Питання №32

Як визначають літературознавці, для індивідуального художнього стилю Остапа Вишні характерне поєднання добродушного і лукавого гумору, ніжної лірики і дошкульної сатири.

Наприклад, коли Остап Вишня звертається у своїх фейлетонах та памфлетах до «друзів», як він визначив для себе здирщиків, халтурщиків, ледарів, хапуг, хабарників, бюрократів та інших «прохвостів», письменник використовує контраст, іронію, гротеск, гіперболу, самовикриття персонажів і нарочите зниження образів. Щодо гуморесок, то в них автор зображує життєві явища в жартівливому, добродушному тоні, а окремі вади людей піддає лише доброзичливій, легкій насмішці. А в усмішці, особисто винайденому жанрі, Остап Вишня в гумористичну розповідь вносить ліричне забарвлення.

Остап Вишня першим в українській гумористичній і сатиричній літературі створив позитивний образ. Достатньо згадати бабусю з «Прямої наводки», діда Свирида з «Зенітки», та інших, не менш яскравих героїв його творів.

У своєму арсеналі Остап Вишня мав багато власних і тому неповторних засобів створення комічних творів. Перш за все – це змішання різних художніх стилів: про героїчне він писав у гумористично-побутовому стилі, про побутове розповідав у героїчно-піднесеному стилі, використовуючи відповідні лексичні форми. До того ж, гуморист у своїх творах часто вдавався до наслідування стилю ділових паперів – наукових трактатів, ділових листів, заяв, протоколів, автобіографій тощо.

Остап Вишня – добрий знавець життя рідного народу, українського господарства, культури, науки та інших галузей. Тому в його художній мові можна зустріти багато професіональних термінів, ужитих з великим знанням справи. Не гірше письменник знав і народну розмовну мову, яку використовував у багатьох своїх творах, зокрема, в «Мисливських усмішках». Це надає його творам неперевершеного народного колориту.

«Мисливські усмішки» дещо відрізняються від інших творів Остапа Вишні, бо в них письменник хоч і залишається вірним своїй сатиричній і гумористичній манері, але, разом з тим, виступає ще і майстром пейзажних картин та глибоким ліриком.

Читачів і зараз дуже приваблюють задушевний тон і простота викладу усмішок Остапа Вишні. Його гумористичні та сатиричні твори – це поетизація побутових деталей, несподівані усмішки, а найголовніше – делікатний сміх з людських вад, ущиплива сатира та іронія, особливо, коли мова йде про явища, які ганьблять саму природу людини.

У своїх творах Остап Вишня майстерно поєднував традиційні засоби творення комічного з новими прийомами, що так невтомно шукав. Вже манера оповіді письменника викликає сміх. Остап Вишня часто маскується під простачка, казкового дурника, перед яким, однак, пасують мудреці. Мова його творів жива, вона насичена яскравими порівняннями (щуки, як човни-довбанки; качви тієї, як хмари, як тої ряски), дотепними приказками, влучними прислів'ями. Поєднуючи лексику різних стилів, вводячи в опис комічних ситуацій високопарні слова, автор підсилює комічний ефект. Так, у гуморесці "Зенітка" бійку діда Свирида з бабою Лукеркою названо "страженієм", сокиру — "катюшею", дід виробляє "стратегії" і готує "позиції", а бабка йде в "контратаку". Важливу стилістичну роль у творах Вишні відіграють діалектизми, архаїзми, професіоналізми, терміни. Для створення комічного автор вдається до контрастних зіставлень, яскравих метафор, гіпербол. Малюючи простих трудівників, застосовує жартівливі розмовні інтонації, та хоч і ставить своїх героїв у комічні ситуації, робить це з особливою теплотою, так що такі твори викликають у читача вогнистий сміх. Зовсім інші засоби комічного вживає Остап Вишня, коли зображує бюрократів, хабарників, підлабузників, п'яниць. Тут панують нещадна сатира і дотепне висміювання. Письменник вдається до бурлескної лексики, лайливих, принизливих слів, вживає форми середнього роду замість чоловічого, тут лунають викривально-саркастичні інтонації. Те, що заслуговує на гнівний осуд, автор показує у перебільшено смішному вигляді. Гіперболізація, гротеск, іронія, контраст, свідоме зниження образів, самовикриття персонажів — такий різноманітний арсенал образотворчих засобів сатирика. Глибоко осягнувши закони комічного, письменник, однак, постійно шукав нових прийомів і засобів його творення. Остап Вишня не тільки розширив, а й збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису, створив особливий різновид фейлетону та гуморески — усмішку.