4. Економічний розділ

4.1. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРИЙНЯТИХ РІШЕНЬ З ПИТАНЬ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впливають на продуктивність праці. Фактори впливу на продуктивність праці:

• Організація робочого місця

• Режим напруження і відпочинку під час роботи

• Естетичне оформлення приміщення

• Культура працівника

Ці фактори формують загальну налаштованість на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, користуються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

• інтелектуальне та емоційне навантаження;

• тривалість зосередженого спостереження;

• кількість об'єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важливими;

• кількість сигналів на годину;

• темп;

• час активних дій;

• необхідність самостійного пошуку пошкоджень;

• монотонність праці;

• напруження зору;

• точність виконання роботи;

• змінність;

• режим праці та відпочинку.

Слід зазначити, що світло має надзвичайно важливе значення для життєдіяльності людини. Воно впливає на стан вищих психічних функцій та на фізіологічні процеси в організмі людини. Відомо, що нормальне освітлення тонізуюче діє, викликає гарний настрій, покращує діяльність вищої нервової системи людини.

Раціонально влаштоване освітлення виробничих приміщень позитивно впливає на працівників, підвищує ефективність та безпеку праці, знижує втому та травматизм, забезпечує високу працездатність.

Природне освітлення має здатність знезаражувати повітря, питну воду, продукти харчування. Найбільшу бактерицидну здатність мають ультрафіолетові промені з довжиною хвилі 0,254...0,257 мкм.

Санітарні та гігієнічні норми щодо виробничого освітлення, котрі базуються на психологічних особливостях сприйняття світла та його вплив на організм людини, зведені до наступного:

• спектральний склад світла, який забезпечується електричним джерелом є близьким до сонячного;

• рівень освітлення є достатнім і відповідає гігієнічним нормам, які враховують зорові роботи;

• освітлення забезпечує рівномірність та стабільність світла у приміщенні, щоб запобігти частої переадаптації та втоми зору.

Переваги газорозрядних ламп (люмінісцентних) над лампами розжарювання: висока світлова віддача (40 – 100 лм/Вт), термін експлуатації до 10 тис. год, світловий потік близький до природного, невисока температура нагрівання.

Доцільне розташування обладнання і компонування робочого місця, забезпечення зручної пози і вільних рухів при роботі, використання обладнання, яке відповідає вимогам ергономіки та інженерної психології, забезпечують найбільш ефективний трудовий процес, зменшують втому і знижують ймовірність виникнення професійних захворювань. Згідно з вимогами ергономіки та інженерної психології було прийняте рішення про встановлення офісних меблів відповідно до цих вимог.

Робота в позі сидячи більш раціональна і менш виснажлива, оскільки зменшується віддаль центра ваги до площі опори, підвищується стійкість тіла, зменшується навантаження на серцево-судинну систему. У положенні сидячи забезпечується можливість виконувати роботу, яка вимагає точних рухів. Зміни пози призводять до перерозподілу навантаження на групи м'язів, покращання кровообігу, зниження монотонності роботи. У зв'язку з цим всюди, де це можливо (з врахуванням технології та умов виробництва), доцільно передбачати можливість виконання роботи як стоячи, так і сидячи, щоб працівники могли змінювати положення тіла.

Всі вище перелічені та запропоновані зміни з покращення умов праці призводять до підвищення ефективності праці (продуктивності), тобто це означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці.

4.2. КОШТОРИС ВИТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВТІЛЕННЯМ У ВИРОБНИЦТВО ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ

Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва складають за економічними елементами:

• матеріальні витрати;

• витрати на матеріали;

• заробітна плата;

• відрахування на соціальні потреби;

• амортизація основних фондів;

• інші витрати.

Кошторис виробництва, узагальнюючи елементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування і зниження собівартості продукції.

Таблиця 4.1.

Кошторис витрат з удосконалення організації праці бухгалтера

Стаття витрат	Значення, грн
Ремонт кабінету бухгалтера: фарба лінолеум плінтуса	75,00 950,00 125,00
Світильні лампи (люмінісцентні)	400,00
Офісні меблі: стіл для комп’ютера крісло	2500,00 700,00
ВСЬОГО	4750,00

Порядок розробки кошторису може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).

4.3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗРОБЛЕНИХ ПРОПОЗИЦІЙ

Ефективність праці – це її результативність(продуктивність). Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих, або і менших затрат праці.

Співвідношення результатів і витрат людської діяльності, що в загальному випадку називається ефективністю, є основною проблемою економічної теорії і господарської практики.

Продуктивність праці тісно взаємопов'язана з працездатністю людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці.

У найбільш загальному формулюванні можна дати таке визначення працездатності — це здатність людини витримувати навантаження (м'язові, нервові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці.

Загальна працездатність, яка характеризується фізичною і розумовою працездатністю та емоційною стійкістю людини, реалізується в процесі праці як професійна працездатність. Ефективність професійної працездатності залежить:

• від трудових навантажень;

• умов виробничого середовища;

• професійної підготовки і професійної придатності до конкретного виду праці;

• мотивації.

Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази стійкості високої працездатності розраховуються за формулою:

ΔП =

де Р₁ і Р₂ – питома вага тривалості фази стійкої високої працездатності у загальному фонді робочого часу до і після реалізації заходів, %;

К_п – корегуючий коефіцієнт, що відображає частку приросту продуктивності праці, зумовлену функціональним станом організму людини у різних умовах праці, його значення приймається рівним 0,2.

Розрахунок:

Як видно з графіків після удосконалення організації праці на робочому місці бухгалтера його працездатність до удосконалення складала 3 год (37,5% від загальної тривалості робочого дня), а після – 5 год (62,5% від загальної тривалості робочого дня). Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази стійкості високої працездатності зросте на 13%. Термін окупності удосконалення організації праці складатиме 0,008 років.