- •1. Теоретико-методологічні аспекти курсу “Історія української культури”.
- •2. Українська культура як історичний феномен: загальна характеристика.
- •3. Предмет і завдання курсу “Історія української культури”, його місце в системі дисциплін вищих навчальних закладів України.
- •4. Культурно-еволюційні процеси на території України в доісторичні часи. Кам'яний вік палеоліт
- •Мезоліт
- •Трипільска культура
- •Кимерійці
- •Скити (скіфи)
- •Сармати
- •5. Художній метал скіфів: пам’ятки з курганів Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила.
- •6. Пам’ятки античної культури в Північному Причорномор’ї.
- •7. Язичництво: питання його розквіту і занепаду в українській традиційній культурі.
- •8. Культури східних слов’ян.
- •9. Міфологія східнослов’янських племен.
- •10. Освіта в середньовічній Русі.
- •31 Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
- •32 Львівська братська школа та її роль у піднесенні національної самосвідомості українців.
- •33 Острозька академія і братські школи
- •34 Діяльність митрополита Петра Могили
- •35 Військове мистецтво козаків
- •36 Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Кобзарство.
- •37 Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •38 Українське православ”я в часи козаччини (хvі-хvііі ст.). Початок його русифікації.
- •39 Могилянська доба і Києво-Могилянська академія.
- •40 Козацьке бароко як самобутнє культурне явище українців.
- •51. Іван Котляревський і початки “українського відродження”.
- •71. Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •74. Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •90 Літературні групи Галичини та їх представники в міжвоєнний період.
- •91. Українське образотворче мистецтво Галичини: Іван Трупі, Олекса Новаківський, Петро Холодний.
- •97. Особливості архітектури та образотворчого мистецтва повоєнних часів.
- •100. Дві системи в українській музиці 50-60-х рроків. Б. Лятошинський та його школа.
- •107. Творчість в. Стуса.
- •108. Розквіт музично-естрадного мистецтва (в. Івасюк, н. Яремчук, с. Ротару, в. Зінкевич та ін.).
- •109. Кіномистецтво радянської України.
- •115. Українська культура в роки кризи радянської системи та політики “перебудови”.
- •116. Культурні процеси в Україні після 1991 р.
35 Військове мистецтво козаків
Особливості військо́во́го мисте́цтва козакі́в пов'язані з тими жорстокими умовами, за яких зародилося й формувалося Військо Запорозьке. З одного боку, козаки жили в стані постійної бойової готовності до відсічі нападу кочівників. З іншого — вони не могли сподіватися на сприяння й підтримку держави. Козак зазвичай володів усіма способами ведення бою та різною зброєю. Хоча, звичайно, окремі вояки відзначалися особливою майстерністю в тому чи іншому виді військового мистецтва.
Українське козацтво не мало окремих родів військ. Козак був універсальним вояком. Він зазвичай володів усіма способами ведення бою та різною зброєю. Хоча, звичайно, окремі козаки відзначалися особливою майстерністю в тому чи іншому виді військового мистецтва.
Ударну силу козацького війська становила піхота. Її бойовий успіх досягався або за рахунок раптової атаки, або веденням щільного рушнично-артилерійського вогню. Козацькі піхотинці, на відміну від європейських вояків, не поділялися на тих, хто володів вогнепальною або холодною зброєю. До речі, у Європі до Тридцятирічної війни піхотинці-стрільці (аркебузьєри, мушкетери) вважалися допоміжними частинами. А в козаків вогнепальна зброя застосовувалася як основний вид озброєння. Це були рушниці, аркебузи, мушкети, гаківниці, яничарки тощо, а кіннотники мали ще й пістолі.
Козаки влучно стріляли з луків, прикриваючи стрільців під час перезаряджання ними вогнепальної зброї.
Легка кіннота використовувалася як допоміжне військо. На неї покладалася розвідка, переслідування, рейди в тили ворога, флангові атаки, заманювання супротивники в пастки.
Під час атаки застосовувалася лава — наступ півколом, що давало можливість вести бойові дії проти ворога не лише з фронту, а й охоплювали його з флангів і навіть заходили в тил.
Використання рухомих таборів
Ведучи воєнні дії в зоні степу й лісостепу козаки застосовували особливий спосіб утворення табору з возів. Це було чотирикутне рухоме укріплення, що складається з кількох рядів возів, зчеплених між собою. Усередині такої «рухомої фортеці» розміщувалося козацьке військо. За потреби вози засипали землею або вкопували в ґрунт, створюючи в такий спосіб оборонний вал. Довкола для швидкого й непомітного переміщення козаки копали шанці (окопи), готували для ворога пастки — «вовчі ями» із загостреним кіллям на дні.
Високий рівень на Запорожжі мала сторожова й розвідувальна служби. Запорожці створили оригінальну систему сигналізації. Вона складалася з «маяків», або «фігур», які утворювали своєрідний світловий телеграф. Щойно помітивши ворога, козаки запалювали перший маяк, що стояв на кордоні, за ним спалахував другий, третій… Чорний густий дим та яскравий вогонь попереджали населення про наближення загарбників.
Військово-морське мистецтво
Запорозькі козаки зарекомендували себе як славні моряки. Вони будували човни-чайки на 50 — 70 чи на 20 — 30 вояків. На великих установлювали 4 — 6 гармат, на малих — 1 — 2. До бортів прикріплювати пояси з очерету, які під час бурі утримували човни на хвилях, як поплавки, а в бою вони були додатковим захистом від ворожих стріл і куль.
У відкритому морі козаки намагалися наблизитися до ворога непомітно або вночі, або з боку сонця. Відтак вони брали вороже судно на абордаж. У морських битвах козаки сміливо атакували як окремі кораблі, так і турецькі флотилії, часто здобуваючи перемогу.