- •Я. І. Бедрій
- •Isbn 978-966-351-196-2
- •Isbn978-966-351-196-2
- •1. Основи безпеки життєдіяльності 14
- •2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах
- •4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.1.1. Потенційна безпека життєдіяльності людини Основні поняття. Теорія ризику.
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.1.3.Системний аналіз чинників безпеки праці
- •1.2. Характеристика життєдіяльності людини у системі "людина — машина — середовище існування"
- •1.2.1. Особливості діяльності людини-оператора
- •1.2.2. Аналізатори людини
- •1.2.3. Працездатність людини-оператора
- •1.2.4. Надійність дій людини-оператора
- •1.3.2. Ергономічні вимоги до організації місця праці
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.3.3. Ергономічні вимоги до режимів праці та відпочинку
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.4. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.2. Мислення
- •1.5.3. Увага
- •1.5.4. Сенсомоторні реакції
- •1.5.5. Схильність до ризику та обережність
- •1.5.6. Потреби
- •1.5.7. Здібності
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.8. Комунікабельність
- •1.5.9. Компетентність
- •1.5.10. Характер і темперамент
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.11. Емоції
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.12. Воля
- •1.5.13. Моральна свідомість
- •1.5.14. Психологія натовпу
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.15.Психологічний склад українського народу
- •2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті
- •2.1.1. Електричний струм
- •2.1.2.1. Теплообмін людини з навколишнім середовищем
- •2.1.2.2. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •2.1.2.3. Нормування параметрів мікроклімату
- •2.1.2.4. Профілактика несприятливого впливу мікроклімату
- •2.1.5. Освітлення
- •2.1.5.1. Класифікація освітлення
- •2.1.5.2. Джерела світла та освітлювальні прилади
- •2.4.5. Отруйні тварини
- •2.4.6. Отруйні рослини
- •2.5.1. Побутова небезпека
- •3. Безпека житєдіяльності
- •Параметрів
- •3.2. Ядерні вибухи
- •3.2.2. Особливості вибухів нейтронної зброї
- •3.3.1. Основні поняття
- •3.3.3. Уроки аварій на аес
- •3.4. Надзвичайні ситуації, спричинені
- •3.5.Надзвичайні ситуації, викликані пожежами, вибухами, техногенними та природними причинами
- •3.5.2. Пожежі, вибухи
- •4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах надзвичайних ситуацій
- •4.3. Долікарська допомога при різних видах травм
- •4.3.1 Долікарська допомога при пораненнях і
- •4.4. Долікарська допомога при шоку
- •4.7. Перша допомога при радіаційних ураженнях
- •Література
1.2. Характеристика життєдіяльності людини у системі "людина — машина — середовище існування"
1.2.1. Особливості діяльності людини-оператора
В історичному аспекті розвитку трудової діяльності людини можна виділити три основні стадії праці: ручна, механізована та автоматизована.
Протягом тривалого часу, майже до початку нашого століття, функції людини стосовно техніки залишались в основному енерге-тичними, тобто для керування технікою людина користувалась своєю м'язовою силою. Ця праця характеризується складними руховими процесами, які вимагають значних затрат фізичної сили, високої координації рухів, спритності. Узгодження люди-
32
/. Основи безпеки життєдіяльності
ни з технікою зводилось лише до врахування анатомічних та фізіологічних особливостей.
З появою на початку XX ст. нових видів діяльності (автомобіль, літак тощо) виникла потреба врахування психологічни х можливос-тейлюдини, таких як швидкість реакції, особливості пам'яті та уваги, емоційний стан та ін. З широким впровадженням автоматичних систем керування, комплексної механізації та автоматизації вироб-ничихпроцесів з'явилися зміни у фаховій структурі праці, пов'язані з появою операторської діяльності.
Оператором стали називати людину, яка керувала елементами автоматики та обчислювальної техніки, іншими технічними системами. Під "людиною-оператором" в ергономіці розуміють людину, котра виконує трудову діяльність, основу якої становить взаємодія з предметом праці, машиною та зовнішнім середовищем завдяки інформаційній моделі та органам керування.
Операторська діяльність значно змінила працю людини. Збільшилась напруга у праці тому, що перед оператором постає завдання керувати все більшою кількістю об'єктів та параметрів. Людина має справу не з прямим спостереженням, а з інформаційним відображенням. Зростають вимоги до точності, швидкості та надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.
Комп'ютеризація та роботизація, з одного боку, розширили можливості людини, а з іншого — значним чином змінили вимоги до її діяльності. Вже не потрібна примітивна праця з виконанням монотонних фізичних операцій, з шаблонною розумовою діяльністю. Збільшилась потреба у творчій висококваліфікованій праці. Ускладнилась проблема узгодження умов праці, конструкції машин з психологічними та фізіологічними можливостями людини. Людина стала невід'ємною і найважливішою складовою частиною системи ЛМС.
Для того, щоб керувати технологічним процесом, спостерігати та контролювати роботу, оператору необхідні дані, котрі характеризують як хід процесу, так і відповідні органи керування. При керуванні процесом оператору доводиться переробляти великий обсяг інформації. При цьому він зазнає нервового перенапруження. Для розв'язання проблем психологічного характеру конст-
33
Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
руктори намагаються пристосувати машину до людини так, шоб забезпечити найсприятливіший режим роботи.
Всі зміни керованого об'єкта вловлюються за допомогою датчиків. Сигнали від датчиків перетворюються і подаються до приладів, за котрими спостерігає людина. Вона сприймає показання приладів, розшифровує їх, приймає рішення, виконує відповідні дії. Сигнал, що виникає внаслідок дій людини, перетворюється і надходить до керованого об'єкта, змінюючи його стан.
Основною формою діяльністю людини-оператора є використання та опрацювання інформації.
На рис.7 подано одноконтурні схеми замкненоїсистеми "людина—машина". При простій одноконтурній схемі людина сприймає сигнали органами зору та слуху і зворотною реакцією впливає на машину.
При напівавтоматизованому виробництві сигнали від датчиків у машині передаються на інформаційну панель. Людина сприймає інформацію, переробляє і через пульт керування впливає на машину.
При високомеханізованому виробництві сигнали від датчиків надходять на пристрій, котрий змінює вихідні параметри, що передаються на регулятор виходу програми. Людина-оператор сприймає сигнали і зворотною реакцією впливає на регулятор виходу програми, котрий через пристрій, що керує вхідними програмами, впливає на машину.
Час циклу регулювання Тц — це сума часу затримки сигналів у всіх ланках системи:
Основи безпеки життєдіяльності
У людини можна виокремити органи чуттів, за допомогою котрих вона сприймає інформацію яка через провідні шляхи надходить в головний мозок, а після відповідної обробки діє на органи руху. У машини відповідно: засоби інформації, керування та інформаційно-логічний і обчислювальний пристрої. У загальному випадку діяльність оператора складається із чотирьох етапів: прийняття інформації, оцінювання та переробка інформації, прийняття рішення, реалізація (виконання) прийнятого рішення.
Діяльність оператора при прийманні інформації пов'язана з отриманням даних про стан об'єкта та середовище існування, для чого необхідно знайти, виокремити та розпізнати потрібні сигнали.
Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
Підчас оцінювання інформації діяльність оператора спрямована на аналіз та узагальнення сигналів, що надходять, порівняння потрібного та дійсного стану СЛМС. Оператор виконує дії, пов'язані із запам'ятовуванням, добуванням з пам'яті та декодуванням інформації. При прийнятті рішення оператор порівнює модель процесу, який відбувається у СЛ МС, перебуває в пам'яті га сформована на основі знань та вмінь, одержаних під час навчання та накопичення досвіду роботи з оперативною моделлю, виробленою ним в процесі опрацювання інформації, що надходить.
Прийняте рішення реалізується шляхом віддавання відповідних команд чи виконання окремих дій за допомогою органів руху людини та органів керування машиною.