- •1.Практична функція макроекономіки.
- •2.Об'єкт та предмет макроекономіки.
- •3.Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
- •4.Сутність та основні категорії снр.
- •5. Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.
- •6. Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.
- •7.Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід.
- •8.Номінальний та реальний ввп. Поточні та порівнянні ціни.
- •9.Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ввп.
- •10.Показники рівня використання робочої сили: рівень зайнятості, рівень безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.
- •11.Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість, неповна зайнятість, надмірна зайнятість.
- •12.Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.
- •13.Неокласична модель ринку праці.
- •14. Кейнсіанська модель ринку праці.
- •15.Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ввп від потенційного ввп (розрив ввп). Закон Оукена.
- •16. Визначення потенційного ввп на основі розриву ввп. Вплив безробіття на динаміку ввп.
- •17.Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.
- •18.Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників на криву сукупного попиту.
- •20.Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •20.Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •21.Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства.
- •22.Макроекономічна рівновага у моделі ad-as: короткостроковий та довгостроковий аспект.
- •23А.Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією.
- •23Б.Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією.
- •24. Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
- •25. Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов’язкові і надлишкові резерви.
- •26.Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою.
- •27.Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей.
- •28.Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і кембріджське рівняння попиту на гроші.
- •29.Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість обертання грошей.
- •30.Функція попиту на гроші м. Фрідмена.
- •31.Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов: збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу і грошової бази.
- •32.Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
- •33.Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.
- •34.Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
- •35.Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції.
- •36.Сучасні уявлення про чинники інфляції.
- •37.Соціально-економічні наслідки високої інфляції.
- •38.Зв’язок між інфляцією і безробіттям у ороткостроковому періоді на основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.
- •39.Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.
- •40.Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання.
- •41.Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.
- •42.Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •43.Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання і заощаджень.
- •44.Індуційоване та автономне споживання. Чинники автономного споживання: багатство, запозичення.
- •45.Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача.
- •46.Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.
- •47.Кейнсіанська функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.
- •48.Неокласична функція інвестицій та її математична інтерпретація.
- •49.Проста інвестиційна функція. Бухгалтерський метод визначення прибутковості інвестиційних проектів та метод чистої дисконтованої вартості.
- •50.Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.
- •51.Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •52.Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •53.Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.
- •54.Визначення рівноважного ввп на основі методу “витрати – випуск”. Модель “кейнсіанський хрест”.
- •55.Визначення рівноважного ввп за методом “вилучення–ін’єкції”. Модель “заощадження-інвестиції”.
- •56.Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора.
- •57.Рецесійний розрив: графічна та математична інтерпретація.
- •58.Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.
- •59.Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки.
- •60.Економічне зростання та економічний розвиток.
- •61.Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Модель Харрода-Домара.
- •62.Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича функція Кобба-Дугласа.
- •63.Теорії ендогенного зростання.
- •64.Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження капіталу, приросту населення та технічного прогресу на капіталоозброєність.
- •Чинники економічного зростання в моделі Солоу
- •65.Висновки моделі Солоу, Золоте правило нагромадження, роль технічного погресу в економічному зростанні.
- •66.Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу.
- •67. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу.
- •68.Модель мультиплікатора-акселератора.
- •69. Основні теорії економічного циклу.
- •70.Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави.
- •71.Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги за методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки.
- •72. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для змішаної закритої економіки.
- •73.Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив фіскальних інструментів на ввп і державний бюджет.
- •74.Не дискреційна (автоматична) фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування динаміки ввп.
- •75.Цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики.
- •76. Монетарна політика у моделі ad-as та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •77.Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.
- •78.Модель платіжного балансу, модель балансу автономних операцій, механізм усунення дисбалансу.
- •79.Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний, фіксований і плановий двосторонній і багатосторонній.
- •80.Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги: метод “ витрати-випуск”, метод “вилучення-ін’єкції”.
- •81.Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту. Мультиплікативний вплив чистого експорту на ввп.
24. Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
Гроші — один із видів активів. Усі активи поділяються на дві великі групи — фінансові та матеріальні (реальні) активи. Гроші відносяться до групи фінансових активів. Але крім грошей до складу фінансових активів входять негрошові активи, головними серед яких є акції та облігації.
Пропозиція грошей — це сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.
Пропозиція грошей складається з грошових активів, які мають різну ліквідність. Під ліквідністю розуміють здатність активів перетворюватися в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості. Готівкові гроші є найліквіднішим активом, порівняно з яким оцінюється ліквідність усіх інших активів. Залежно від рівня ліквідності всі грошові активи групуються зростаючим підсумком у грошові агрегати.
Грош.пропозиція – один з осн.параметрів грош.ринку. Вона являє собою реальну грош.масу і обчислюється на основі ділення номін.грош.маси на ціну: MS =M/P.Ліквідність грош.активів – здатність активів виступати як платіжний засіб або перетворюватися в цей засіб без втрати своєї номін.вартості. Грош.пропозиція скл.з різних форм грош.активів. залежно від рівня ліквідності вони об’єднуються в окремі грош.агрегати (окремі сукупності грош.активів, які різняться між собою рівнем ліквідності):
МО=готівкові гроші
М1=МО+кошти на поточних та розрахунк.рахунках
М2=М1+строкові депозити
М3=М2+кошти клієнтів за трастовими операціями банків.
Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змін.Нацбанком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі пропозиція набуває слідую чого вигляду
25. Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов’язкові і надлишкові резерви.
Гроші — один із видів активів. Усі активи поділяються на дві великі групи — фінансові та матеріальні (реальні) активи. Гроші відносяться до групи фінансових активів. Але крім грошей до складу фінансових активів входять негрошові активи, головними серед яких є акції та облігації.
Усі інші активи, що входять до складу агрегатів М2 та М3, — це майже гроші, оскільки вони безпосередньо є не платіжним засобом, а засобом заощадження. Проте без великих перепон вони можуть бути перетворені в активи, використовувані як платіжний засіб.
Пропозиція грошей передусім залежить від політики центрального банку, який володіє монопольним правом на первинну грошову емісію. Наприклад, в Україні центральним банком є Національний банк України, у США — Федеральна резервна система, в Германії — Бундесбанк. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою
Н = CU + BR, (5.1), де Н — грошова база. В літературі для визначення первинної грошової емісії використовуються й інші терміни, зокрема «резервні гроші», «гроші підвищеної ефективності», «високо потужні гроші» тощо; CU — готівка, яка знаходиться поза банками, тобто на руках у населення. До складу готівки поза банками не входить готівка, яку тримають комерційні банки в своїй касі;
BR — банківські резерви. До банківських резервів відноситься та частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій (надання позик, інвестування). Вони включають депозити, розміщувані на рахунках центрального банку, та готівку, яку кожний банк може тримати в своїй касі.
Банківські резерви складаються з двох компонентів: обов’язкові резерви та надлишкові резерви. Обов’язкові резерви — це мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний тримати кожний банк. Величина обов’язкових резервів регламентується центральним банком за допомогою норм щодо депозитів. Вони, як правило, диференціюються за видами депозитів. На цій підставі величину обов’язкових резервів можна визначити так:
LR = Ir D, (5.2)
де LR — обов’язкові резерви, Ir — норматив обов’язкового резервування; D — банківські депозити.
Крім обов’язкового мінімуму резервів кожний банк може тримати певну величину наднормативних резервів, які називаються надлишковими. Їх величину банки визначають самостійно на основі аналізу співвідношення втрат і вигод. Величину банківських резервів можна визначити за формулою
BR = LR + ER (5.3)
де ER — надлишкові резерви.
Пропозиція грошей відрізняється від грошової бази і визначається як сума готівки і банківських депозитів:
Ms = CU + D,(5.4)
де Ms — пропозиція грошей.