2.2. Структура наукової частини роботи та її змістовне наповнення

Основними структурними складовими наукової частини дипломної роботи є:

1. титульна сторінка;

2. завдання до виконання дипломної роботи;

3. зміст;

4. вступ;

5. основна частина (І, ІІ, ІІІ розділ, висновки до кожного розділу);

6. висновки;

7. список використаних джерел

8. додатки.

Титульний аркуш роботи (оформляється відповідно до зразка №1 у додатках) містить таку інформацію:

Назва навчального закладу, кафедри, тему, шифр напряму підготовки, прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь та вчене звання, прізвище та ініціали студента, відомості щодо допуску дипломної роботи до захисту.

Зміст подають на початку роботи (див. зразок №2 у додатках). Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, зокрема, вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

У вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтується необхідність проведення дослідження, а також подається загальна характеристика роботи із обов’язковим включенням рекомендованих нижче складових.

Актуальність теми (обґрунтування доцільності роботи). Актуальність та ступінь дослідженості проблеми розкривається шляхом стислого аналізу наукових доробок учених із даного питання і порівняння існуючих розв’язків проблеми. На основі визначених протиріч виділяється проблема, на розв’язання якої і будуть спрямовані дослідження.

Об’єкт дослідження – це частина реальної дійсності, яка підлягає дослідженню, тобто процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для поглибленого вивчення.

Предмет дослідження – це частина об’єкта, на яку спрямована основна увага дослідника та сфера його застосування. Предмет дослідження визначає тему дипломної роботи.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове, наприклад:

«Об'єкт дослідження: процес вивчення учнями 5-6-х класів пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження: методи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру».

Мета дослідження полягає у встановленні, виявленні наукових фактів, формулюванні закономірностей, обґрунтуванні найефективніших шляхів навчання й виховання. Тому в ній вживаються такі терміни: “визначити”, “дослідити”, “виявити”, “встановити”, “обґрунтувати”, “довести”, “перевірити”, "розробити" тощо.

Мета розкриває те, що автор хоче визначити при проведенні досліджень (остаточну мету): встановити залежності між чинниками; визначити зв’язки між явищами; розробити умови для усунення недоліків; розкрити можливості вдосконалення процесу; охарактеризувати обставини; простежити розвиток тощо, наприклад: «теоретично обґрунтувати та довести ефективність методики активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5‑х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру».

Завдання дослідження – це послідовні етапи дослідницької роботи, спрямовані на досягнення поставленої мети. Завдання повинні послідовно і логічно розкривати, конкретизувати мету дослідження і відображуватися у подальших висновках роботи, наприклад:

• «дослідити історичний аспект пейзажного жанру та внесок голландських митців у його розвиток;

• дати характеристики різних видів пейзажних композицій; виявити композиційні та колористичні основи в пейзажі;

• визначити місце та шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру;

• розробити конспект уроку та сценарій виховного заходу для учнів 5-х класів».

Методи дослідження. В науково-дослідній частині роботи подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Щоб отримати достовірні результати, рекомендується використовувати різноманітні методи. При проведенні досліджень стосовно методики викладання образотворчого мистецтва частіше використовуються наступні методи:

• теоретичні: аналіз і синтез; порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація, систематизація; узагальнення, формалізація, моделювання: наочно-образні, вербальні, знакові (символічні);

• емпіричні методи: педагогічне спостереження; усне опитування: бесіда, інтерв’ю; письмове опитування: анкетування, тестування, рейтинг; узагальнення незалежних характеристик, аналіз результатів діяльності, узагальнення історичного та сучасного педагогічного досвіду.

Теоретичне значення роботи обумовлюється визначенням конкретних методичних рекомендацій та обґрунтуванні засобів, прийомів, що сприяють досягненню поставленою мети;

Практичне значення роботи визначається розробкою ефективної методики та її впровадженням під час практики, використанням засобів і прийомів, спрямованих на розв’язання завдань навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва.

Наприкінці вступу наводиться структура науково-дослідної частини: перелік її структурних елементів у послідовності їх розміщення.

Перший розділ присвячується теоретичному обґрунтуванню дослідження того чи іншого питання методики викладання образотворчого мистецтва. Назва розділу має відображати сутність проблеми. Не допускається називати його загальним визначенням "Теоретична частина", "Теоретичний розділ", "Теоретичне обґрунтування" та iн. Він має чотири підрозділи.

У першому підрозділі розкривається сутність педагогічної проблеми, здійснюється огляд наукових джерел з досліджуваного питання. В огляді літератури окреслюють основні етапи розвитку наукової думки з даного питання, висвітлюються роботи попередників, їх різні погляди, називають ті питання, що залишились невирішеними і визначають таким чином місце роботи у розв’язанні проблеми. До такої проблематики можна віднести розвиток естетичного смаку, творчих здібностей школярів, активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, вивчення різноманітних методів і прийомів у системі навчання образотворчому мистецтву, опанування певних технік і технологій тощо.

Другий і третій підрозділи присвяченому поглибленому аналізу категорій образотворчого мистецтва, які стали базовими для обраної тематики, такими як жанр, стиль, напрям, течія. У четвертому підрозділі характеризуються складові аспекти створення художнього образу відповідно до обраного жанру і техніки виконання. Це стосується і матеріалу, на якому будується методика викладання на уроках, і творчої роботи студента. Наприклад, обраним жанром є натюрморт, отже, у методиці реалізуються поставлені завдання на матеріалі натюрморту, і у творчій роботі вирішуються художні задачі у жанрі натюрморту. Таким чином, у підрозділі висвітлюються особливості композиційної побудови, лінійної та повітряної перспективи, колористичні завдання та техніки виконання натюрморту тощо.

У другому розділі розробляють методику щодо вирішення поставленої мети, наводять методи вирішення задач (вивчення окремих тем, виховання окремих рис особистості, розвитку певних здібностей тощо) та викладають результати впровадження методики. Перший підрозділ розкриває місце того чи іншого жанру або виду мистецтва в образотворчій діяльності учнів; у розділі також аналізуються завдання, способи викладу матеріалу та кількість навчального часу з обраних тем у підручниках з образотворчого мистецтва. У другому підрозділі пропонується методика і практика роботи з проблеми, У третьому і четвертому підрозділі другого розділу подається конспект уроку і сценарій виховного заходу, тематика яких обирається у рамках загальної теми роботи. Описуються також результати спостережень під час проведення уроку і виховного заходу у період практики, наводяться дані щодо результативності застосування тих чи інших методів, узагальнюються практичні висновки і рекомендації.

Третій розділ присвяченій творчій роботі. У ньому послідовно описується процес виникнення творчого задуму: пошук художнього образу, композиції, вибір технік та інших виражальних засобів, а також подаються етапи реалізації творчого задуму, характеризується технологія виконання творчої роботи з фотофіксацією.

У висновках до розділів та у загальних висновках наводяться наукові й практичні результати, отримані під час перевірки ефективності запропонованої методики, формулюються розв’язані наукові проблеми та їх значення для методики викладання, наводяться рекомендації щодо подальшого наукового і практичного використання здобутих результатів.

Студент повинен висвітлити те нове, що він вносить у розробку проблеми, порівняти його із даними інших дослідників та практиків. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Список використаних джерел подається наприкінці роботи, включає позиції з суцільною нумерацією у такій послідовності: законодавчі, нормативні документи, наукова, методична, довідкова література, інші спеціальні видання українською, російською та іноземними мовами в алфавітному порядку, оформленні за правилами бібліографічного опису.

Додатки – репродукції, малюнки, таблиці, схеми, фотоматеріали та інші вили візуального супроводу необхідно розміщати у тій послідовності, у якій про них згадується у тексті. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Ілюстрації повинні мати назву, що розміщають під ілюстрацією разом з її номером, за необхідністю під ілюстрацією розміщають пояснювальні дані.