- •Я. І. Бедрій
- •Isbn 978-966-351-196-2
- •Isbn978-966-351-196-2
- •1. Основи безпеки життєдіяльності 14
- •2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах
- •4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.1.1. Потенційна безпека життєдіяльності людини Основні поняття. Теорія ризику.
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.1.3.Системний аналіз чинників безпеки праці
- •1.2. Характеристика життєдіяльності людини у системі "людина — машина — середовище існування"
- •1.2.1. Особливості діяльності людини-оператора
- •1.2.2. Аналізатори людини
- •1.2.3. Працездатність людини-оператора
- •1.2.4. Надійність дій людини-оператора
- •1.3.2. Ергономічні вимоги до організації місця праці
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.3.3. Ергономічні вимоги до режимів праці та відпочинку
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.4. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.2. Мислення
- •1.5.3. Увага
- •1.5.4. Сенсомоторні реакції
- •1.5.5. Схильність до ризику та обережність
- •1.5.6. Потреби
- •1.5.7. Здібності
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.8. Комунікабельність
- •1.5.9. Компетентність
- •1.5.10. Характер і темперамент
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.11. Емоції
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.12. Воля
- •1.5.13. Моральна свідомість
- •1.5.14. Психологія натовпу
- •1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.5.15.Психологічний склад українського народу
- •2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті
- •2.1.1. Електричний струм
- •2.1.2.1. Теплообмін людини з навколишнім середовищем
- •2.1.2.2. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •2.1.2.3. Нормування параметрів мікроклімату
- •2.1.2.4. Профілактика несприятливого впливу мікроклімату
- •2.1.5. Освітлення
- •2.1.5.1. Класифікація освітлення
- •2.1.5.2. Джерела світла та освітлювальні прилади
- •2.4.5. Отруйні тварини
- •2.4.6. Отруйні рослини
- •2.5.1. Побутова небезпека
- •3. Безпека житєдіяльності
- •Параметрів
- •3.2. Ядерні вибухи
- •3.2.2. Особливості вибухів нейтронної зброї
- •3.3.1. Основні поняття
- •3.3.3. Уроки аварій на аес
- •3.4. Надзвичайні ситуації, спричинені
- •3.5.Надзвичайні ситуації, викликані пожежами, вибухами, техногенними та природними причинами
- •3.5.2. Пожежі, вибухи
- •4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах надзвичайних ситуацій
- •4.3. Долікарська допомога при різних видах травм
- •4.3.1 Долікарська допомога при пораненнях і
- •4.4. Долікарська допомога при шоку
- •4.7. Перша допомога при радіаційних ураженнях
- •Література
2.1.2.3. Нормування параметрів мікроклімату
Метеорологічні умови встановлюються залежно від характеру робіт згідно з СС 245-71 та ГОСТ 12.1.005-88 "Повітря робочої зони".
Оптимальні та допустимі метеорологічні умови на робочих місцях нормуються залежно від пори року, категорії робіт за важкістю та від характеристики приміщення за теплонадлишками.
Нижче наводяться оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням надлишків явного тепла, важкості виконуваних робіт та періоду року.
100
2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва и у побуті
Таблиця З
Оптимальні та допустимі параметри метеорологічних умов для холодного періоду року при виконанні робіт середньої
важкості
Період року |
Категорія робіт |
Температура, °С |
Відносна вологість, % |
Швидкість руху повітря, м/с | |||
Оптим. |
Допуст. |
Оптим. |
Допуст. |
Оптим. |
Допуст. | ||
Холодний та перехідний |
Середньої важкості |
18-20 |
17-22 |
40-60 |
75 |
0,2 |
0,3 |
Оптимальними вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і гарне самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість дискомфорт -них відчуттів, але таких, що не виходять за межі можливостей організму.
Для забезпечення нормальних метеорологічних умов на робочому місці розглянуті параметри мають бути взаємопов'язаними. За низької температури оточуючого повітря його рухливість повинна бути мінімальною, оскільки підвищена рухливість повітря створює відчуття ще більшого холоду, недостатня рухливість повітря за високої температури — відчуття перегрівання.
Оптимальне для організму людини поєднання параметрів температури, відносної вологості та швидкості руху повітря становить комфортність робочої зони.
Для умов роботи операторів відчуття теплового комфорту має місце при температурі близько 21°С, відносній вологості - близько 60% та швидкості повітря - не більше як 0,2 м/сек.
При важкій праці температурна комфортність досягається при більш низькій температурі (до 15°С). Показники відносної вологості найсприятливіші в межах 40 — 60%. Комфортна швідкість повітря збільшується при підвищенні температури.
2.1.2.4. Профілактика несприятливого впливу мікроклімату
Боротьба з несприятливим впливом виробничого мікроклімату регламентується "Санітарними правилами з організації технологічних процесів і гігієничними вимогами до виробничого об-
101
Я.І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності
ладнання" і реалізується комплексом заходів технологічного, санітарно-технічного, організаційного та медико-профілактично-го плану.
Основними заходами щодо забезпечення нормального метеорологічного середовища в робочій зоні є механізація важких ручних робіт, захист від джерел теплового випромінювання, перерви під час роботи для відпочинку. Часті тривалі короткі перерви ефективніші, ніж рідкі, але тривалі. До групи санітарно-технічних заходів відносяться засоби локалізації тепловиділень і теплоізоляція, скеровані на зниження інтенсивності теплового випромінювання і тепловиділення обладнання, вентиляції, опалення і кондиціонування повітря.
Захист від теплового випромінювання здійснюють шляхом застосування екранів з теплоізоляційних матеріалів, водяних завіс та повітряного душування робочих місць.
Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях.
Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та воло-гопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуються спеціальні костюми з підвищеною теплосвітловіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовубть дюралеві, фіброві шоломи, повстяні капелюхи; для захисту очей — окуляри темні або з прозорим шаром металу, маски з відкідним екраном.
Заходи з профілактики несприятливого впливу холоду повинні передбачати запобігання вихолоджуванню виробничих приміщень, використання засобів індивідуального захисту. Санітарними нормативами регламентується влаштування повітряних завіс, шлюзів, використання подвійного скління вікон, теплоізоляція підлог, стін. На робочих місцях мікроклімат підтримується опаленням — водяним, паровим, повітряним або радіаційним. Захист від дії зниженої температури повітря досягається використанням теплового спецодягу, а під час опадів — плащів та гумових чобіт. При нефіксованих робочих місцях та при роботі на відкритому повітрі влаштовуються спеціальні приміщення для зігрівання.
102
2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті
2.1.3. Особливості екстремальних умов при зміні газового складу та тиску повітря
У процесі еволюції у значної частини живих організмів сформувалися функціональні системи, достатньо жорстко пристосовані до складу газової суміші атмосфери при звичних перепадах тиску.
При тиску 750 мм рт. ст. до складу атмосфери входять: азот -78%, кисень - 21%, інертні гази - 1% (вуглекислий газ - 0,03 %).
Функція дихання організму полягає у здійсненні зовнішнього дихання легень, газообміну між організмом та зовнішнім середовищем, у споживанні кисню та викиданні вуглекислого газу. Дихальні рухи у спокійному стані відбуваються з частотою 12—18 разів на хвилину при обсязі повітря кожного вдиху та видиху близько 500 мл.
Тривалість вдиху (дихальний цикл) у дорослої людини - 0,9-4,7 сек., видиху — 1,2—6 сек, дихальна пауза різна за тривалістю, може бути навіть відсутньою. У чоловіків здебільшого черевний (діафрагмний), у жінок — грудний (реберний) тип дихання.
Екстремальні умови можуть виникати внаслідок зменшення (збільшення) вмісту кисню у дихальній суміші, а також внаслідок збільшення вмісту вуглекислого газу.
Зменшення вмісту кисню у суміші, що вдихається, до 19% (норма - 21 %) при нормальному атмосферному тиску і без збільшення кількості вуглекислого газу майже не впливає на функцію дихання та працездатність людини. Зменшення вмісту кисню до 17% призводить до посилення дихання, зниження гостроти зору, порушення координації рухів, котрі потребують точності, появи помилок в оцінюванні ситуації, прийнятті рішень. При подальшому зниженні вмісту кисню знижується функція самоконтролю (як при алкогольному сп'янінні), виникають почуття слабкості, запаморочення, можуть виникати психічні порушення, несподівано для людини може настати втрата свідомості.
Зменшення вмісту кисню у дихальній суміші нижче за 15% при нормальному атмосферному тиску не може забезпечити життя навіть при максимумі діяльності системи дихання.
Але й 100% вміст кисню при нормальному атмосферному тиску також є екстремальним чинником. Дихання чистим киснем у таких умовах безперервно протягом 2-3 діб призводить до ушкодження тканин легенів та до можливого розвитку гіпоксії через порушення функцій легеневих тканин.
103
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
Екстремальні умови можуть виникати через збільшення вмісту вуглекислого газу в суміші, що вдихається. При нормальному атмосферному тиску збільшення вмісту вуглекислого газу до 1-3% має незначний вплив на самопочуття, але призводить до частішого дихання та зниження працездатності при збільшеному навантаженні.
При 5% вмісті вуглекислого газу у суміші, що вдихається .самопочуття різко погіршується, дихання стає важким та частим, різко знижується працездатність, можлива втрата свідомості. Тривале дихання такою газовою сумішшю небезпечне для життя. При вмісті вуглекислого газу до 10% розвивається важке отруєння, і навіть короткочасне дихання такою сумішшю небезпечне для життя.
У герметичних приміщеннях з поганою вентиляцією можливе підвищення атмосферного тиску, за якою навіть нормальний відсотковий вміст газів у повітрі стає небезпечним. Небезпечні зміни вмісту дихальної суміші при збільшеному атмосферного тиску призводять до значно швидкого погіршення працездатності людини.
Особливу групу становлять екстремальні умови, які виникають внаслідок дії шкідливих сумішей повітря. Це можуть бути пари рідин, паливо-змащувальних речовин, пального, акумуляторні гази, пари ртутілвихлопні гази, чадний газ, озон, аміак, сірководень тощо.
Дія шкідливих сумішей на організм людини різна. Вона може призвести і до важких соматичних ушкоджень, і до психічних розладів. Нерідко з'являються біль у різних органах, перешкоди у прийманні інформації та мисленні, сильний головний біль. Можливі також незначні, але наростаючі зміни в організмі, які непомітно спричинюють порушення стану здоров'я.
2.1.4. Екстремальні умови, пов'язані з впливом шуму
Акустичне середовище є важливим компонентом середовиша існування: людина живе у світі звуків. Параметри акустичного середовища можуть суттєво впливати на загальний стан людини та її працездатність і успіхи діяльності (у системах зв'язку робота оператора пов'язана з прийманням-сигналів). Екстремальні умови виникають, якщо людина через сторонній звуковий тиск не може розпізнати потрібні сигнали і якщо рівень звукового тиску наближається до больової межі.
Величина звукового тиску звичайно оцінюється в децибелах (дБА). Шепіт людини, який сприймається на відстані 1,5—2 м від того, хто говорить, становить 1-18 дБА.
104
2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті
Шум у приміщенні, де працюють люди, але немає машин (студентська аудиторія без чутної лекторської мови) - 40 дБА.
Мова людини середньої нормальної гучності, що сприймається людиною, котра стоїть поруч — 60 дБА.
Шум двигуна легкового автомобіля - 75 дБА.
Шум електропоїзда метро, який сприймається на віддалі 3 м від нього- 95дБА.
Шум реактивного літака — 115 дБА.
Вже при рівні звуку 100 дБА виникає загальна втома, знижуються працездатність та якість праці. При рівні звуку 100-ПОдБА шум та звук справляють гнітючу дію. При рівні звуку (шуму) 110 дБА неможливе мовне спілкування.
Больова межа рівня звуку становить 120—130 дБА.
При проектуванні робочих місць рівень звуку понад 80 дБА вважається недопустимим.
Рекомендований рівень звуку в приміщеннях для проведення конструкторських та теоретичних робіт і опрацювання експериментальних даних - 50 дБА, в приміщеннях керування, робочих кімнатах - 60 дБА, на робочих місцях у виробничих приміщеннях - не більше ніж 80 дБА.
Якщо рівень звукового тиску перевищує допустимий, використовують індивідуальні та колективні засоби захисту (ізоляція джерела звуку чи робочих приміщень) - вушні заглушки, навушники, шоломи.
Механічні коливання, які виникають при роботі працюючих машин, можуть викликати не лише звуки та шуми, а й вібрації.
Вібрація - це механічні коливання пружних тіл, які характеризуються амплітудою, швидкістю та прискоренням.
За характером дії вібрацію поділяють на загальну та місцеву. Загальні вібрації діють на все тіло людини. Внутрішні органи людини утворюють коливні системи з власною частотою коливань (в межах десятків та сотень герц — Гц). Резонансна частота серця, живота та грудної клітки - 5 Гц, голови - 20 Гц, очних яблук - 60 Гц, Центральної нервової системи — 250 Гц. Дія зовнішніх коливань із кратними частотами може викликати резонансні явища та призвести до зміщення та механічних ушкоджень внутрішніх органів. Частота власних коливань людей, що сидять, становить 4-8 Гц.
Вібрація сприймається людиною як природне навантаження, Що прирівнюють до важкої праці. Вібрації частотою понад 200 Ги
105
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
перевантажують нервову систему людини, потребують підвищеної психічної напруги.