1.2 Джейн Остін - родоначальник класичного дамського роману

У силу сформованої літературної традиції більшість авторів - чоловіки. І «жіночій» літературі для того, щоб зайняти свою нішу, необхідно позиціонувати себе як своєрідне і незалежне культурне явище. Необхідно знайти інший, відмінний від «чоловічого», підхід до літературної діяльності. Жінка - автор, описуючи свою модель бачення і розуміння світу, робить акцент на особистих спостереженнях і переживаннях, вона шукає особливі способи сприйняття і оцінки дійсності, намагаючись не загубитися в сформованих стандартах чоловічий літературної традиції. Саме це і зробило романи Джейн Остін такими популярними.

Джейн Остін по праву вважають «першою леді» англійської літератури, критик - позитивіст Льюїс ставить її в приклад Шарлотті Бронте, її «зразковий реалізм» стає основою для послідовників цього жанру. Пізніше Дж. Еліот виявляє зв'язок своїх естетичних принципів з практикою «незрівнянної» (за визначенням В. Скотта ) Джейн.[7,185]

Незважаючи на малу популярність і популярність цього імені в XIX столітті, вивчення літературної спадщини Остін почалося ще за її життя. Ґрунтовну статтю починаючому автору присвятив В. Скотт, який став одним з перших критиків і рецензентів Джейн Остін. Письменник зазначив виникнення принципово нового «стилю роману», який зображує повсякденне життя людини, в чому він побачив зародження реалістичного зображення. В. Скотт у своїх висловлюваннях про творчу манеру автора висловив думку про те, що Остін «творчо підходить до романтичного спадщини і багато в чому обганяє своїх попередників».[8,220]

Джейн Остін дала основу англійському реалізму, який розвивали її послідовники. Її не раз ставили і продовжують ставити в приклад. Адже, кажучи по правді, сьогодні мало письменників, чиї книги можна перечитати хоча б двічі. А романи Остін, читаючи в різному віці, відкриваєш щоразу по-новому, черпаючи істини і роблячи висновки для себе, визначаючи, що смішно і безглуздо, а чому дійсно слід повчитися. Наприклад, лагідності і терпінню, вмінню знехтувати своїми принципами і гордістю, упередженням і зарозумілістю.

Важко не погодитися з У. Літцем, що писав у своїй монографії про Остін: «Ми називаємо її першим «сучасним»англійським романістом, тому що вона була першою прозаїком, який синтезував досягнуте Філдінгом і Річардсоном, тим самим передбачаючи класичні образи XIX століття, той метод його, який дозволив художникам відобразити як хід зовнішніх подій, так і всю складність індивідуальних вражень і сприймань особистості».[9,9]

Все те, що написала вона сама, було, сприйняте і перероблено її послідовниками. «В історії роману вона стоїть на перехресті, передбачаючи в деяких відносинах велику заклопотаність моральними проблемами вікторіанців і зберігаючи водночас об'єктивність, скепсис і відчуженість XVIII століття. Хоча її соціальний діапазон був обмежений ... в деяких відношеннях вона знала більше і сприймала життя ширше, ніж багато з тих більш досвідчених і вчених письменників, які прийшли після неї». [10,56]

М. Бредбері підкреслює актуальність і злободенність творчості письменниці. На думку дослідника, приділяючи в романах основну увагу «моральному» світу, Остін, проте, робить акцент на тому, що є розумним і бажаним в соціальних відносинах (шлюб, матеріальна забезпеченість). З точки зору М. Бредбері, романи Остін відрізняє тип оповідної манери, прогресивної в порівнянні з попередньою літературою: всезнаючого оповідача змінюють роздуми героїв про події. Зіставлення різних точок зору поглиблює психологізм оповіді, а їх явна полярність породжує комічний ефект. Перераховані обставини, з точки зору дослідника, свідчать, як про певну залежність творчості Остін від естетики просвітителів, так і про зародження рис реалістичної свідомості автора.[11,146]

Джейн Остін стала просвітницею реалізму в британській літературі, основоположницею сімейного, «дамського роману». Вона зробила революцію в розповідному мистецтві, затвердивши за романом його чільну роль і довівши, що жінка має право на творчість. Свого часу Джейн Остін взялася за перо, коли жінку-письменницю засуджували і не сприймали в серйоз.[12,320]