2.1.Етикетні формули при зав'язанні розмови

Марко Вовчок присвятила своє життя вивченню рідної мови українського народу, традицій та його особливостей. Мова її творів – мова простого народу, яка зберігла свою етичну красу звучання.

Найчастіше в творах використовуються етикетні формули звертання, привітання, побажання. Усі етикетні формули які зустрічаються в творах Марка Вовчка можно умовно поділити на родинні, звертання до молодої дівчини та звертання за соціальним положенням.

Родинні етикетні формули:

Ох, бабусечко!

Ох бабусечко! І морено, й мучено нас – та все дурницею [ 15, с.397]

Слова з суфіксами зменшено-пестливого забарвлення – ечк(о) у кличному відмінку створюють атмосферу ввічливого ставлення до людини похилого віку.

Бабусенько мила, люба!

У мене тільки було й думки, що приїду додому – весело буде, людно, музики, танці…Бабусенько мила, люба [ 15, с 400].

У цьому прикладі звертання бабусенько використовується письменницею з зменшено-пестливим суфіксом -еньк(о) для більш емоційного забарвлення, слово – люба, посилює емоційність висловлення. З контексту ми бачимо, що звертання має значення прохання і зовсім втрачає первинне значення поваги.

Наприклад це значення виявляємо у звертанні Матусенько моя!, поважливе відношення до матері посилються висловом Пробач мені, що посилює емоційне напруження.

Матусенька моя! Пробач мені! [ 15 c.74}

Такий самий приклад знаходимо у звертанні до рідної тітки: Тіточко-голуьочко! Висловленнятіточко з зменшено-пестливим суфіксом–очкмає не тільки значення поваги, але письменниця посилює формулу звертання ще емоційно-забарвленим словом голубочко, що виявляє родинні, люблячі, ніжні стосунки дітей з тіткою.

Тіточко-голубочко, не плачте – вмовляють та мені рученятами очі затуляють [ 15, с 36 ].

Або у звертанні Братику, ріднесенький! Письменниця зображує також родинні теплі стосунки, які виявляють турботливість за допомогою зменшено-пестливого суфіксу –еньк.

Братику ріднесенький, нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила.

Звичайну формулу звертання сестро, письменниця змінює на сестрице, щоб передати почуття любові та поваги рідного брата до сестри.

А що там у вас діється, сестрице!

Добридень, сестрице!

Добридень, сестрице, а я оце до вас іду! [ 15, c.35].

А що Усте! Що, сестрице! Яка вона, голубко! Що їм казати!

У творах Марка Вовчка ми знаходимо багато етикетних формул звертань до молодої дівчини, які характеризуться використанням зменшено-пестливих суфіксів–оньк у кличному відмінку.

Пестливе звернення парубка до дівчини Здорова була дівчинонько! Виражає почуття симпатіїї і поваги.

Здорова була, дівчинонько! – як на струні брязнуло обік мене. [15, c.414].

Ще більш інтимне значення мають пестливі, емоційно-забарвлені формули звертання такі як:

Голубочко моя!

Гей хорошая, вродливая!Подивись на мене!

Формула починається з заклику гей, яке має значення спонукання до чогось.

Найбільше використовуються формули з суфіксами зменшеного-пестливого забарвлення -еньк, -ичк, -ечк, -оньк у кличному відмінку, що створюють атмосферу дружелюбності, зворушливості і теплого, поважного, відношення парубка до дівчини.

Дівчино-серденько! Скажі мені усю правду, як душа до душі [ 15, с 419].

Устино серденько! Скажі мені правдоньку,чи ти мене любиш! [ 15, c.421].

Моя ти горличко!Як-небудь ізо мною біду перебудемо!

Пожалуй мене, моя рибонько!Як на мене, то все удвійзі легш! [ 15, c. 429].

Чи забула ти, голубонько-гуркотливочко! Як ми з тобою покохалися! 437

Ох, Марусечко мила!

Дівчино-ластівко!

Мій соколе ясний! Ох, Марусечка мила!

Моє ти сердечко миле!

Та, чи так, мій голубе, срібро моє, золото моє! 59c

У цій формулі парубку надаються властивості срібра, золота. Мова звертання має віршований характер срібро моє, золото моє! Ця мелодійність мови властива тільки українській мові, яку можно порівняти лише з піснею.

Зовсім інше значення мають ввічливі, ласкаві звертання дівчини до подружок :

Дівчаточки мої, голубочки! Оплакана годинонько моя! [ 15, с.403]

Знову формула має віршовану основу дівчаточки, голубочки.

Або привітне, дружелюбне звертання до дівчини:

Просимо на вечерю,зозулько!

Просимо до гурту,дівчино!

Марко Вовчок була письменницею яка виступала проти кріпосницького ладу, тому у її творах зустрічаються етикетні формули звертання, які на час існування панщини позначали соціальне положення людини такі, як пан, пані, господарю, добродію:

Панове молодці! Сидять собі у купотці

А що вам треба, пані?

Паночку на добраніч вам, паночку!

Використання суфіксу –очк, у звертанні паночку, зображує любов та відданість кріпосної, яка знає свого пана з дитинства.

Лише значення поваги має звертання пане та пані у наступному реченні:

Пане пане, оддайте за мене дівчину!

Пані я не злодійка, пані!

У звертанні пані милостива, письменницяпередає ставлення кріпостноїдо пані. У контексті має значеення прохання, мольби.

Чи привик, пані милостива, чи здоровий мій чоловік? [ 15, c.62].

Паннички! – промовила до паничів, кланяючись у землю. – будьте милостиві до моїх хлопців! [ 15, c. 64].

Письменниця використовує звертання добродію, щоб підкреслити поважне ставленя кріпосної до господаря,

А що ви, добродію, схочете!

Що ж, вечеря готова!

Іноді у творах Марка Вовчка звертання добродію вживається у значенні етикетної формули вітання до сусіда:

Як поживаєте, добродію! Може щось потрібно вам!

У наш час формули звертання пан, пані, господарю, добродію відроджуються, але набувають іншого значення, найчастіше використовуються замість звертання товаришу, яке було прийняте у родянські часи наприклад: Товариш Загорулько тоді та Пан Загорулько, Пані Загорулько у наш час. Формули пан і пані використовуються в звертаннях до чоловіка та жінки.

Також у творах Марко Вовчка знаходимо звертання жінки до своєї рідної дитини, письменниця передає усю нестримну любов матері до дитини:

Соколи мої ясні…. Є вас, як цвіту, по всьому світу, тільки вас коло матері нема потомлені віка звісти! Викхала, я вас лихим людям на поталу…[ 15, c. 68].

В звертанні Марко Вовчок порівнює синів кріпосної з птахами

Голуби мої сизі! На кого ж ви мене покинули!

Туга матері за рідними дітьми передається порівнянням з голубами, які залишили родинне гніздо і залишили її спостерігати смерть та чекати на їх повернення.

Усі звертання до дитини мають емоційну напругу, створюють атмосферу оплакування, хоча дитина ще жива але їй вже передвіщають щось недобре, загибель:

Дитино моя! Серце моє! – кинулась до колиски, схилилась над дитиною – чи того ж я сподівалась, йдучи вільна за панського.

Іншу атмосферу любові, ніжності створює звертання мої соколята

А що, дітки – питає бабуся. – Чого прийшли, мої соколята? [15, c.429]

Усі звертання в українській мові використовуються в формі кличного відмінку бабусечко!, дітки!, сестрице!, Матусенька! Це є характерною особливістю української мови.

Усі етикетні формули звертання можно поділити на групи: односкладні, двоскладні і багатоскладні.

До односкладних належать такі формули:

Сестро!

Сестро! Помогай тобі боже!

Брате!Не цурайся мене!

Матусенько моя!

Моя дитино!

Соколи мої ясні!

Здорова була дівчино!

Мій соколе ясний!

Моя ти горличко

Двоскладні формули звертання:

Голубочко моя!

Татоньку, голубоньку!

Пані милостива!

Дівчино, серденько!

Тіточко голубочко!

Братику, ріднесенький!

Також зустрічаються багатоскладні формули звертання:

Та чи так, мій голубе, срібро моє, золото моє!

Чи забула ти, голубонько-гуркотливочко!

Бабусенько мила, люба!

Моє ти сердечко миле!

Особливістю української мови є також використання вигуків в мовленевих етикетних формулах , що виражають почуття морально-етичного обов'язку мовця перед слухачем, указують на культурно-історичну традицію мовного спілкування:

Добридень!

Доброго здоров'я!

Спонукальні, що виражають заклик

Гей хорошая вродливая!

Зустрічаються найчастіше первинні, непохідні вигуки!

Ох, марусечко мила!

Ох, бабусечко!