Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНФЛІКТОЛОГІЯ (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
34
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
56.24 Кб
Скачать

3/Методи вивчення конфлікту

 Найпоширенішими методами в конфліктології вважаються: експеримент, аналіз документів, опитування, спостереження.       Розглянемо ще деякі із методів, які використовуються в конфліктології. - Статистичний метод сприяє вивченню багатьох випадків і дає змогу завдяки отриманим статистичним даним встановити закономірності, взаємозалежності, допомагає зробити узагальнення.  - Метод експертних оцінок застосовується для прогнозування розвитку тих чи інших подій і явищ. Основою якісної та кількісної оцінки об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на конфлікт, стає думка спеціалістів, що спирається на їхній професійний науковий та практичний досвід  - Метод „картографії конфлікту”. Його суть полягає у послідовному заповненні „карти” конфлікту, розділеної на декілька секторів (залежності від кількості учасників конфлікту). У центрі її заноситься основна проблема, а в розділи – інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому. - Комп’ютерний конвент-аналіз. ККА текстів засобів масової комунікації – один із методів відстежування моделей соціальної реальності, які транслюються масовими інформаційними джерелами. Ці результати можна використовувати як вихідну базу даних чи додатковий аналітичний матеріал у процесі прийняття рішень. - Примирні та арбітражні процедури використовуються з метою розвязання конфліктів на різних соціальних рівнях. Вони допомагають мирно врегулювати складні трудові конфлікти, що зайшли в глухий кут. У такому разі аналіз конфліктів здійснюють незалежні організації. наприклад, в Україні такою організацією є Національна служба посередництва і примирення. В її основні завдання входить вивчення ситуації та запропонування проекту вирішення конфліктів. Якщо ж сторони не доходять згоди, то незалежна організація виносить свій вердикт, обов’язків для конфліктуючих сторін.       Соціометрія у конфліктології передбачає вивчення емоційно-психологічних зв’язків між людьми. За допомогою соціометричних досліджень можна отримати зріз динаміки внутрішніх взаємин в групі, дати конкретну кількісну оцінку внутрішньогрупових і міжгрупових процесів спілкування, виявити характер психологічних взаємин, наявність лідерства, угрупувань, конфліктних ситуацій.

4/Структура конфлікту

Основними структурними елементами конфлікту є

-Сторонами конфлікту вважають суб’єкти соціальної взаємодії, інтереси яких порушено безпосередньо, або суб’єкти, які явно (неявно) підтримують конфліктерів.

-Предмет конфлікту — об’єктивно наявна чи уявна проблема, що служить причиною протиборства між сторонами. Суперечність, яка є причиною конфлікту 

-Мотиви конфлікту, як внутрішні спонукальні сили, підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту. Мотиви виявляються у формі потреб, інтересів, цілей, переконань.

-Позиції сторін-конфліктерів — це те, про що заявляють вони один одному в ході конфлікту чи в переговорному процесі.

5/ Динаміка конфлікту. Під динамікою конфлікту розуміють раптову чи поступову зміну стосунків між учасниками взаємодії, яка залежить від специфіки їхніх міжособистісних стосунків, характерологічних особливостей, значущості визначених ними цілей з урахуванням факторів дійсності, які на них впливають.

Динаміка конфлікту загалом передбачає такі фази (стадії):

  – передконфліктна ситуація (латентний період); період накопичення фактів і процесів, які можуть привести до конфлікту,    – інцидент/привід;  конкретна подія, яка послужила поштовхом до початку конфліктних дій/ збіг обставин, що є приводом для конфлікту.    ескалація; ключова, сама напружена його стадія, коли відбувається загострення всіх протиріч між його учасниками і використовуються всі можливості для перемоги.    кульмінація; вища точка ескалації.     завершення конфлікту; остання стадія відкритого конфлікту, усвідомлення безрезультатності продовження конфлікту. Способи завершення

1) затухання конфлікту,

2) усунення (знищення) опонента чи двох опонентів протиборства,

3) усунення чи знищення об’єкту конфлікту,

4) зміна позицій обидвох або однієї із сторін конфлікту,

5) участь в конфлікті третьої сторони, яка здатна завершити його шляхом використання сили,

6) звернення суб’єктів конфлікту до арбітра і завершення його шляхом суду,

7) переговори, як найефективніший спосіб

8) переростання конфлікту в інший конфлікт.     постконфліктна ситуація.

6/ Причини конфлікту– це явища, події, факти, ситуації, які передують конфлікту і в певних умовах викликають конфлікт.   

 Досить повною є класифікація причин конфлікту, яку запропонував В.П. Ратніков. 1) протиріччя інтересів, як фундаментальна причина конфлікту;

- внутрішні і зовнішні (в середині групи/між групами)

- антагоністичні і неантагоністичні («перемога або смерть»/компроміс)

- основні і неосновні (вирішальна роль в конфлікті/супроводжують конфлікт)

- об’єктивні і суб’єктивні (незалежні від волі людей(неможливо уникнути)/залежать)

2) об’єктивні фактори виникнення конфлікту;

- обмеженість ресурсів що підлягають розподілу

- взаємозалежність відповідальності і завдань

- неузгодженість цілей групи і окремих учасників

- слабка розробленість етичних нормативів

3) особистісні фактори виникнення конфлікту.

 - основні психологічні домінанти поведінки (цілі,інтереси,мотиви,потреби,цінності)

- риси характеру і типи особистості (темперамент, акцентуації (демонстративний, педантичний, застрягаючий, гіпертивний, тривожний, дистивний, екзельтований, емотивний, циклотивний)

- установки особистості(людина теоретична, соціальна, економічна, естетична,релігійна)

- неадекватні оцінки сприйняття і самооцінки (ефект ореолу,бумерангу, новизни,поблажливості,логічної помилки, стеоретипи)

- манери поведінки(песимісти,всезнайки,агресори,скаржники,мовчуни,над поступливі)

- етичні цінності.

7/ Функцій конфлікту, можна розділити на дві групи:

1) конструктивні (позитивні) функції конфлікту;

2) деструктивні (негативні) функції конфлікту.

Конструктивні функції на загальному рівні

1. К. є способом виявлення і фіксації суперечності та проблему суспільстві, організації, групі. (виконує інформаційну функцію)

2.К. є формою вирішення протиріч. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і прорахунків у соціальній організації, які призвели до конфлікту.

3.К. сприяє зняттю соціальної напруженості та ліквідації стресової ситуації, допомагає розрядити обстановку і зняти напруження, що накопичилося.

4. К. може виконувати інтеграційну, об'єднувальну функцію. Перед зовнішньою загрозою група використовує всі свої ресурси для об'єднання..

5. Вирішення к. веде до стабілізації соціальної системи, адже при цьому ліквідовуються джерела невдоволення. Сторони конфлікту в майбутньому будуть більше налаштовані до співпраці, ніж до конфлікту. Крім цього, вирішення конфлікту може запобігти більш серйозним конфліктам.

6. К. інтенсифікує і стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для вирішення завдань, що стоять перед суб'єктами.

7.К. може бути засобом з'ясування співвідношення сил соціальних груп і, тим самим, може застерегти від подальших більш руйнівних конфліктів.

8. К. може служити засобом для виникнення нових норм спілкування між людьми або допомогти наповнити новим змістом старі норми.

Конструктивні функції конфлікту на особистісному рівні.

1. К. може виконувати пізнавальну функцію щодо людей, які беруть у ньому участь..

2. К. може сприяти самопізнанню й адекватній самооцінці особи.

3. К. може допомогти позбавитися від небажаних властивостей характеру, наприклад, відчуття неповноцінності, покірливості тощо.

4. К. є важливішим чинником соціалізації людини, розвитку її як особи.

5. К. є істотним чинником адаптації людини в групі, оскільки саме в конфлікті люди найбільшою мірою розкриваються, і тоді особа або приймається членами групи, або, навпаки, відкидається ними

6. К. може допомогти зняти психічну напругу в групі, зняти стрес з його учасників, якщо вирішується позитивно

Деструктивні функції конфлікту на загальному рівні

1. К. (воєнний) пов'язаний з насильницькими методами його вирішення, внаслідок можуть бути великі людські жертви та матеріальні втрати.

2. К. може призвести сторони протиборства до стану дестабілізації та дезорганізації.

3. К. може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного та духовного розвитку суспільства..

4. К. може супроводжуватися наростанням настроїв песимізму в суспільстві.

5. К. може спричинити нові, більш деструктивні конфлікти.

6. К. часто призводить до зниження дисципліни й ефективності діяльності.

Деструктивні функції конфлікту на особистісному рівні

1.К. може здійснити негативний соціально-психологічний вплив на людей

2. К. може викликати відчуття невпевненості в собі, втрату колишньої мотивації та руйнування ціннісних орієнтацій і зразків поведінки. (у гіршому разі девіантну поведінку, суїцид).

3. К. може зумовити негативну оцінку людиною своїх партнерів по спільній діяльності, розчарування в своїх колегах і недавніх друзях.

4. Як реакцію на конфлікт людина може "включати" захисні механізми

8/ Мотиви та цілі учасників взаємодії

Якщо говорити про конфлікти, то у ньому мотив є спонуканням до вступу в конфлікт. Доволі часто у конфліктній взаємодії складно виявити справжні мотиви його учасників. Опоненти приховують свої мотиви, демонструючи лише мотиви участі у конфлікті.

Активність викликається потребами, які визначаються як стан суб'єкта, який полягає у наявності нужди у певних ресурсах - матеріальних чи духовних, які необхідні для існування та розвитку

Зазвичай поведінка учасників конфліктної ситуації спрямована на те, щоб задовольнити певні інтереси. Інтереси є усвідомленими потребами, які забезпечують спрямованість на об'єкт конфлікту і сприяють реалізації конфліктної поведінки індивіда.

Близькими до інтересів є також і цінності, які особистість може обстоювати у конфлікті: істинність ідеї, справедливість прийнятого рішення, почуття власної гідності, честі, самооцінка.

Мотиви особистості часто зумовлюються наявною ситуацією взаємодії. Також через потреби та інтереси, відображаючись у вчинках конкретних людей і груп.

Мотиви учасників взаємодії конкретизуються у їхніх цілях. Ціль - це усвідомлений образ передбачуваного результату, на який спрямована дія людини. У конфлікті ціллю людини є її уявлення про кінцевий результат конфлікту. Оскільки ціль завжди є усвідомленою, то варто розділяти мотиви-цілі та просто мотиви, коли учасник конфлікту не ставить перед собою певної усвідомленої мети.

Цілі у конфлікті можуть бути стратегічного або тактичного характеру. Оскільки основною ціллю можна вважати прагнення оволодіти предметом конфлікту, то цю ціль можна вважати стратегічною і їй будуть підпорядковані тактичні цілі. Однак у процесі конфлікту така ціль може бути змінена на іншу, коли у опонентів виникає бажання завдати максимальної шкоди один одному або, навпаки - зберегти гарні стосунки з іншою стороною.

Фактично ж у конфлікті можна виділити три групи цілей:

1. Цілі, пов'язані з предметною стороною конфлікту, за якими стоять мотиви отримання бажаного результату.

2. Цілі учасників, пов'язані із соціальними аспектами конфлікту (взаємини між учасниками конфлікту).

3. Цілі учасників конфлікту, пов'язані із психологічною потребою в обгрунтуванні своєї позиції та своїх дій для себе та для інших людей.