знайдено не багато. Краще збереглися написи, висічені на камені: надгробні, (на саркофагах царів і жерців) і будівельні, розповідають про спорудження палаців по велінню царів.

4.2 Існує декілька теорій щодо походження фінікійського алфавіту. За однією з них алфавіт походить від протосинайського письма.

4.3 Від фінікійського алфавіту походить грецький алфавіт, від візантійського варіанту якого походить кирилиця, від якої походить український алфавіт. Від грецького алфавіту походить також латинський алфавіт.

Від фінікійського алфавіту походить арамейський алфавіт, від якого походятьєврейський алфавіт та арабський алфавіт.

Cписок використаних джерел:

1. http://www.bestreferat.ru/referat-242173.html

2. http://www.gordk.com/pisemnist/pojava-alfavitiv.html

3. http://www.gordk.com/pisemnist/alfavitnij-list.html

4. http://www.wikiwand.com/uk/Фінікійське_письмо