2. Педагогічна мораль і її прояви у діяльності педагога.

Сутності і функції педагогічної моралі.

Педагогічна мораль являє собою систему загальних і приватних норм, правил і звичаїв, що перебувають між собою у складних взаєминах. Для того, щоб ефективно регулювати поведінку вчителя, система вимог педагогічної моралі повинна володіти внутрішньої узгодженістю, тобто загальні й окремі норми, правила і звичаї повинні складати єдине ціле.

Педагогічна мораль - це система моральних вимог, що пред'являються до вчителя в його відношенні до самого себе, до своєї професії, до суспільства, до дітей і решті учасників навчально-виховного процесу. Вона виступає одним з регуляторів поведінки вчителя в педагогічній праці. Система вимог педагогічної моралі є виразом професійного обов'язку вчителя, його моральних обов'язків перед суспільством, педагогічним колективом і перед своїм покликанням.

Загальна норма педагогічної моралі є широким і змістовним вимогою, охоплює найбільш типові ситуації і представляє найбільш широке вимога відносно вчителя до педагогічної праці, учнів та їх батькам, колегам, що дає загальний напрямок його поведінки. Приватна морально-педагогічна норма узагальнює більш вузьке коло відносин і фактів поведінки вчителя і розкриває частину змісту та обсягу вимоги, укладеного в тій або іншій загальній формі.

Моральна свідомість педагога.

моральною свідомістю називається усвідомлення норм своєї поведінки, характеру взаємовідносин в суспільстві і цінності якостей людської особистості, що закріплюється у поглядах, уявленнях, почуттях і звичках. Суспільна свідомість дає узагальнене теоретичне й ідеологічне обгрунтування моралі як суспільного явища; в індивідуальному моральному свідомості відображається ще й специфіка тієї середовища, з якою людина постійно взаємодіє.

Моральні погляди вчителя характеризуються повнотою і стійкістю. Одним з елементів моральної свідомості вчителя є усвідомлення ним моральних цінностей і осмислення того, як здійснюється сприйняття цих цінностей його вихованцями. Основою формування моральних поглядів вчителя є знання принципів, вимог і норм моралі та їх специфічного відображення в педагогічної діяльності.

Педагогічна етика розглядає моральні переконання як моральні знання, що стали нормою поведінки вчителя, його власною позицією в системі відносин до суспільству, своїй професії, праці, колег, учнів та їх батьків. Учитель не може обмежуватися знанням моральних норм і принципів, хоча вони і є умовою правильної орієнтації в дійсності - він повинен мати тверді ідейно-моральні переконання, що є передумовою для активної свідомої діяльності щодо цілеспрямованого формування особистості вихованця.

Етичні знання та моральні погляди стають переконаннями особистості в процесі соціальної практики і під впливом об'єктивних умов трудової діяльності. Вимогам професійної педагогічної етики відповідає переконання, органічно поєднується зі справжньою свідомістю, принциповістю і вимогливістю до себе.

У професійній педагогічної етики моральні почуття вчителя розглядаються як емоційна сторона його духовної діяльності, характеризує поряд з переконаннями суб'єктивну моральну позицію по відношенню до професійної діяльності та учасникам виховного процесу. Моральні почуття виступають як засіб формування особистості і як одне із завдань морального виховання. Моральні почуття вчителя можна умовно розділити на кілька груп відповідно до відбиваних об'єктом. У групі почуттів, що регулюють ставлення педагога до свого професії, виділяються почуття професійного обов'язку, відповідальності; самокритичність, гордість, честь та ін визначають ставлення вчителя до себе як представника педагогічної професії; нарешті, особливу групу складають відчуття, що відображають ставлення до учасників педагогічного процесу.

Моральні відносини педагога.

В основі моральних відносин лежать залежності між приписами повинності і суб'єктивним сприйняттям цих приписи особистістю, між особистісними та суспільними інтересами. Моральні відносини регулюються моральними принципами, нормами, звичаями, традиціями, які отримали громадське або групове визнання і засвоєні особистістю в процесі її колективної діяльності.

Особливість нравственних відносин у тому, що вони мають ціннісно-регулятивний і безпосередньо-оцінний характер, тобто в них все засновано на моральної оцінки, що виконує функції регулювання та контролю.

У педагогічному середовищі виділяються сфери, в яких моральні відносини мають певні особливості - сферу навчальної праці, різного роду громадської діяльності педагогів та учнів, сферу позашкільних контактів, спільного дозвілля, сферу педагогічних контактів вчителів та ін Суб'єктом моральних відносин у педагогічному середовищі є вчитель. Будучи основною ланкою в навчально-виховному процесі, він здійснює саме широка взаємодія з учнями, їхніми батьками, колегами і т.д.

Педагогічна мораль визнає такі норми взаємин між вихователями і воспітуемимі, які сприяють розвитку творчої особистості, формування людини, що володіє почуттям власної гідності. Найважливіша умова позитивного впливу педагога на воспітуемого - поєднання розумної вимогливості і довіри до нього. У системі моральних відносин у педагогічному середовищі дуже важливу роль відіграє взаємодія вчителя з учнівським колективом, які повинні будуватися на основі взаєморозуміння і взаємоповаги, поваги вчителем позитивних традицій колективу і почуття власної гідності кожного вихованця. Звичайно, успіх виховання залежить і від впливу тієї найближчій мікросередовища, в якій живуть і виховуються діти.

Моральна діяльність педагога.

Моральна діяльність педагога, як і будь-яка духовна діяльність, має відносну самостійність, тісно пов'язана з іншими видами діяльності і може реалізовуватися в різних предметних формах: моральне просвітництво, організація морального досвіду, моральне самовиховання.

У процесі морального освіти школярів педагог проводить їх ознайомлення з основними проблемами моралі, критеріями моральної оцінки, розкриває можливості свободи вибору морального вчинку і міру відповідальності особистості за свою поведінку і т.д.

Процес морального самовиховання є не тільки формування відсутніх звичок, а й ламання раніше сформованих негативних установок.

Педагогічний такт як важливий компонент моральної культури вчителя.

Перехід від моральної свідомості до етичної практиці включає в себе особливий елемент морального творчості - педагогічний такт. Моральне творчість вчителя включає в себе ряд компонентів, серед яких найважливішими є такі, як осмислення норми і її значущість у відношенні до суспільства, педагогічної професії; осмислення складних обставин ситуації, умови її виникнення; необхідність вибрати кращий вигляд вчинку відповідно до морально-педагогічної нормою.

Педагогічний такт є форма реалізації педагогічної моралі в діяльності вчителя, у якої збігаються думку і дію. Такт - це моральне поведінку, що включає передбачення всіх об'єктивних наслідків вчинку і суб'єктивного його сприйняття; в такті проявляється шукати легшого і менш болісного шляху до мети. Педагогічний такт це завжди творчість і пошук.

У числі основних складових елементів педагогічного такту вчителя можна назвати шанобливе ставлення до особистості, високу вимогливість, уміння зацікавлено слухати співрозмовника і співпереживати йому, врівноваженість і самовладання, діловий тон у відносинах, принциповість без впертості, уважність і чуйність по відношенню до людей і т.д.