Інтелектуальна власність / IP_LAW
.pdfпередбачених статтями 21 – 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:
а) відтворення зазначених об’єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на відтворення не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеогр ам, програм мовлення за межі митної території України;
в) за суб’єкта ми суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників у встановлених законом випадках.
Без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм, але з виплатою винагороди допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань зафіксованих у фонограмах і відеограмах та їх примірниках, наприклад, запис музики в домашніх умовах без одержання комерційної вигоди, для задоволення особистих потреб. (Про порядок збору та винагороди див. п. 4.5.3)
Відповідно до статті 432 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускається без згоди виробників фонограм та відеограм) , фонограми і відеограми яких опубліков ані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах і відеограмах, але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:
а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;
б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).
Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюють визначені
171
Державним департаментом інтелектуальної власності уповноважені організації колективного управління.
Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління , які є на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективн ого управління.
Одержану винагорода організації колективно го управління розподіляють у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробник ам фонограмм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), порядок та умови її виплати визначаються постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» від 18 січня 2003 року № 71.
Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати уповноваженим організаціям колективного управління точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.
172
8. КОЛЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ
8.1. Передумови виникнення та поняття колективного управління авторськими та суміжними правами
У Глосарії термінів у сфері інтелектуальної власності зазначається, що «колективне управління майновими права – це сприяння у здійснені майнових прав володільцям авторських та суміжних прав». Тобто, колективне управління майновими правами покликано сприяти здійсненню прав, які закріплює за суб’єктами авторського права та суміжних прав законодавство.
Зі змісту авторського права очевидно, що за своєю суттю воно є індивідуальним (особистим) правом, і тільки особа, яка є автором твору, має право вирішувати питання щодо його використання, дозволяти чи не дозволяти таке використання іншим особам, на яких умовах і за яку винагороду.
Один із провідних фахівців з дослідження колекти вного управління авторськими та суміжними правами Міхай Фішцор зазначає «свого роду юридичною банальністю є заяви про те, що виключне право авторів використовувати свої твори або дозволяти це робити іншим є основоположним елементом авторського права. Зазвичай виключним правом можна користуватися настільки широко, настільки це можливо, якщо його можна здійснити в індивідуальному порядку силами право власника»6. Проте в своїй більшості виключні права, які закріплюють за автором міжнародні договори та національні закони, залишилися б мертвою буквою, якби він самостійно забезпечував управління ними та їх захист.
Дослідники авторського права зазначають, що становлення та розвиток системи охорони авторського права у сучасному його розумінні показує, що в окремих випадках реалізація суб’єктивних авторськи х прав в індивідуальн ому порядку ускладнена або практично неможлива, наприклад, права на публічне виконання недраматичних музичних творів.
6 Фишцор М. Коллективное управление авторським и смежными правами // Авторское право. |
|
Бюлетень UNESCO. Т. XXXVII, №4, 2003. - С. 3. |
173 |
|
|
У сучасному світі використан ня авторських творів перетворилося у потужну індустрію, яка живе за своїми законами та правилами, вимагає спеціальних знань і навичок у різних галузях законодавства, виробництва та надання послуг, для освоєння яких необхідна спеціальна підготовка. Тому авторові не обійтися при реалізації свої прав без посередників, які допомагатимуть йому розкрити свій творчий потенціал, завоювати прихильність публіки, захистити у разі необхідності порушені права.
Автори та інші суб’єкти авторського права дуже швидко з’ясували, що в деяких галузях суспільних відносин вони або не володіють необхідною підготовкою і знаннями, або не мають у своєму розпоряджанні ні матеріальних, ні адміністративних засобів для забезпечення контролю за використанням своїх творів, виступів , програм тощо. При застосуван ні сучасних засобів поширення інформації ці питання невблаганно виходять за рамки їхньої власної діяльності.
На практи ці автори рідко самостійно управляють своїми правами. Як правило, вони роблять це у тих випадках, коли готують твір до розкриття публіці, здійснюючи таким чином своє право на оприлюднення твору, і особисто турбуються про те, щоб перша зустріч з публікою, важлива для їх репутації, відбулася в максимально сприятливих умовах. Після оприлюднення автор, певною мірою, втрачає інтерес до свого твору, в нього починає визрівати новий задум щодо створення інших творів.
У подальшому управління своїми правами автор здійснює, як правило, через свого повіреного або через організацію колективного управління, як передбачено законом.
Одним з основних завдань результативного правозастосування норм авторського права є забезпечення умов, коли використання творів буде здійснюватися лише з дозволу автора або іншого суб’єкта авторського права. У цьому випадку можливо реалізувати право на отримання авторами винагороди за їх працю. При цьому розмір винагороди автора залежить не від часу, що витрачено на створення цього твору, і навіть не його якості і цінності, а від попиту в процесі використання твору.
174
Усі дослідники авторського права єдині у твердженні, що колективне управління правами застосовують у тому випадку, коли автор або інший суб’єкт авторського права, який набув майнових авторських прав відповідно до закону чи договору, не може реально відслідковувати, як використовують твори різні користувачі, та забезпечити отримання належної винагороди за таке використання, тобто реалізувати свої права в індивідуальному порядку.
Виходячи з глобальної перспективи, як справедливо зазначає Генеральний директор Всесвітньої організації інтелекту альної власності Каміл Ідріс, «галузь музики, є найуніверсальнішою, найдоступнішою й найпотужнішою з усіх галузей, пов’язаних з культурою»7. Саме необхідність забезпечення здійснення прав авторів музичних творів призвело до створення «повністю розвиненої системи колективного управління»8.
Наприклад, збір винагороди за використання музичних творів. Коли сьогодні ведемо мову про музичний твір, слід брати до уваги наявний зв'язок прав композитора, автора слів, аранжувальника, музичного видавця та субвидавця. До впровадження технічних засобів музику виконували перед обмеженою аудиторією, що збиралася в певному місці, і ніхто, крім цієї аудиторії, не міг насолоджуватися виконанням. Якщо інші бажали почути виконання цієї музики, їм доводилося наймати цього музиканта або виконавця за відповідну плату.
З розвитком технічного обладнання для запису, радіомовлення, телебачення, Інтернету виконання музики й творів перестало бути локалізованим і ефемерним. У результаті світ зменшився в масштабах, і поширення музичних творів до його найдальших куточків стало легким завданням. Розвиток технічних засобів поширення музики призвів до того, що самостійне здійснення права на виконання, публічне сповіщення стало ілюзією. Якщо у державі працюють сотні радіостанцій, які щоденно транслюють кілька годин
7Ідріс К. Інтелектуальна власність – потужній інструмент економічного зростання. Переклад
Укрпатент.Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності, 2006. - С.194.
8Коллективное управление авторским правом и смежными правами // Исследования и реко-
мендации по созданию и деятельности организаций по коллективному управлению права-
ми. - Женева. - 1990. -10 с. 175
музику, то суб’єкти авторського права та суміжних прав не зможуть самотужки видавати індивідуальні дозволи на виконання їх творів. Крім того, було б цілком зрозуміло, що радіостанції, які щорічно транслюють десятки тисяч творів з усього світу, не зможуть отримувати кожного автора або іншого суб’єкта авторського та суміжних прав попередній дозвіл на використання його творів.
Цілком зрозуміло, що у даному випадку не обійтися без допомоги посередника який міг би забезпечити реалізацію інтереси суб’єктів авторського права і створити умови для законно го використання їх творів радіостанціями. Крім радіо, музичні твори у необмеженій кількості звучать на телебаченні, дискотеках, ресторана х, барах, кафе, громадському транспорті, використовуються як мелодії для мобільних телефонів і т.д.
Тому, організації з колективного управління правами як раз і повинні забезпечити повагу та реалізацію законних прав та інтересів майнового і немайнового характеру авторів або інших суб’єктів авторського та суміжних прав у тому разі, коли вони мають справу з багатьма користувачами, які здійснюють використання великої кількості творів.
Крім того, колективне управління є найбільш ефективним способом полегшення законного публічного виконання та інших видів використання творів у разі, коли користувач має справу з багатьма творами та багатьма авторами або суб’єктами авторського права, якщо, звичайно, він хоче здійснювати свою діяльність у законному порядку.
Як свідчить світовий досвід, необхідним елементом системи правової охорони права інтелектуальної власності, без якого неможливо реалізувати надані законодавством авторські та суміжні права, у будь-якій державі, є колективне управління правами.
У передмові до дослідженн я, проведеного на замовлення ЮНЕСКО зазначаєтьс я «у сучасному суспільстві колективне управління правами розглядається як один із самих основних засобів забезпечення поваги до творів, які використовуються та забезпечення збору справедливої винагороди за творчу працю їх
176
творцям, а також відкриває широкий та швидкий доступ публіки до постійно зростаючого культурного багатства»9.
Підсумовуючи висновки дослідників у галузі авторського права, можна стверджувати, що під колективним управлінням авторськими та суміжними правами розуміють таку систему управління, відповідно до якої автори або інші суб’єкти авторського права та суміжних прав з метою забезпечення їх здійснення доручають спеціально створеним для цього організаціям:
- право ведення переговорів щодо укладення угод, які визначатимуть умови щодо використання їх творів, виконань, фонограм різними категоріями користувачів;
- право надання дозволів та здійснення контролю за таким використанням;
- збір відповідної винагороди та розподіл її між суб’єктами авторського права;
- виконання інших повноважень щодо забезпечення реалізації їх майнових і особистих (немайнових) прав.
8.2. Суспільна роль організацій колективного управління правами
Організації колективного управління правами створюють, для реалізації законних прав і спільних інтересів авторів та інших суб’єктів авторського права чи суміжних прав.
Головним завданням організації колективного управління правами є забезпечення реалізації майнових прав, тобто збору та розподілу винагороди за використання об’єктів авторського права та суміжних прав. В цьому полягає економічна роль організацій колективного управління правами.
Проте не можна недооцінювати ролі таких організацій в інших сферах суспільного життя.
9 Шепенс Паула. Руководство по колективному управлению авторскими правами. Общество по управлению правами на службе авторов и пользователей. Русский перевод исследования был подготовлен под ответственность GESAC в рамках претворения в жизнь
Программы ТАСИС Интеллектуальная Собственность. Перевод с английского язика под
редакцией Дунина В.С. (РАО), Туркина А.В. (РАО). European Commission -2001. – С.3.
177
Організації колективного управлінн я правами відіграють і політичну роль, підтримуючи баланс між правом на ефективний захист інтересів авторів-творців і правом на доступ до культурного надбання, гарантуючи те, що цей баланс не буде порушений.
Організація колективного управління є привілейованим радником своїх членів, представляє законні інтереси авторів або їхніх правонаст упників у державних, громадських органах і організаціях, судах. Вони мають право вчиняти будь-які юридичні дії, необхідні для захисту майнових прав, колективним управлінням яких займається організація, пред'являти без індивідуа льних доручень судові позови на користь суб’єктів авторського та суміжних прав, проти будь-яких фізични х і юридичних осіб, будь-яких адміністративн их або інших органів, що неправомірно використовують твори, виконання, фонограми, відеограми.
Ці організац ії можуть сприяти авторам або їхнім правонаступникам у переданні прав на використання творів науки, літератури та мистецтва на індивідуальній основі, а також надавати юридичну допомогу своїм членам у питаннях реалізації їх прав, які не підпадають під колективне управління. У цьому полягає їх правова, юридична роль.
Організації колективного управлін ня правами відіграють важливу соціальну роль. Життя творця минає, і їх прибутки є нерівномірними. Підйоми і спади натхнення авторів не підпадають під вимоги соціальних структур, установлених владою. Утримуючи невеликий відсоток із зібраної винагороди, організації колективного управління допомагають авторам, у разі хвороби та старості.
Забезпечуючи та підтримуючи високий рівень охорони авторського права та суміжних прав, організації колективного управління мобілізують інтелектуальні можливості на створення культурних цінностей і вносять свій внесок у збереження індивідуальності світу культури. Культура вмирає без нових творчих особистостей. Без прав вмирають автори. В цьому полягає культурна роль організацій колективного управління правами.
178
8.3. Еволюція колективного управління та види прав до яких застосовуються колективне управління
Перші авторські товариства, що були професійними спілками авторів і боролися за визнання прав авторів на твори, було створено у Франції, батьківщині континентальної системи авторського права, центром якої є автор, особа, яка своєю творчою працею створює твір.
Виникнення першої організації авторів, яка відстоювала їх права тісно пов'язано з ім'ям П'єра Огюстена Карона де Бомарше - автора знаменитих «Севільського цирульника» та «Весілля Фігаро». За його ініціативи в 1777 році було створено Бюро по драматичному законодавств у, яке займалося питаннями правового захисту драматургів. Через півстоліття, у 1829 році, Бюро було трансформовано у Товариство драматичних авторів і композиторів (SACD), яке першим розпочало здійснювати колективне управління правами авторів драматичних творів.
У1851 році було створено Товариство авторів, композиторів і музичних видавців (SАСЕМ) для здійснення управління у сфері публічного виконання недраматичних музичних творів. Створення цієї організації і стало початком формування найбільш розвиненої системи колективного управління правами, яка була створена для управління правом на публічне виконання музичних творів.
Уподальшому товариства, які управляли правом на публічне виконанн я недраматичних музичн их прав стали називати товариства «малих прав», а товариства, які здійснювали управління правами на постановку драматичних творів, – товариства «великих прав».
Протягом ХІХ сторіччя подібні авторські товариства (організації по управлінню правами) було створено в усіх державах європейського континенту, а потім практично в усьому світі. Так в Російській імперії до складу якої входила більшість сучасної України, Товариство драматичних письменників було створено у 1874 році.
179
Музика не визнає національних кордонів, з її поширенням почали розвиватися зв’язки між організаціями, які управляли правом публічного виконання музичних творів. Для координації зусиль щодо забезпечення більш ефективної охорони прав авторів у червні 1926 року делегати з 18 товариств утворили Міжнародну конфедерацію товариств авторів і композиторів (СISАС), штаб-квартира якої знаходиться у Парижі. Це найстаріша і найшановніша неурядова міжнародна організація, яка представляє інтереси авторів і справляє значний вплив як на розвиток міжнародної системи охорони авторського права в цілому, так і на політику окремих держав у цій сфері суспільного життя.
Кількість організацій колективного управління членів СISАС постійно зростає. Станом на 1 червня 2007 року CISAC об’єднує 219 організацій колективного управління у 115 країнах, що представляють інтереси більш ніж двох з половиною мільйонів авторів.
Крім організацій, які представляють авторів музичних творів в сфері публічного виконання та публічного сповіщення, СISАС сьогодні об’єднує організації, що управляють правами авторів літературних творів, авторів творів образотворчого мистецтва, авторів аудіовізуальних творів. Найбільші з них: Товариство авторів, композиторів і музичних видавців (SАСЕМ) та Товариство драматичних авторів і композиторів (SACD), Франція; Американське товариство композиторів, авторів та видавців (ASCAP) та Організація по збору винагороди за передачу в ефір музичних творів (BMI), США; Товариство охорони прав на музичні виконання і механічне відтворення (GEMA), Німеччина; Російське авторське товариство (РАО), Росія; Загальна організація іспанських авторів (SGAE), Іспанія; Італійське товариство авторів і видавців (SIAE), Італія; Товариство охорони прав на виконання (PRS), Великобританія; Товариство авторів, композиторів та видавців музичних творів Ізраїлю (ACUM).
Загальна сума роялті, зібрана організаціями-членами CISAC, на їх національних територіях, у 2004 році складає більш ніж 6,5 мільярдів євро. Члени CISAC намагаються гарантувати, що автори з усього світу отримають прибуток від збільшення популярності їх творів та розвитку нових видів їх використання. Слід зауважити, що
180