Родина Лукас

        Доля Шарлот Лукас достатньо трагічна щодо особистого душевного щастя. Вона - дочка сера і леді Лукас, які мали щастя першими познайомитися з містером Бінглі і тим викликали спочатку пекучу заздрість місіс Беннет. Але тепер, коли Бінглі явно вважав за краще Джейн, щаслива місіс Беннет відноситься до Шарлот з добродушним співчуттям. Втім, якщо Шарлот і розчарована, то вигляд вона не подає.

        На початку глави Джейн Остен трохи розповідає про сім'ю Шарлот. Виявляється, її батько став титулованим дворянином зовсім нещодавно - «Сер Вільям Лукас раніше займався торгівлею в Мерітоні, де придбав якийсь стан, а також титул баронета, подарований йому під час перебування мером, завдяки спеціальному зверненню до короля».[1,15]

У родини Лукас багато спільного з сімейством Бінглі, але Бінглі, безсумнівно, виявилися успішнішими ніж Лукас, з їх скромним достатком. Бінглі і його сестри «народилися в поважній родині з Північної Англії , проте своїм багатством були зобов'язані торгівлі».[1,15] Дійсно саме Північна Англія перша відгукнулася на нові закони торі, які відкривали свободу підприємництву, саме там розгорталася промислова революція, саме там, як правило, на обробці та торгівлі вовною, сколочували величезні статки. Таким чином, і Лукас і Бінглі - «нові дворяни», які обзаводяться земельними маєтками в основному заради престижу і прямування традиціям. Цим вони різко відрізняються від жителів півдня — землевласників, як багатих (Дарсі), так і небагатих (Беннет), для яких земля, як у старі добрі часи - «годування» та основне джерело доходу. Але ці серйозні, майже класові відмінності не заважають жителям півночі з фабричних міст зачаровуватися красою і свіжістю дівчат - южанок, а також не заважають Елізабет Беннет і Шарлот Лукас бути кращими подругами.

Таким чином, будучи не єдиною дитиною досить небагатої сім'ї, у свої двадцять три роки, Шарлот Лукас перебувала в нелегкому становищі, розуміючи, що обтяжує свою сім'ю. Єдине, що могло полегшити становище її сім'ї та й її власне, це якнайшвидше заміжжя.

Родина Беннет

Сюжетним центром роману стає провінційне сімейство, як кажуть, «середньої руки»: батько родини, містер Беннет, - цілком благородної крові, флегматичний, схильний до стоїчно-приреченого сприйняття навколишнього життя і самого себе; він з особливою іронією ставиться до своєї дружини, місіс Беннет: «У характері містера Беннета так витіювато поєднувалися жвавість розуму і схильність до іронії, замкнутість і навіженство, що за двадцять три роки спільного життя дружина все ще не зуміла до нього пристосуватися».[1,3]

Місіс Беннет, у свою чергу, не може похвалитися ні походженням, ні розумом, ні вихованням. Вона відверто дурна, кричуще нетактовна, вкрай обмежена і, відповідно, дуже високої думки про власну персону. Наділена неабиякою дурістю вона - втілення психології дрібного джентрі - служить предметом гостророзумних жартів письменниці: «Вона була неосвіченою жінкою з недостатньою кмітливістю і нестійким настроєм. Коли вона бувала чим-небудь незадоволена, то вважала, що у неї не в порядку нерви. Метою її життя було видати дочок заміж. Єдиними її розвагами були візити і новини».[1,3]

Сім'ю Беннет не можна назвати досить забезпеченою, але й бідним на даний момент їх положення вважати не можна (наприклад, на відміну від сімейства Лукас), але є одна умова, яка затьмарює їх існування. Згідно з англійськими законами про майорите, після смерті містера Беннета, що не має спадкоємців чоловічої статі, має увійти у володіння їх маєтком Лонгборн його кузен містер Коллінз, внаслідок чого місіс Беннет з дочками можуть опинитися без даху над головою.

У подружжя Беннет п'ятеро дочок, і тому прагнення матері видати їх заміж скоріше цілком зрозуміло і виправдано. Старші дочки, Джейн і Елізабет, стають центральними героїнями роману, яких мати хоче скоріше видати заміж, так як в суспільстві того часу царювала атмосфера загального божевілля, спровокована бажанням одруження.