3. Проектний розділ
3.1. ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ УМОВ ПРАЦІ
Освітлення – це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці.
Освітлення, що відповідає гігієнічним вимогам, сприяє підвищенню продуктивності праці, створює гарний психологічний тонус, відповідний настрій і самопочуття, запобігає загальній втомі організму, впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, знижує кількість нещасних випадків. Недостатнє освітлення є однією з причин виробничого травматизму.
Таким чином, освітлення повинне бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі та створювати відблиски на робочій поверхні, за спектральним складом має наближатись до сонячного світла. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома зору найменша. Менш допустимою величиною освітлення вважається така, нижче якої відбувається порушення зорової функції.
Дія світла на очі людини викликає трансформацію енергії електромагнітного випромінювання у нервові імпульси, які по зоровому нерву передаються в головний мозок – до зорової зони кори великих півкуль.
Око людини безпосередньо реагує на яскравість об'єкта, яка визначається відношенням сили світла до площі поверхні, яка світиться. Вимірюється в канделах на квадратний метр (кд/м2) чи в нітах на квадратний сантиметр (нт/см2).
Гігієнічною нормою є яскравість. При яскравості понад 30000 нт виникає ефект осліплення.
Органи зору мають здатність сприймати випромінювання в межах довжини хвиль від 380 до 760 нм; з одного боку, це частина ультрафіолетового, а з другого – інфрачервоного випромінювання.
У навколишньому світі важко перелічити різноманітні кольорові відтінки, а колір є відображенням у наших відчуттях такої фізичної характеристики, як спектральний склад випромінювання. Сприйняття хвиль є суб'єктивним образом спектру випромінювання, тобто характеристикою його частотних складових. Чутливість зору максимальна до електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 555 нм (або 0,555 мкм) (жовто-зелений колір) та зменшується до границь видимого спекіру.
Освітлення – це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці.
Освітлення, що відповідає гігієнічним вимогам, сприяє підвищенню продуктивності праці, створює гарний психологічний тонус, відповідний настрій і самопочуття, запобігає загальній втомі організму, впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, знижує кількість нещасних випадків. Недостатнє освітлення є однією з причин виробничого травматизму.
Таким чином, освітлення повинне бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі та створювати відблиски на робочій поверхні, за спектральним складом має наближатись до сонячного світла. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома зору найменша. Менш допустимою величиною освітлення вважається така, нижче якої відбувається порушення зорової функції.
Дія світла на очі людини викликає трансформацію енергії електромагнітного випромінювання у нервові імпульси, які по зоровому нерву передаються в головний мозок - до зорової зони кори великих півкуль.
Око людини безпосередньо реагує на яскравість об'єкта, яка визначається відношенням сили світла до площі поверхні, яка світиться. Вимірюється в канделах на квадратний метр (кд/м2) чи в нітах на квадратний сантиметр (нт/см2).
Гігієнічною нормою є яскравість. При яскравості понад 30000 нт виникає ефект осліплення.
Органи зору мають здатність сприймати випромінювання в межах довжини хвиль від 380 до 760 нм; з одного боку, це частина ультрафіолетового, а з другого - інфрачервоного випромінювання.
У навколишньому світі важко перелічити різноманітні кольорові відтінки, а колір є відображенням у наших відчуттях такої фізичної характеристики, як спектральний склад випромінювання. Сприйняття хвиль є суб'єктивним образом спектру випромінювання, тобто характеристикою його частотних складових. Чутливість зору максимальна до електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 555 нм (або 0,555 мкм) (жовто-зелений колір) та зменшується до границь видимого спекіру.
Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками:
світловий потік – частина променевого потоку, яка сприймається зором людини, як світло; характеризує потужність світлового випромінювання, вимірюється в люменах (лм);
сила світла – просторова щільність світлового потоку; визначається як відношення світлового потоку, що виходить із джерела і рівномірно поширюється всередині елементарного тілесного кута, до величини цього кута; вимірюється в канделах (кд);
освітленість – поверхнева щільність світлового потоку; визначається як відношення світлового потоку, що рівномірно падає на освітлену поверхню до її площі; вимірюється в люксах (лк);
яскравість поверхні під кутом до нормалі – це відношення сили світла, випромінюваного освітленою або світлою поверхнею в цьому напрямку, до площі проекції цієї поверхні на площину, перпендикулярну до цього напрямку; вимірюється в канделах на квадратний метр.
Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення:
рівень освітленості повинен відповідати характерові зорової роботи і встановленим нормам;
забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості;
не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;
спектральний склад світла штучних джерел повинен бути наближеним до природного;
освітлення не повинно чинити засліплюючої дії і створювати відблиски на робочих поверхнях;
повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.
Таким чином, після запропонованих пропозицій освітлення повинне бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі та створювати відблиски на робочій поверхні, за спектральним складом має наближатись до сонячного світла. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома зору найменша. Менш допустимою величиною освітлення вважається така, нижче якої відбувається порушення зорової функції.
3.2. ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХО-ФІЗІОЛОГІЧНИХ УМОВ ПРАЦІ
Робоче місце – це зона простору, що оснащена необхідним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність одного працівника чи групи працівників. Раціональне планування робочого місця має забезпечувати найкраще розміщення знарядь і предметів праці, сприяє усуненню загального дискомфорту, зменшенню втомлюваності працівника, підвищенню його продуктивності праці. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте слід виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла.
Основні ергономічні вимоги до проектування робочого місця в системі «людина - техніка - виробниче середовище» такі (рис. 3.1):
гігієнічні вимоги визначають умови життєдіяльності і працездатності людини в процесі взаємодії з технікою і середовищем, показниками є рівень освітлення, температура, вологість, шум, вібрація, токсичність, загазованість тощо;
антропометричні вимоги визначають відповідність конструкцій техніки антропометричним характеристикам людини (зріст, розміри тіла та окремих рухових ланок). Показниками є раціональна робоча поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи;
фізіологічні та психофізіологічні вимоги визначають відповідність техніки і середовища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інформації, прийняття і реалізації рішень.
Загальні ергономічні вимоги встановлено ГОСТом 12.2.049-80 «Обладнання виробниче. Загальні виробничі вимоги».
Організація робочого місця передбачає:
правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні;
вибір ергономічно-обгрунтованого робочого положення, виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини;
раціональне компонування обладнання на робочих місцях;
урахування характеру та особливостей трудової діяльності.
Загальні принципи організації робочого місця:
на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; усі необхідні для роботи предмети повинні бути поряд із працівни¬ком, але не заважати йому;
ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуються ближче, ніж ті предмети, якими користуються рідше;
предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні бути зліва, а ті предмети, які беруть правою рукою, — справа;
якщо використовують обидві руки, то місце розташування пристосувань вибирається з урахуванням зручності захоплювання його двома руками;
робоче місце не повинно бути захаращене заготовками і готовими деталями;
організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.
Статичні напруження працівника в процесі праці пов'язані з підтриманням у нерухомому стані предметів і знарядь праці, а також підтриманням робочої пози.
Робоча поза — це основне положення працівника в просторі: зручна робоча поза має забезпечувати стійкість положення корпуса, ніг, рук, голови працівника підчас роботи, мінімальні затрати енергії та максимальну результативність праці.
Найпоширенішими у процесі праці є поза сидячи і стоячи. При проектуванні робочого місця потрібно враховувати, що при виконанні роботи з фізичним навантаженням бажана поза «стояча», а при малих зусиллях — «сидяча».
Робоча поза стоячи призводить до більшого стомлення, ніж сидячи. На одну й ту саму роботу вона вимагає на 10% більше енергії, призводить до підвищення артеріального і венозного тиску крові, розширення вен на ногах, пошкодження ступень, викривлення хребта.
Підчас роботи сидячи нижня частина корпуса розслаблена, а основне статичне навантаження припадає на м'язи шиї, спини, таза, стегон. Неправильна поза сидячи може викликати застій крові в ногах, а за великого обсягу роботи для пальців рук – запалення суглобів.
Організація робочого місця користувача комп'ютера повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования» ( рис. 3.2).
При виконанні практичних завдань щодо використання робочої пози потрібно: зменшувати величину статичних напружень; розподіляти статичні напруження; передбачати можливість змін пози під час роботи.
3.3. ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ЕСТЕТИЧНИХ УМОВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА
До умов праці на виробничих підприємствах ставляться високі естетичні вимоги. Приємний зовнішній вигляд обладнання, правильний вибір кольору фарбування стін, стель, підлоги, красивий та зручний спецодяг покращують настрій та самопочуття працівників, знижують їх втомлюваність, зменшують кількість нещасних випадків.
Колір є одним з важливих факторів, котрі формують сприятливе виробниче оточення. Застосування відповідних кольорів при опоряджи і ні приміщень, фарбування обладнання та оформлення інтер'єру передбачають створення сприятливого "кольорового клімату" раціонально підібраного поєднання кольорів. Як відомо, кожний колір характеризується трьома показниками – довжиною хвилі (кольоровий тон), коефіцієнтом відбиття (яскравість) і насиченістю (наближення кольору до чистого спектрального або ступінь розбавлення кольору білим).
Психологічне (емоційне) сприйняття кольору часто пов'язане з асоціаціями, життєвим досвідом. Наприклад, червоний, жовтогарячий, жовтий називають теплими, асоціюючи їх з кольором полум'я, сонця; синій, фіолетовий, блакитний, зелений – холодними, пов'язуючи їх з кольором льоду, води. Деякі кольори називають радісними, веселими (рожевий, жовтогарячий) за асоціацією з квітами, стиглими плодами, а фіолетовий, темно-синій – безрадісними.
Для характеристик кольорів використовують такі визначення: помітні (яскраві) – насичені контрастні поєднання, виступаючі – темні та насичені, відступаючі – світлі ахроматичні, малонасичені.
У кольорознавстві розроблені таблиці кольорів, що гармонують та контрастують і можуть бути використані для кольористики фарбування обладнання та інтер'єрів.
Кольори для фарбування приміщень вибирають з врахуванням розташування виробничих приміщень відносно сторін світу та їх пропорцій. Приміщення, які гарно освітлюються природним світлом, краще фарбувати в насичені кольори: сіро-синьо-зелені, а затемнені – в жовто-білі. Фарбування стін, стелі та підлоги може зменшувати або збільшувати освітленість приміщення. Тому стіни й стелі в них треба фарбувати в кольори, які відбивають не менше 50% падаючого на них світла: світло-жовтий, салатний, світло-бежевий, блакитний. Такі кольори запобігають зоровій та нервовій втомі працівників, сприяють підвищенню освітленості на робочих місцях за рахунок відбитого світла. Для стель бажано вживати тільки білий колір. Темне фарбування поглинає багато світлових променів, погіршує освітленість приміщень, призводить до втоми зору та підвищує ймовірність виробничого травматизму.
Особливої уваги потребує вибір кольору для фарбування внутрішніх поверхонь гарячих цехів, що характеризуються значними тепловиділеннями. Для психологічного послаблення їх впливу рекомендуються світлі холодні тони.
Властивості кольору використовуються для зниження виробничого травматизму в системі сигнально-запобіжних кольорів.
Червоний колір використовується як застережний, забороняючий. Цим кольором фарбують протипожежне обладнання, важелі та кнопки негайної зупинки машин та механізмів, внутрішні поверхні або частини котрих є травмонебезпечними (небезпечні зони).
Жовтий колір означає "увага", "обережно". Його використовують для фарбування обладнання, що рухається, - візків, тельферів, підйомників, навантажувачів, електрокарів тощо. Для концентрації уваги фарбування виконують чорними і жовтими прямими та похилими смугами.
Зелений колір означає відсутність небезпеки. У цей колір фарбують шафи із засобами першої допомоги, місця знаходження санітарних нош тощо.
Синій колір є інформативним і використовується для нанесення приписуючих надписів.
Щоб виділити основний колір, для контрасту застосовують білий та чорний кольори. Для попереджувального фарбування трубопроводів застосовують такі кольори: червоний – пара, жовто-гарячий – кислота, жовтий – газ, зелений – вода, синій - повітря. Додатково на труби наносять смуги у вигляді кілець червоного кольору – для позначення вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин: жовтого – отруйних газів та рідин; зеленого – безпечних і нейтральних речовин.
Організація освітлення приміщень також несе велике естетичне навантаження, створенню якого сприяють різні джерела. При застосуванні ламп розжарювання теплі кольори виглядають чистими, насиченими, а холодні - сірими та брудними.
Пропозиціями з удосконалення організації робочого місця бухгалтера по естетичним умовам виробничого середовища є ремонт кабінету відповідно до вимого та стандартів. Запропоновано пофарбувати кабінет в теплі кольори, а стелю в білий колір, отже, приємний зовнішній вигляд обладнання, правильний вибір кольору фарбування стін, стель, підлоги, красивий та зручний спецодяг покращують настрій та самопочуття працівників, знижують їх втомлюваність, зменшують кількість нещасних випадків. Колір є одним з важливих факторів, котрі формують сприятливе виробниче оточення. Застосування відповідних кольорів при впорядкуванні приміщень, фарбування обладнання та оформлення інтер'єру передбачають створення сприятливого "кольорового клімату" раціонально підібраного поєднання кольорів. Офісні меблі (комп’ютерний стіл бухгалтера) повинен забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78.