2.2. Винайдення та розвиток книгодрукування в Європі Книговидавнича діяльність й. Гутенберга

Серед основних чинників, які зумовили розквіт науки в ХV-ХVІ ст., були: розвиток промисловості, посилення зв’язків між народами Західної і Центральної Європи, великі географічні відкриття і винайдення друкарського станка.

Зростання попиту на книгу серед освічених кіл було причиною наполегливих пошуків в царині техніки розмноження текстів у першій половині ХV ст.

Винахідником книгодрукування рухомими літерами вважається Йоганн Генефлейш, названийГутенбергомза назвою спадкового маєтку батька.Й. Гутенберг винайшов:

• спосіб виготовлення друкарської форми шляхом набору тексту окремими відлитими літерами;

• ручний словолитний прилад, за допомогою якого підливалися окремі металеві літери;

• друкарський станок (прес), на якому відбивався текст із набору, складеного з окремих нафарбованих літер;

• друкарську фарбу, яка відрізнялася від тієї, що використовувалася для гравюр і ксилографічних книг як за кольором, так і за складом.

Й. Гутенберг народився між 1394-1399 рр. в м. Майнці. Відомості про його життя і діяльність украй бідні. За життя та одразу після смерті Й. Гутенберга не було написано його біографію. Не збереглася жодна книга з Ім’ям Гутенберга як друкаря чи видавця, оскільки він ніколи не вказував свого імені на книгах, які були надруковані у його майстерні. Нечисленні відомості про Й. Гутенберга було отримано шляхом довгого і ретельного вивчення архівів тих міст, де він працював, і тих небагатьох книг, брошур, листівок, які він створив.

Про дитячі та юнацькі роки, виховання й освіту Й. Гутенберга нема жодних відомостей. Вважають, що ще за молоду він знав техніку різноманітних робіт на металі – різьблення печаток і штемпелів для чеканки монет, а також ювелірне мистецтво. Найбільш ранні згадки про Гутенберга пов’язані з подіями в Майнці на початку XV ст. Боротьба між міською аристократією і дрібною буржуазією завершилася приходом до влади в Майнці дрібної буржуазії. Не бажаючи підкоритися владі ремісників, більшість аристократичних родин залишила місто. Серед них був і молодий Й. Гутенберг, який виїхав до Страсбурга.

Там він займався ремеслом золотаря, шліфувальника дорогоцінних каменів, виготовляв дзеркала.

У Страсбурзі в Й. Гутенберга зародилася ідея геніального винаходу. Протягом десяти років він працював над її здійсненням. Свою роботу він приховував від усіх, окрім найближчих компаньйонів. Коли родичі одного з померлих компаньйонів намагалися дізнатися про таємницю підприємства, Й. Гутенберг знищив обладнання майбутньої друкарні, але не розкрив сутності винаходу. Внаслідок цього виник судовий процес, який тривав рік. Й.Гутенберг дав родичам компаньйона грошову компенсацію, але до справи не взяв. Суд вирішив справу на користь Й. Гутенберга. Матеріали цієї судової справи збереглися в архіві. Їх вивчення сприяло дослідженню питання про початок книгодрукування.

У 1444-1446 рр. Гутенберг повернувся до Майнцу і з 1447 року розпочав регулярний випуск друкованих книг: брошур, листівок, календарів, зокрема «Турецького календаря» (1454) у зв’язку із вторгненням турків у Європу і взяттям Константинополя, брошури навчального популярного змісту (на значніші видання не вистачало коштів). Такі книги «зачитувалися» і знищувалися. Тому багато з них дійшли до нас в уривках, в окремих аркушах. Аркуші зношених книг Й. Гутенберга використовували для виготовлення палітурок, їх виявляли лише через кілька століть.

Перший шрифт Й. Гутенберга є першим шрифтом, відлитим у Європі. Він позначається як шрифт 36-рядкової «Біблії» (Б³⁶). За зразок для цього шрифта слугував, текстовий шрифт рукописних церковних служебників XV ст. Близько 1452 р. Гутенберг вирішив надрукувати латинську 42-рядкову «Біблію». Для друку було створено нове друкарське обладнання, відлито новий шрифт – менший, витонченіший, легший порівняно з шрифтом Б³⁶. Друкували текст «Біблії» шестеро майстрів. Заголовки, підзаголовки, колонтитули вписував кіноваром (червоною фарбою) окремий фахівець – рубрикатор; великі ініціали малював фарбою із золотом ілюмінатор.

За своїм оформленням 42-рядкова «Біблія» належить до найвищих зразків книжкового мистецтва. Вона є вели­чезним досягненням порівняно з попередніми друкованими творами. Тут вперше застосовано методи вирівнювання кінцевої лінії рядків, майже немає помилок. «Біблія» була видана тиражем в 200-300 примірників на папері і кілька десятків на пергаменті. Тираж обмежувала дороговизна друкарських матеріалів, передусім пергаменту: для кожного примірника «Біблії» на пергаменті необхідно було 170 шкір телят.

У 1455 p., коли друкування «Біблії» вже майже завершилося, кредитор Й. Гутенберга – адвокат Йоганн Фуст, подав до суду на друкаря з вимогою повернути гроші. Оскільки, всі кредити були витрачені на створення «Біблії», друкар на зміг повернути борг. Наслідком суду став поділ Друкарні. У Й.Гутенберга залишилася та частина майна, яка була в нього до початку друку 42-рядкової «Біблії» і перший друкарський шрифт. Саме цим шрифтом у 1458 р. була надрукована 36-рядкова «Біблія». Першодрукар не зміг витримати конкуренції і в кінці 50-х pp. припинив свою видавничу діяльність. Помер Й. Гутенберг 1468 p.

Книгодрукування швидко поширилося в Італії (1564 p.), Швейцарії, Франції (1470 p.), Венеції, Нюрнберзі. До 1500р. друкарні були у 250 містах Європи.

Книги, надруковані до 1501 р., називаютьсяінкунабулами. Більшість інкунабул – культового змісту, надруковані латинською мовою. З 1470 р. почали з’являтися світські видання французькою, німецькою мовами. В інкунабулах збереглося багато елементів оформлення тексту рукописів (відсутність абзаців, проміжків між словами, титульних аркушів, нумерації сторінок, розмальовані рамки).