Розділ 4. Постановка мети, завдань та питань
Процедуру постановки мети наукового дослідження виконують на етапі ознайомлення з проблемою дослідження і вибору його теми. Остаточне формулювання мети здійснюють, спираючись на результати виконання процедур вибору об'єкта дослідження та обґрунтування його об'єкт-предметної структури.
Мета наукового дослідження є центральним елементом структури та найважливішим методологічним інструментом дослідження. Цим пояснюється особлива увага до процесу її постановки і жорстка однозначність вимог до її формулювання [10].
Мета - один з елементів свідомої діяльності людини, що характеризує мисленнєве передбачення результату діяльності й шляхи його реалізації за допомогою певних засобів [5:762].
Методологічно ключова по відношенню до інших елементів дослідження роль мети пов'язана з її поліфункціональністю. Мета дослідження як передбачення кінцевого результату є основою для: виконання огляду стану вивченості питання дослідження і формулювання висновків, отриманих за результатами огляду; вибору раціонального шляху наукового пошуку, спрямованого на розв'язання досліджуваної проблеми; обґрунтування предметів дослідження; постановки завдань дослідження; визначення необхідного спрямування і широти теоретичного та експериментального пошуку в межах теми дослідження; розробки класифікації явищ, які вивчаються в обсязі об'єкта дослідження; розробки моделі об'єкта, що досліджується, і моделей предметів дослідження; формування загальних висновків та пропозицій щодо використання результатів дослідження; побудови структури викладу наукового звіту до дисертації.
Мета також виконує роль комплексного критерію оцінки: повноти й правильності огляду стану питання дослідження; необхідності та достатності завдань дослідження; необхідності й глибини теоретичних передумов дослідження; повноти й логічності програми експериментального дослідження; ступеня адекватності розробленої теорії та експериментальних досліджень передбачуваному кінцевому результату; повноти й простоти розроблених моделей, класифікацій і логіки розкриття змісту об'єкта дослідження; необхідності та достатності обсягу, глибини й логічності проведення експериментального дослідження; можливості та раціональної сфери застосування результатів проведеного дослідження. Крім того, мета в її співвіднесенні з проблемою дослідження дозволяє визначити: доцільність започаткованого (або вже проведеного) дослідження; його наукову новизну; практичне значення; актуальність виконання самого дослідження; надійність одержаних результатів.
Підкреслимо, що на означену методологічну поліфункціональність мети слід зважати в будь-якому науковому дослідженні, що виконується в обсязі опрацювання конкретної теми.
Звернемо увагу на той факт, що під час викладення мети дослідження у межах конкретної праці дуже часто саме слово "мета" доповнюється різними прикметниками типу: головна, робоча, дальня, основна, провідна, загальна, проміжна, окрема, другорядна, допоміжна, паралельна, найближча, кінцева, конкретна і т.п. Така різноманітність формулювань, навіть при можливій правомірності їх співвіднесення в обсязі конкретної наукової праці, ускладнює сприйняття внутрішніх зв'язків, що мають місце між елементами традиційної цільової структури дослідження.
Тому вважаємо за необхідне з'ясувати місце та роль мети як головного атрибуту складної гіпотетичної системи на прикладі класифікації (рис. 17), яка відображає узагальнену схему багаторівневої цільової структури прикладної наукової праці.
Рис. 17. Узагальнена схема цільової структури прикладного наукового дослідження
Наведена класифікація показує, що, по-перше, для досягнення мети прикладного (теоретико-експериментального) дослідження необхідно реалізувати послідовно дві складових його цільової структури: 1 - мету теоретичного дослідження та 2 - мету експериментального дослідження. Зазначену послідовність відображено на схемі відповідним (зліва - направо) розташуванням складових (1 і 2) мети прикладної наукової праці. Зрозуміло, що експериментальне дослідження (складова 2) може бути виконано лише після проведення відповідного теоретичного дослідження (складова 1) проблеми або, щонайменш, - після розробки певних теоретичних передумов, спрямованих на реалізацію процедур експериментального дослідження. Цим і пояснюється необхідність дотримування вказаної послідовності виконання теоретичного та експериментального досліджень, тобто - послідовність реалізації складових мети наукового дослідження.
По-друге, з класифікації видно, що мета теоретичного дослідження редукується (зводиться) до його окремих завдань: 1.1 - перше завдання, 1.2 — друге завдання, 1.3 — трете завдання. Подібним чином відбувається й редукція мети експериментального дослідження до його окремих завдань: 2.1, 2.1, та 2.3. При цьому завдання теоретичного дослідження також розташовують на схемі у певній (зліва - направо) логічній послідовності, яка передбачає можливість виконання кожного наступного завдання за умов виконання попереднього завдання.
Загальну цільову структуру прикладної наукової праці складають: мету дослідження, на досягнення якої спрямовано мету теоретичного та мету експериментального досліджень, реалізація яких здійснюється шляхом вирішення окремих наукових завдань.
По-третє, кожне окремо взяте завдання цільової структури наукового дослідження редукується у свою чергу до конкретних питань, теоретичне або експериментальне вирішення яких і забезпечує виконання поставленого завдання. На постановку конкретних питань дослідження, порядок їхнього послідовного запису та відображення на схемі цільової структури розповсюджується логіка, подібна до викладеної вище логіки запису завдань дослідження.
При цьому кожне конкретне завдання, поставлене у обсязі наукової праці, вважається виконаним лише у разі отримання відповідей на ті питання, до яких воно редукується згідно із цільовою структурою дослідження.
Вище ми зазначали, що індекс 1.2.3 елемента системи, відображеної на рис. 17, слід читати у зворотному порядку як: третє питання другого завдання, спрямованого на досягнення мети теоретичного дослідження, а індекс 1.2 — як друге теоретичне завдання, спрямоване на досягнення мети Дослідження.
Наведемо також загальноприйняту термінологію ієрархічної класифікації цілей різних рівнів, що використовується у планових і наукових документах: мета (поставлена урядом) -> завдання (затверджені плановими державними документами) -» питання (поставлені у проблемах запланованих досліджень) —> цілі (поставлені в дослідженнях за конкретними темами) -> завдання (поставлені для досягнення мети конкретного дослідження) -» питання (розв'язання яких забезпечує вирішення кожного окремо взятого завдання дослідження).
Тут, всередині більш складної структури загальної проблемно-цільової структури наукових досліджень наочно просліджується відносність понять "мета", "завдання" і "питання". Тому в методології прийнято членувати будь-яку як завгодно складну ієрархічну структуру завдань на окремі супідрядні одна одній і повторювані ортодоксальні групи, побудовані у формі послідовного підпорядкування: мета —> завдання -» питання. При цьому в обсязі конкретної наукової праці завдання верхнього ієрархічного рівня називають метою, а завдання нижніх ієрархічних рівнів називають, відповідно, завданнями та питаннями дослідження.
Для правильної постановки мети дослідження необхідно чітко уявляти:
1. Існуюче теоретичне знання про структуру й загальні закономірності функціонування об'єкта дослідження.
2. Суть і структуру суперечностей, що породжують проблему дослідження та основні питання, що входять до неї.
3. Об'єкт-предметну структуру та основні аспекти започаткованого дослідження.
4. Необхідні обсяги й шляхи проведення теоретичного та (або) експериментального досліджень.
5. Існуючі теоретичне знання, експериментальні методи й засоби, що можуть бути використані для наукового пізнання об'єкта.
Окрім цього, дослідник повинен також мати певні уявлення про ряд методологічних особливостей реалізації процесу постановки мети дослідження. Вище ми відзначали, що тема випливає з проблеми дослідження, а його мета визначається окремим більш конкретним завданням або питанням проблеми (див. рис. 7). Таким чином, мета випливає із завдань розвитку певної галузі наукового знання, поставлених в її проблемах, але відрізняється від них конкретизацією об'єкта, що вивчається, і дозволяє на основі уточнення його головних сторін і відношень через предмети дослідження переходити до завдань дослідження.
При цьому дослідження, спрямоване на розв'язання наукової проблеми, здійснюється в обсязі теми саме у відповідності до поставленої мети. Зазначимо також, що процедура визначення об'єкта є конкретизацією типового змісту головних суперечностей, що входять у проблему дослідження, а мета дозволяє здійснити перехід від об'єкта до предметів дослідження як носіїв різних сторін означених суперечностей.
Методологічно важливо також розуміти наступність і взаємозв'язок наукових знань, що здобуваються в обсязі проблеми дослідження. Для цього розглянемо фрагмент структури тематичного плану (рис. 7), у якому відбита деталізація розробки наукового напряму (3) через одну з його проблем (3.1) шляхом виконання ряду тем, що входять до неї (3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 іт.д.).
Тут слід детальніше зупинитися також на досить важливій особливості процедури постановки мети дослідження, пов'язаної з необхідністю визначення шляхів досягнення самої мети. Як відомо, науковий об'єкт під час вивчення умовно членують на його окремі предмети, завдяки керуванню станом яких і вирішують завдання дослідження.
Це дозволяє, оперуючи зміною стану одного чи декількох предметів дослідження, вирішувати різні завдання, алгоритмічна послідовність яких саме й визначає шлях досягнення мети наукової роботи. Отже, передбачуваний метою кінцевий Результат дослідження може бути досягнутий не одним, а різними шляхами.