2.2 Методика роботи над скоромовками

Із скоромовками і загадками діти ознайомлюються ще в дошкільному віці. Скоромовки вводяться як елемент вироблення орфоепічних норм, як засіб розвитку дихання, від якого залежить виразність читання і декламування. Скоромовку прочитують кілька разів: мовчки для ознайомлення; вголос – для колективної роботи над усвідомленням змісту. Спочатку читають повільно, щоб усі звуки називалися правильно, потім швидше, щоб подумати над правильним диханням, і, нарешті, максимально швидко – це вже весела гра, у якій кожен намагається не збитися і не зіпсувати скоромовку.39 Враховуючи позитивну роль скоромовок у навчанні молодших школярів, слід розширювати застосування їх у навчальному процесі, не обмежуючись лише тими зразками скоромовок, що представлені у читанках.

Скоромовка - навмисне придумана фраза з важким для вимови набором звуків, яку треба промовити швидко, не поми­ляючись.

З дитинства нас захоплює магія слів, наприклад у таких текстах:

Кипів окріп, як був Прокіп, і так кипить без Прокопа, як кипів при Прокопі.

Скоромовки є короткі і довгі, з римою і без рими, сюжетні і безсюжетні, з повторенням одного звука чи сполучень звуків і без повторів.

Необхідно організувати спостереження за тим, які букви повторюються, як у деяких текстах ускладнюються слова (мок­ра погода розмокропогодилася), як дібрані слова з перестанов­кою букв: пік біля кіп картоплю Прокіп.

Далі - які слова підтверджують, що скоромовки прийшли до нас з давнини; формувати вміння ясно і чітко промовляти сло­ва, прислухатися до їх звучання, запам’ятовувати, складати скоромовки за аналогією до прочитаних, дати можливість пе­реконатися, що складати їх непросто, треба проявити стільки кмітливості, щоб дібрати слова і так їх розставити, щоб важко було вимовляти. Непросто, але цікаво. Створенням скоромовок цікавилися і подарували їх дітям письменники Грицько Бой­ко, Володимир Лучук, Анатолій Костецький та інші.

Робота зі скоромовками починається з обдумування першого слова. Що означає слово скоромовка? Чим воно цікаве?

Оскільки скоромовка не лише допомагає виробляти чітку ви­мову, а й відкриває дитині шлях у світ звукової образності пое­тичної мови, необхідно зацікавити її промовлянням, визначенням повторюваних звуків, відшукуванням скоромовок, вивченням їх.

2.3. Методика роботи над загадками

Загадки - це короткий образний опис якогось предмета чи явища. У них загадані предмети зображено за допомогою інших, що мають певну подібність з тими, які треба відгадати. Загадка вимагає від дитини кмітливості, спостережливості, уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Вона навчає образно мислити, розуміти переносне значення слів, виразів.

Загадка часто сприймається як щось беззмістовне. У процесі відгадування беззмістовне зникає, а предмет розкривається.

У загадках загаданий предмет чи явище можуть бути зобра­жені за зовнішніми ознаками, за дією, яку виконує предмет, за властивостями. Подаються загадки у формі розповідного ре­чення або запитання, але найчастіше - у формі вірша.

Загадка має три «таємниці»:

предмет, про який вона складена, не називається;

йдеться про схожий на нього предмет;

називаються ознаки загаданого предмета, за якими можна його визначити.

Загадки - коштовні згустки думки і почуттів, що хвилюють уяву людей. У загадках відбивається душевна краса народу, його розум, спостережливість, дотепність і художня обдаро­ваність.

Загадки - багатий матеріал для опанування учнями навич­ки читання. Вони мають співзвучні закінчення, а це розвиває в дитини чуття ритму, сприяє виникненню здогадки під час чи­тання, позитивно впливає на пришвидшення темпу читання.

Загадка - зразок багатої поетичної уяви народу, який знаходив у цих творах втіху і розвагу під час дозвілля.

Загадки - жанр для дорослих. Виникнення загадок ніколи не пов’язувалося з дітьми. Але діти їх дуже люблять. Чому? Італійський письменник Джанні Родарі вважав, що загадки в концентрованій, майже символічній формі відображають дитя­чий досвід пізнання дійсності, тому що навіть сама присутність дитини у світі - таємниця, яку їй треба розкрити, загадка, яку ще треба відгадати за допомогою прямих і допоміжних запи- тань¹.

Загадки пов’язані з іншими фольклорними жанрами. Вони присутні в казках, деякі загадки текстуально збігаються з прислів’ями і відрізняються від них виключно наявністю відгадки.

Мова у весільних обрядах нагадує ланцюжок загадок. Зга­даймо заручини, з їх загадковою мовою сватів про порошу та ку­ницю - вони фактично були повністю побудовані на загадках.

У літописах збереглися дані про те, що загадками користу­валися державні діячі та дипломати Київської Русі, надаючи своїй мові, подібно до мови загадки, лаконізму, метафорич­ності, уникаючи зайвої прямоти у відповідях.

Простежується певна спорідненість загадок із казками.

«Справді, чимало загадок за характером свого образу є, по суті, стислим, гранично сконденсованим викладом ознак того чи іншого явища, яке б могло бути в такому ж плані предметом відтворення значного за розміром художнього полотна. Саме тому часом один і той самий художній образ фігурує і в казці, і в загадці, знаходячи різний ступінь деталізації, в різній мірі розгортаючи закладене в ньому розповідне начало відповідно до можливостей кожного жанру зокрема»². Ця особливість за­гадки дає можливість на уроці будувати казки на основі загад- ки-іносказання. Походження загадки, її початкове життєве призначення багато дослідників пов’язують з тайним мовлен­ням (іносказанням). У древні часи людина вважала звірів, птахів розумними істотами, які розуміють мову. Мисливці таємно готувались до полювання. Вважалося, що варто назвати птахів, звірів, знаряддя для ловлі, як вся таємниця буде відкрита, і звірі, зрозумівши з людської мови, що на них чекає, заховаються в глибокі нори, а птахи полетять. Пізніше, коли склалися міфологічні уявлення про господарів лісів і вод, мис­ливець і рибалка почали приховувати приготування і від уяв- люваних володарів лісів і річок. Залежність від природних стихій змушувала мисливця, плугатаря думати про те, що в полі, лісі, на воді, хаті - скрізь зустрічаються люди з ворожою свідомою силою, яка насилає невдачу, нещастя, розорення. Во­рожу силу стихій треба було перехитрити. Так виникли мовні, підставні назви - іносказання. В умовних назвах брались до уваги найбільш примітні ознаки.

Д. Садовников вважав іносказання залишками древньої таємничої мови, від якої веде свій початок загадка. Адже є в українському фольклорі такі твори з цікавими іносказаннями, які вимагають кмітливості для їх розгадування.

Наприклад: Прийшов Саврадим, у ворота грим! Питається лепеті, чи дома понура? (Вовк, собака, свиня.)

Бігла моргуля, питала крикуля, чи є вдома хапуля? (Миша, півень, кіт.)

Серед творів цього циклу є загадки, побудовані у формі діа­логів. Наприклад:

Одне каже: Світай, Боже!

Друге каже: Не дай Боже!

Третє каже: Мені байдуже.

(Вікна, двері, сволок. Вікна хочуть, щоб їх освітило сонце. Двері не хочуть, щоб їх вдень замикали. А сволоку лежати все одно - чи вночі, чи вдень).

Розглядаючи побудову загадки, треба зуміти побачити, як вона загадується, тобто як створюється загадковість, незро­зумілість і як дається ключ до їх відгадування. Центральний прийом загадки - метафора. Відгадати загадку - означає роз­шифрувати метафору. Метафора в загадках створюється на співвіднесенні окремих ознак, які виділяються загадкою, з предметом порівняння, тобто метафоричним образом.

Багато творів цього жанру мають характер простого запи­тання. Характерним для них є ускладнення предмета загадки шляхом використання омонімів, які примушують замислюва­тися, всебічно аналізуючи предмет, щоб знайти відгадку. На­приклад: Від чого в гуски ноги червоні? (Від коліна.) Від чого качка пливе? (Від берега.)

Є загадки, які побудовані прийомом послідовного виклю­чення окремого із загального. Наприклад: Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко.)

Іноді в загадці змальована картина в статиці, що відображає характер предмета відгадки (Сидить Марушка в семи кожуш­ках.), або набуває динамічних рис (Без рук, без ніг, а пнеться на батіг).

Широко застосовується у загадках рима (Сімсот соколят на одній подушці сплять).

Методичний аналіз загадки

Оскільки рівень читацького сприймання тексту визначаєть­ся увагою до всіх слів, то перше слово - загадка. Необхідно да­ти можливість дітям поміркувати, що воно означає, від яких слів утворене.

Через те що загадки - жанр для дорослих, у дітей недо­статньо життєвого досвіду для їх відгадування: на щось вони не звертали уваги, чогось не бачили, деякі слова є незрозумілими. Тому потрібна ґрунтовна підготовча робота, під час якої відкриється шлях до таємниці (перенести дітей в уяві на місце, де будемо шукати відгадку; пригадати ознаки предметів, про які загадка, провести словникову роботу).

Основною особливістю загадки є таємничість, метафоричне зображення предмета. Дітей треба зацікавити пошуком, від­криттям, як ця загадковість створена. Результатом цього від­криття буде знайдена відгадка. Наприклад: Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає. У ході міркування звертаємо увагу на кожне слово. Про кого йде мова у тексті загадки? (Про Марушку, це ім’я людини.) Але таємни­ця загадки в тому, що те, що є відгадкою, ніколи не називаєть­ся. Отже, відгадкою ні бабуся, ні дівчина бути не може. Це щось те, що чимось схоже на людину. Чим? (Одягнене, в семи кожушках, сидить.) Ще що сказано про загаданий предмет? (Коли роздягають, то плачуть.) Це цибуля (і не часник, не ка­пуста, бо…).

Під час міркування визначаються основні ознаки предмета і за ними впізнається сам предмет, діти бачать, що предмет- відгадка зображений образно: названий Марушкою, порівню­ється з нею одягом, наділений такими діями, які може викону­вати жива істота, - сидить. А ще слово сидить підказує, що предмет-відгадка сам не рухається.

Якщо дитина знає відгадку чи швидко її знаходить, тоді тре­ба їй запропонувати довести правильність знайденої відгадки. Це вдається зробити, коли дитині зрозуміла побудова загадки, її таємниці.

У процесі роботи із загадкою потрібно викликати в дітей за­хоплення народною кмітливістю, спостережливістю, красою.

Учні виразно читають загадки, пробують їх самі складати, шукають у збірках усної народної творчості, запам’ятовують їх, загадують іншим, розгадують.

Розвиває творчі здібності учнів, допомагає їм зрозуміти такі ознаки загадки, як стислість викладу ознак загаданого предме­та чи явища, прийом складання казки на основі загадки - іно­сказання.

Пізніше учні познайомляться з авторськими загадками, навчатимуться їх порівнювати з народними, побачать, що ав­тор вніс свого, зустрінуться із загадками у скоромовках, каз­ках, віршах.