Інтелектуальна власність / IP_LAW
.pdfність підприємства, тому що таку “ірраціональну”, на перший погляд, політику, може дозволити собі не кожний підприємець.
По-четверте, можливо використовувати патентування в метою витіснення конкурентів і захоплення ринку (так звана політика “експансії”).
Така тактика, по суті, вбирає в себе раніше наведені прийоми і направлена, головним чином, на придушення конкурентів з боку національних виробників. Таку ж мету може переслідувати і “патентне блокування”. Цей прийом використовується для блокування наукових розробок конкурентів в різних галузях науки і техніки.
По-п’яте, питання патентування винаходу можуть розглядатись також при експонуванні продукції на міжнародних виставках, ярмарках, оскільки метою експонування, частіше всього, є наступна реалізація продукції за кордоном.
При загальному і конкретному дослідженні ринків, перспективних для комерційної реалізації винаходу, необхідно враховувати циклічність розвитку економіки країн, періоди криз, депресій, пожвавлення і піднесення. Наведенні вище державні стандарти України і методичні розробки стануть в пригоді для проведення таких досліджень ринків .
Необхідно зазначити, що питання одержання патентної охорони на об’єкти промислової власності в іноземних державах можуть поставати перед підприємствами різних форм власності і напрямків діяльності. В кожному окремому випадку необхідно вирішувати ці питання виходячи з конкретних обставин.
Наприклад, при вирішенні питання одержання правової охорони результатів науково-технічної діяльності, необхідно:
- виявити перспективні для патентування об’єкти ще на початковій стадії розробки на підставі докладних патентних досліджень;
- визначити стратегію для одержання ефективної правової охорони, що надасть можливість найбільш раціонально реалізувати результати науково-технічної діяльності;
391
- обрана стратегія одержання охорони має включати три головних аспекти:
функціональний - вид правової охорони - патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок, свідоцтво на топографію інтегральної мікросхеми, або охорону в якості “ноу-хау”, строки і системи патентування, які доцільно використовувати; географічний - в яких державах доцільно одержати правову охорону; фінансовий - на які кошти проводити заходи по охороні і
сплачувати збори за підтримання чинності охоронних документів .
- опрацювати питання виплати винагороди авторам (винахідникам);
- чітко визначити майбутніх власників виключних прав, джерела фінансування заходів, що необхідно здійснити для одержання ефективної правової охорони об‘єктів промислової власності; - визначити шляхи проведення рекламних заходів в залежності
від мети, що поставлена.
Наведені заходи – основні але далеко не обмежуються зазначеним.
Особливу увагу необхідно приділяти питанням охорони інтелектуальної власності, створеної під час міжнародного науково-техніч- ного співробітництва. Це стосується:
- визначення спільних результатів науково-технічної діяльності; - визначення розробок, права на які належать кожній із сторін
співробітництва; - визначен ня правовіднос ин щодо майбутніх розробок, які
можуть з’явитись після закінчення співробітництва; - визначення основної стратегії набуття правової охорони на
спільні розробки як на територіях держав сторін, що здійснюють співробітництво, так і на територіях держав, що
392
можуть бути потенціальними ринками для комерціалізації результатів співробітництва ;
- визначення територій, на які можуть розповсюджуватись права на спільні розробки;
- визначення джерел фінансування для набуття прав на спільні розробки та розподілення доходів від комерціалізації таких розробок
- вибір виду охорони; - порядок подання заявки на об’єкт промислової власності з
урахуванням національних законодавств сторін; - порядок виплати авторської винагороди.
Подібні питання необхідно вирішувати і спільним підприємствам в їх діяльності.
Основою правового регулювання цих питань мають бути конкретні договори про співробітництво, розроблені з урахуванням положень підписаних міжурядових угод щодо науково-технічного співробітництва, національного законодавств держав-сторін співробітництва.
Вибір держав патентування та виду правової охорони
При визначенні держав патентування, необхідно приділити увагу вивченню стану промисловості в державі, напрямкам її технічного і промислового розвитку. Винахід доцільно патентувати у тій країні, де розвинута галузь промисловості, до якої належить запропонований до патентування об`єкт або проводяться наукові дослідження чи технічні розробки в напрямах, до яких належить об’єкт патентування.
Підставою для вибору держави патентування може бути, як вже зазначалось, і традиційний експорт продукції, до якої належить винахід.
Пропозиції з боку іноземних партнерів щодо купівлі ліцензії на результат науково-технічної діяльності чи щодо поставки продукції, що містять об’єкт правової охорони, зокрема винахід, також можуть
393
бути підставою для патентування винаходів. Необхідно визначати доцільність патентування також у тих державах, де знаходяться дочірні підприємства фірми-покупця, а також у державах, куди передбачається експорт продукції по ліцензії, якщо умовами ліцензійного договору передбачено такий експорт або продаж субліцензій.
У ряді випадків одержання правової охорони на об`єкт промислової власності у тій чи іншій країні залежить від національних патентних законодавств. Зрозуміло, що в державі, яка не має патентної системи, охорона прав на об`єкта неможливий.
Вибір виду правової охорони залежить:
- від об’єкту правої охорони; - від національних законодавств держав, в яких визначена
доцільність отримати правову охорону.
Необхідно враховувати, що у багатьох країнах поряд з патентною охороною винаходів можлива охорона прав на корисні моделі. На відміну від винаходів, для визнання технічного рішення корисною моделлю, допускається менш високий рівень винахідницької творчості, а також менш суворі вимоги по новизні. Тому при вирішенні питання про охорону об`єкта промислової власності доцільно враховувати і можливість одержання охоронного документа на корисну модель.
Для охорони зовнішнього вигляду продукції, яка відрізняється оригінальним дизайном, доцільно розглядати можливість одержання патенту на промисловий зразок.
Для досягнення комплексної охорони експорту чи продукції по ліцензії, можна передбачити реєстрацію знака для товарів та послуг в державі, де передбачалася комерційна реалізація.
Таким чином, захищаючи об`єкт комерційної реалізації кількома видами охоронних документів, досягається максимальний ефект у конкурентній боротьбі за ринок.
394
Вибір процедури патентування
Наступний етап це вибір відповідної процедури патентування. Процедура патентування вибирається залежно від передбачених ринків збуту об`єкта техніки, строків оформлення і подання заявки на патент, умов одержання патентів, вимог патентних законодавств країн, їх участі у міжнародних та регіональних договорах з охорони промислової власності, належності коштів на патентування та інших факторів.
Звичайно національні законодавства в галузі промислової власності регулюють тільки дії, що підпали під юрисдикцію цієї країни. Отже, патент на винахід є дійсним тільки в тій державі, у якій державне патентне відомство надало патент, і не є дійсним в інших державах. Враховуючи це, охорону винаходу необхідно одержувати у кожній окремій державі.
Патентування винаходів в іноземній державі може бути здійснено з використанням таких процедур патентування:
1. Патентування винаходу, промислового зразка відповідно до вимог національних законодавств держав патентування (традиційна система патентування).
2. Подання міжнародної заявки на винахід відповідно до вимог Договору про патентну кооперацію (РСТ).
3. Використання процедури, передбаченої Гаазькою угодою про міжнародну реєстрацію промислових зразків.
4. Патентування з використанням процедур, що передбачаються регіональними угодами: Європейською патентною конвенцією (ЄПК), Євразійською патентною конвенцією (ЄАПК), Угодами Африканської організації інтелектуальної власності (ОАРІ) і Африканської регіональної організації з охорони інтелектуальної власності (ARIPO).
Одержання правової охорони промислових зразків в Європейському співтоваристві.
395
Питання для самоперевірки
1. Зміст майнових прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та компонування ІМС.
2. Обов'язки власника права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та компонування ІМС
3. Обмеження прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та компонування ІМС.
4. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та компонування ІМС.
5. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та компонуванн я ІМС недійсними
6. Особливості регулювання відносин щодо набуття і використання прав інтелектуальної власності на секретні винаходи (корисні моделі) ,
7. Порядок набуття прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки компонування ІМС .
8. Оформлення прав інтелектуальної власності на винаходи і промислові зразки, створені до введення в дію Законів України про охорону прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
9. Оформлення прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах.
10. Визначення доцільності одержання прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах
11. Вибір держав патентування та виду правової охорони
12. Вибір процедури патентування
396
5. МІЖНАРОДНА СИСТЕМА ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
5.1. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) і міжнародне співробітництво в сфері охорони промислової власності. Задачі і мета ВОІВ.
Органи ВОІВ. Членство ВОІВ
Міжнародна система охорони інтелектуальної власності спрямована на формування єдиних підходів до забезпечення прав інтелектуальної власності. Комплекс заходів щодо міжнародного співробітництва координує Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), що є однією з 16-ти спеціалізованих організацій в Організації Об'єднаних Націй.
ВОІВ у її сучасному вигляді було започатковано у 1883 і 1886 роках, коли були прийняті, відповідно Паризька конвенція по охороні промислової власності і Бернська конвенція по охороні літературних і художніх творів. Кожна з цих Конвенцій передбачала створення секретаріату - Міжнародного бюро. У 1893 році обидва Бюро були об'єднані.
ВОІВ була заснована Конвенцією, що засновує Всесвітню організа цію інтелект уальної власност і, яка була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 році. Конвенція набрала чинності у 1970 році.
Конвенція визначає об'єкти інтелектуальної власності, права на які мають охоронятись державами-учасницями. Відповідно до статті 2 Конвенції, під інтелектуальною власністю розуміються авторські права і права на винаходи у всіх сферах людської діяльності, наукові відкриття, промислові зразки, знаки для товарів, знаки обслуговування, комерційні найменування і комерційні позначення, захист від недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій і художній сферах.
На 1 березня 2008 року 184 держави беруть участь у Конвенції.
397
Україна є учасницею Конвенції з 26 квітня 1970 року, як одна з держав членів Організації Об’єднаних Націй.
Основними цілями ВОІВ є: |
|
|
- сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі, |
||
шляхом співробі тництва |
між державами і, |
у відповідних |
випадк ах, у взаємодії із |
будь-якою іншою |
міжнародною |
організацією; |
|
|
- забезпечення адміністративного співробітництва між Союзами |
||
в сфері охорони інтелектуальної власності, тобто Союзами, |
||
створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також |
||
у рамках інших договорів, що адмініструє ВОІВ. |
|
|
З метою сприяння охороні інтелектуальної власності, в усьому |
||
світі ВОІВ заохочує розробку і прийняття нових міжнародних |
||
договорів, направлених на уніфікацію національних законодавств у |
||
сфері охорони інтелектуальної власності; надає технічну допомогу |
||
країнам , |
що розвиваються; збирає і поширює інформацію; |
|
забезпечує роботу служб, що полегшують одержання охорони |
||
винаходів, знаків для товарів і послуг і промислових зразків; сприяє |
||
розвитку |
інших видів |
адміністратив ного співроб ітництва між |
державами-членами. |
|
|
Що стосується адміністративного співробітництва між Союзами, |
||
те ВОІВ |
централізує |
адміністрат ивне керування Союзами і |
Міжнародним бюро в Женеві, що є секретаріатом ВОИС і здійснює контроль за такими адміністративним керуванням через свої різні органи.
ВОІВ виконує адміністративні функції наступних Союзів або договорів в області промислової власності:
ВОИС виконує адміністративні функції наступних Союзів або договорів в області промислової власності:
- Паризький союз по охороні промислової власності; - Мадридська угода про припинення помилкових або вказівок,
що вводять в оману, походження на товарах;
398
-Мадридський союз по міжнародній реєстрації знаків;
-Гаазький союз по міжнародному депонуванню промислових зразків;
-Ніццький союз по міжнародній класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків;
-Лісабонський союз по охороні найменувань місць походження і їхньої міжнародної реєстрації;
-Локарнський союз, що засновує міжнародну класифікацію промислових зразків;
-Союз РСТ (Договір про патентну кооперацію);
-Союз МПК (міжнародна патентна класифікація);
-Віденський союз. Що засновує міжнародну класифікац ію образотворчих елементів знаків;
-Будапештський союз по міжнародному визнанню депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури;
-Найробський договір про охорону олімпійського символу;
-Договір про закони щодо товарних знаків.
ВОІВ має три керівних органи:
1. Генеральна Асамблея, членами якої є держави-члени ВОІВ, що також є членами Паризького і/або Бернського союзів;
2. Конференція, членами якої є всі держави-члени ВОІВ; 3. Координаційний комітет, члени якого обираються з числа
членів ВОІВ, Паризького і Бернського комітет збирається на чергову союзів, і Швейцарія, яка є членом ex officio.
Генеральна Асамблея і Конференція збираються на чергові сесії один раз кожні два роки. Тоді як Координаційний комітет збирається на свою сесію один раз у рік.
Виконавчим главою ВОІВ є Генеральний директор. Членом ВОІВ може стати будь-яка держава, що є членом Паризького чи
399
Бернського союзів, а також будь-яка інша держава, що відповідає одній з наступних умов:
- є членом Організації Об'єднаних Націй; - є членом кожного зі спеціалізованих установ, зв'язаних з
Організацією Об'єднаних Націй, чи Міжнародного агентства по атомній енергії;
- є стороною Статуту Міжнародного суду; запрошено Генеральною Асамблеєю стати учасником Конвенції ВОІВ.
Щоб стати членом ВОІВ держава повинна здати на зберігання ратифік аційну чи грамоту акт про приєднання Генеральном у директору ВОІВ у Женеві.
5.2 Міжнародні договори у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності, що адмініструються ВОІВ.
Міжнародні договори у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності, що адмініструються ВОІВ можна розділити на три групи:
1. Договори, що встановлюють принципи охорони об’єктів промислової власності, або за класифікацією ВОІВ - договори по охороні об’єктів промислової власності.
2. Договори, що забезпечують можливість одержання охорони в різних державах, або за класифікацією ВОІВ – договори щодо глобальної системі охорони.
3. Договори, що затверджують міжнародні класифікації, або за класифікацією ВОІВ – договори щодо класифікацій.
5.2.1. Договори по охороні об’єктів промислової власності
Міжнародні договори, що входять до цієї групи визначають міжнародно-визнані основні стандарти охорони об’єктів промислової власності, які є обов’язковими для кожної держави-учасниці.
До цієї групи відносяться:
400