- •1.Практична функція макроекономіки.
- •2.Об'єкт та предмет макроекономіки.
- •3.Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
- •4.Сутність та основні категорії снр.
- •5. Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.
- •6. Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.
- •7.Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід.
- •8.Номінальний та реальний ввп. Поточні та порівнянні ціни.
- •9.Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ввп.
- •10.Показники рівня використання робочої сили: рівень зайнятості, рівень безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.
- •11.Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість, неповна зайнятість, надмірна зайнятість.
- •12.Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.
- •13.Неокласична модель ринку праці.
- •14. Кейнсіанська модель ринку праці.
- •15.Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ввп від потенційного ввп (розрив ввп). Закон Оукена.
- •16. Визначення потенційного ввп на основі розриву ввп. Вплив безробіття на динаміку ввп.
- •17.Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.
- •18.Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників на криву сукупного попиту.
- •20.Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •20.Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •21.Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства.
- •22.Макроекономічна рівновага у моделі ad-as: короткостроковий та довгостроковий аспект.
- •23А.Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією.
- •23Б.Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією.
- •24. Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
- •25. Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов’язкові і надлишкові резерви.
- •26.Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою.
- •27.Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей.
- •28.Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і кембріджське рівняння попиту на гроші.
- •29.Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість обертання грошей.
- •30.Функція попиту на гроші м. Фрідмена.
- •31.Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов: збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу і грошової бази.
- •32.Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
- •33.Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.
- •34.Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
- •35.Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції.
- •36.Сучасні уявлення про чинники інфляції.
- •37.Соціально-економічні наслідки високої інфляції.
- •38.Зв’язок між інфляцією і безробіттям у ороткостроковому періоді на основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.
- •39.Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.
- •40.Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання.
- •41.Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.
- •42.Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •43.Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання і заощаджень.
- •44.Індуційоване та автономне споживання. Чинники автономного споживання: багатство, запозичення.
- •45.Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача.
- •46.Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.
- •47.Кейнсіанська функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.
- •48.Неокласична функція інвестицій та її математична інтерпретація.
- •49.Проста інвестиційна функція. Бухгалтерський метод визначення прибутковості інвестиційних проектів та метод чистої дисконтованої вартості.
- •50.Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.
- •51.Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •52.Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •53.Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.
- •54.Визначення рівноважного ввп на основі методу “витрати – випуск”. Модель “кейнсіанський хрест”.
- •55.Визначення рівноважного ввп за методом “вилучення–ін’єкції”. Модель “заощадження-інвестиції”.
- •56.Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора.
- •57.Рецесійний розрив: графічна та математична інтерпретація.
- •58.Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.
- •59.Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки.
- •60.Економічне зростання та економічний розвиток.
- •61.Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Модель Харрода-Домара.
- •62.Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича функція Кобба-Дугласа.
- •63.Теорії ендогенного зростання.
- •64.Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження капіталу, приросту населення та технічного прогресу на капіталоозброєність.
- •Чинники економічного зростання в моделі Солоу
- •65.Висновки моделі Солоу, Золоте правило нагромадження, роль технічного погресу в економічному зростанні.
- •66.Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу.
- •67. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу.
- •68.Модель мультиплікатора-акселератора.
- •69. Основні теорії економічного циклу.
- •70.Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави.
- •71.Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги за методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки.
- •72. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для змішаної закритої економіки.
- •73.Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив фіскальних інструментів на ввп і державний бюджет.
- •74.Не дискреційна (автоматична) фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування динаміки ввп.
- •75.Цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики.
- •76. Монетарна політика у моделі ad-as та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •77.Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.
- •78.Модель платіжного балансу, модель балансу автономних операцій, механізм усунення дисбалансу.
- •79.Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний, фіксований і плановий двосторонній і багатосторонній.
- •80.Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги: метод “ витрати-випуск”, метод “вилучення-ін’єкції”.
- •81.Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту. Мультиплікативний вплив чистого експорту на ввп.
45.Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача.
Згідно з теорією Фішера споживання домогосподарств в кожному поточному періоді не обмежується лише їхнім поточним доходом. Згідно з цією теорією сучасні люди є раціональними і передбачливими. Тому в процесі прийняття рішень щодо величини споживання вони здійснюють міжчасовий вибір і враховують не лише поточний дохід, а й переміщення доходу між різними періодами життя. Звідси випливає основна ідея Фішера — споживання в кожному окремому періоді життя людини залежить від її доходу впродовж усього її життя.
Для ілюстрації теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача припустимо, що його життя складається лише з двох періодів: перший — молодість, другий — старість. У першому періоді дохід споживача становить Y1, а споживання — С1. У другому періоді дохід становить Y 2, а споживання — С2. Врахуємо також, що споживач має можливість заощаджувати і брати позику. Тому його споживання у будь-якому періоді може бути нижчим за поточний дохід (внаслідок заощаджень) або вищим за поточний дохід (за рахунок активів і позик). При цьому під доходом (Y) будемо розуміти трудовий дохід, з якого утримуються податки.
Розглянемо перший варіант: споживач заощаджує в період молодості, щоб на певну величину збільшити споживання в період старості. За цих умов міжчасове бюджетне обмеження споживача у кожному періоді визначається так:
С1 = Y1 – S1; (7.12) С2 = (1 + r)S1 + Y2. (7.13)
Отже, у першому періоді максимально можлива величина споживання менша за поточний дохід на суму заощаджень. У другому періоді, навпаки, вона перевищує його поточний дохід на величину заощаджень першого періоду з нарахованими процентами.
Розглянемо протилежний варіант: споживач планує збільшити споживання у першому періоді за рахунок певного його зменшення у другому. З цією метою у першому періоді він не заощаджує і бере ще гроші у позику на величину, яка кореспондує із запланованими заощадженнями у другому періоді. За таких умов максимально можлива величина споживання у кожному з двох періодів буде такою:
(7.14)(7.15)
Таким чином, у другому періоді бюджетне обмеження споживача менше за поточний дохід на величину заощаджень, які планується використати для повернення позики першого періоду. У першому періоді бюджетне обмеження споживача збільшується порівняно з поточним доходом на величину дисконтованих заощаджень другого періоду.
На базі теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача з’явилися дві функції споживання, які економісти називають гіпотезами: гіпотеза життєвого циклу, що пов’язана з іменем Франко Модільяні, та гіпотеза постійного (перманентного) доходу, яку пов’язують з іменем Мільтона Фрідмана.
46.Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.
Гіпотеза життєвого циклу. Згідно з цією гіпотезою дохід людей впродовж життя змінюється. Але, попри це, люди прагнуть підтримувати рівномірний рівень споживання протягом усіх періодів свого життя. Виходячи з цього, гіпотезою життєвого циклу передбачається, що люди багато заощаджують, коли їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають на споживання, коли їхні доходи нижчі за середні протягом життя.
Для ілюстрації гіпотези життєвого циклу розглянемо поведінку особи, яка планує забезпечити собі приблизно однаковий рівень споживання протягом усього економічно самостійного життя. З цією метою запровадимо такі умови:
Т — очікувана кількість років економічно самостійного життя особи, яке складається з періоду трудового життя і післятрудового (пенсійного) періоду; R — запланована кількість років трудового життя;
Y — очікуваний середньорічний трудовий дохід за весь період трудового життя; W — майно (активи, багатство), яке людина нагромадила за рахунок заощаджень (для спрощення припустимо, що на заощадження не нараховуються проценти).
Згідно з наведеними умовами ресурси особи для її споживання за весь життєвий цикл складаються з поточних доходів, отриманих за період трудового життя (RY), і нагромадженого майна (W). Звідси рівномірна величина щорічного споживання особи впродовж усього її життя становитиме
.(7.16) Тоді функцію споживання особи можна записати так:
.(7.17)Отже, споживання залежить від двох чинників: поточного доходу і майна.
Гіпотеза постійного (перманентного) доходу. Згідно з цією гіпотезою споживання залежить не від поточного доходу, а від постійного. За своїм визначенням постійний дохід — це сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом усього життя за рахунок трудового доходу і нагромаджених активів. Це означає, що поточний дохід крім постійного доходу включає також і тимчасовий дохід, який не піддається передбаченню. Згідно з цією гіпотезою в процесі прийняття рішень люди спираються на постійний дохід, який вони спроможні передбачити. Звідси випливає функція споживання:
С = с Yp,(7.21) де с — коефіцієнт, який визначає ту частку постійного доходу, яка витрачається на споживання; Yp — постійний дохід (наявний).
На базі функції споживання з постійним доходом можна зробити висновок щодо можливої динаміки середньої схильності до споживання. Для цього обидві частини рівняння (7.21) поділимо на Y:
(7.22)
Отже, середня схильність до споживання залежить від співвідношення між постійним доходом і поточним доходом. Якщо поточний дохід тимчасово перевищує постійний дохід за рахунок тимчасових доходів, то середня схильність до споживання зменшується, і навпаки.