- •2. Післябукварний період навчання
- •1. Особливості сучасного аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
- •2. Типи уроків вивчення граматичного матеріалу. Вимоги до сучасного уроку граматики
- •1. Методика опрацювання морфемнОї будови слова (корінь, суфікс) у початковій школі
- •2. Типи уроків класного читання. Визначення мети уроку
- •Методика формування граматичних понять
- •2. Навчання складати план прочитаного. Переказ прочитаного
1. Методика опрацювання морфемнОї будови слова (корінь, суфікс) у початковій школі
Вивчення кореня слова
Приступаючи до вивчення кореня слова, учитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;
слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими;
слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);
слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокорінними, бо у них різні корені (смислові частини), наприклад гора і горе;
у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).
Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа — школи — школі),
Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокорінними (2 клас).
На цьому етапі формування поняття «корінь слова» можна використати такі, наприклад, завдання:
порівняйте слова: гриб, грибок, грибний, подумайте, що між ними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;
погрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясність, як ви погрупували слова: сад, парк, лісник, садівник, ліс.
Тут же вчитель вводить значок для схематичного позначення кореня. Діти знайомляться з терміном «корінь».
На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотнішу ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів. Тому проводиться протиставлення однокореневих слів і синонімів, а також однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:
випишіть з поданого ряду ті слова, які мають однакову частину: гора, горить, горе. Чи можна їх назвати однокореневими?
доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими: вода, водити, підводний, водій;
випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім однокореневі: хоробрий, хоробрість, сміливий, сміливість;
— викресліть зайве слово: школа, школяр, учень.
Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголосних звуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:
— скільки груп однокореневих слів записано: річ, річниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведіть свою думку;
— випишіть споріднені слова до слів сіль і сільський (засолювач, село, селянин, посолити).
Засвоєння поняття «корінь слова» потребує виконання ряду тренувальних вправ, таких, наприклад, як:
— доберіть якомога більше однокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри-змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);
гра «хто більше?» (назвати однокореневі слова);
доберіть «родичів» із чергуванням голосних (чи приголосних) звуків у корені.
Отже, робота по формуванню поняття «корінь слова», зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова, без якої слово не може існувати, до розрізнення коренів-омонімів, варіантів коренів з чергуванням голосних і приголосних звуків.
Вивчення суфікса
Мета вивчення суфікса в початкових класах — розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що:
- суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;
- суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);
- суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;
- у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.
У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.
При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, учитель спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова.
Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок), утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.
З терміном «суфікс» і його схематичним зображенням школярів знайомить учитель.
Подальша робота націлена на поглиблення уявлень учнів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник, чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.