2.3 Етикетні формули при завершенні розмови

До етикетних формул, які використовуються при завершенні розмови належать формули прощання. Але іноді формули прощання поєднуються з формулами побажання, які яскраво виражені в українській мові : Прощавайте, мої любі! Хай усе буде добре!

Тому можно сказати, що етикетні формули прощання у творах Марка Вовчка найчастіше пов'язані з етикетними формулами побажання.

У творах письменниці знаходимо багато формул побажання, які пов'язані з релегійною тематикою:

Нехай вам мати божа допомогає, діти!

Хазяйці і всім нехай бог помагає! [ 15, c. 423].

Слава господові, щоб і в нас, як і у людей було, благодатно! [ 15, c. 432]

Нехай господь милує!

Нехай же господь дає вам усе добре!

Прощавайте! Нехай вам господь помагає із вашими господарями!

У побажанні молодятам на весіллі: Нехай же господь дає долю добру і талан! Щоб були здорові, як вода, а багаті як земля! І вік вам довгий, і розум добрий, красні молодята! [15,c.455]. Для посилення емоційності використовуються порівняння, здоров'я людини порівнюється з водою, а багатство з родючею матінкою землею. Ці висловлювання пов'язані ще з міфологічним світосприйняттям людини, коли людина вірила у сили природи. Висловлення починається з частки нехай, яка виступає в ролі формування наказового спосібу.

Рифмованість слів довгий і добрий роблять мову більш мелодічною та поетичною.Такі формули можно спостерігати і в сучасній українській мові. Українська мова зберігла основні висловлювання, які пов'язані з головними подіями в житті людини: народження, хрестини, весілля та похорон.

Нехай мати божа дає вам і долю добру, й талан [ 15, с.57 ].

Та нехай же тебе господь благословить, сину! [ 15, c. 58].

Висловлення Нехай ще господь до часу милує! Використовується в значеннібагато літ,у наш час майже не використовується в народній мові.

Формула аби живі були, починається з частки аби яка має значення тільки.

Аби живі були! А інше усе добре буде! [ 15, c. 425].

Формула побажання Нехай уже діточки господарюють! Використовується на весіллях. Вона позначає, що у хаті з'явилися молоді господарі, і усі обов'язки лягають їм на плечі. Особливістю формули є те що вона починається з формотворної частки нехай, що утворює наказовий спосіб, теж саме можемо спостерігати і в інших формулах Для етикетних формул прощання і побажання характерно використання формотворної частки – Нехай, яка створює наказовий спосіб:

Нехай вам мати божа допомогає, діти!

Нехай уже діточки господарюють!

Нехай мій батенько царствує!

Нехай господь милує!

Нехай господь помогає!

Нехай же господь дає долю добру і талан!

Нехай мати божа дає вам долю добру і здоров'я!

Та нехай же тебе господь благословить, сину!

Нехай ще господь до часу милує!

Нехай мій батенько царствує! Він на небі все бачить!

Ця формула побажання має теж релігійне значення, Бог порівнюється з батьком.

Висловлення Нехай йому земля пером! Використовується і у наш час на похоронах і має еквівалент в російській мовіЗемля ему пухом!

Іноді формули побажання набувають значення компліменту:

Лети ж дівчино пташкою!

Молода дівчина порівнюється з пташкою.

Здорова будь дівчинонько!

Побажання здоров'я посилюється ще використанням зменшено-пестливого суфіксів –оньк, -еньк

Бувай здорова, серденько! – сказав мені услід [15, с. 429]

На добраніч вам, паночку!

То я собі піду! На добраніч вам, паночку!

На добраніч дівчино!

Повечерявши, поблагословившись, біжу назад у будинок, а за мною: - На добраніч, дівчино!

Деякі формули побажання набувають виховного значення:

Шануйся, голубко, шануй батька! Формула починається з наказового словашануйся, та ще посилюється дієсловом шануй.

Теж саме значення має слово шануйтеся при прощанні:

Прощайте діточки мої рідні, шануйтеся!

Що позначає вести себе пристойно, як належить, слухатися, дбати про себе, берегти своє здоров'я. Ці настонови характерні для батька або матері своїм дітям. Ці етикетні формули зберегли своє значення і у наш час. Найчасіше використовується прикметник шановний, наприклад на засіданнях ВРУ: Шановний Михало Максимович. Дієслівна наказова форма шануйтеся також використовується в значенні наказу, заклику у сучасних формулах побажання.

Висновки

Мова – це характерний для людського суспільства специфичний вид знакової діяльності, який полягає у застосуванні історично усталених у певній етнічній спільноті артикуляційно – звукових актів для позначення явищ об'єктивної дійсності з метою обміну між членами спільноти інформацією.

Мова – найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

Спілкування – це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти «технікою» спілкування й застосовувати її у щоденній практиці. Під «технікою» спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

В процесі написання нашої роботи ми з'ясували, що мовленевий етикет – це правила мовленевої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Він охоплює стійкі формули спілкування в ситуаціях установлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Серед виражальних засобів української мови – формули звертання, вітання, прощання, побажання, поздоровлення, подяки, прохання, вибачення, співчуття тощо.

Ми можемо зробити висновок, що типові етикетні ситуаціїї мають богатий арсенал словесних формул, семантико-стилістичні властивості яких дають можливість мовцеві зробити правильний вибір, врахувавши структуру комунікативної ситуації, взаємини із співрозмовником, його вік, стать, соціальне становище.

Ми з'ясували, що культура мовлення – це нетільки загальноприйнятий мовний етикет, а й дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними,морфологічними, стилістичними і синтаксичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість – основні вимоги культури усного спілкування.

Прикладом цих правил, можуть бути формули мовного етикету в творах Маркa Вовчка.

В процесі написання нашої роботи ми з'ясували, що Марко Вовчок − виняткова постать серед освічених жінок свого часу. Марко Вовчок присвятила своє життя вивченню рідної мови українського народу, традицій та його особливостей. Мова її творів – мова простого народу, яка зберігла свою естетичну красу звучання.

Твори Марко Вовчка цінуються за її вишуканий мовленевий стиль. Її твори насичені етикетними формулами, які можно зустріти і у наш час. Особливо богато звертань та побажань! Деякі звертання вже не використовуються у повсякденній мові з тим смисловим значеннямз яким вони використовувались у давні часи. Наприклад звертання пан та пані – використовувалось як звертання до господарів у часи кріпаччини. У наш час воно використовується як поважне звертання до жінки або чоловіка. Також ми з'ясували, що письменниця найчастіше використовує зменшино- пестливі суфікси –оньк, -еньк, -івк, -евк, у етикетних формулах звертання , це робиться для того щоб передати живу розмовну українську мову її мелодичність. Також особливістю українського мовленевого етикету є використання кличного відмінку, вигуків та формотворних часток.

Великі заслуги Марка Вовчка в українській і російській літературах відзначали її видатні сучасники і наступники. Марко Вовчок була високоталановитим художником слова, надзвичайно чутливим і уважним до всього нового в суспільному і духовному житті народу.

Життєва і творча біографія Марії Олександрівни незвичайно багата на вагомі з культурн-громадського та історико літературного погляду події і факти. Стежки-дороги її життя пролягали по багатьох містах і селах Росії та України. Зустрічі, знайомства, приятелювання з українськими, російськими, зарубіжними письменниками, художниками, композиторами, акторами, політичними і культурно-громадськими діячами, з численними простими людьми з середовища селянства, ремісників і різночинної інтелігенції, були для неі нетільки важливими джерелами пізнання дійсності,а й постійно діючими житейськими університетами.

Своїми нарисами Марко Вовчок започаткувала в російській і українській літературах жанр правдивого, документального точного нарису репортажу про життя, працю, побут інших країн.

Творчість письменниці двома мовами і роль у двох культурах - сама собою дуже цікавий феномен. Утім, не менш цікавий феномен - її життя і загадкова натура. Цю натуру намагалися збагнути її знамениті шанувальники і просто сучасники. Тарас Шевченко й Олександр Герцен порівнювали її із Жорж Санд, Іван Тургенєв і Микола Добролюбов, у свою чергу, з Гаррієт Бічер-Стоу. На порівняння з Жорж Санд наштовхувала її краса, її стиль життя, зневага до умовностей. Як і Жорж Санд, вона захоплювала багатьох українських та російських літераторів свого часу.

І в цих умовах Марія Олександрівна писала нові твори, збирала фольклорні матеріали, упорядковувала повне семитомне видання своїх творів, займалась перекладами.

Попри чоловічий псевдонім разом із Марком Вовчком в українській літературі вперше зазвучав жіночий голос. "Нічого подібного ще не було в літературі нашій. Це золоте дно для прийдешніх письменників українських. Так треба оповідати про народ! Так треба співчувати народу" (П.Куліш). "Ясна зоря нашого українського письменства, що запалила серце українського та неукраїнського читача своїми гуманними, проймаючими до мозку кісток оповіданнями з кріпацького життя України" (І.Франко).