Інтелектуальна власність / IP_LAW
.pdf12)строк охорони, що надає ця Угода виконавцям і виробникам фонограм, встановлено 50 років від кінця календарного року, в якому був зроблений запис або мало місце виконання, для організацій мовлення – не менше як 20 років від кінця календарного року, в якому відбулася передача;
13)умови обмеження, винятків і застережень, що допускаються Римською конвенцією, можуть застосовуватися до певних суміжних прав, надаваних Угодою TRIPS; проте положення статті 18 Бернської конвенції mutatis mutandis застосовую ться до прав на фонограми виконавців і виробників фонограм.
Таким чином, Угода TRIPS розширює об’єм прав, які надавали прийняті раніше міжнародні договори авторам та суб’єктам суміжних прав, що дозволило забезпечити їх права в нових умовах розвитку науки і техніки.
Значна частина Угоди TRIPS присвячена питанням захисту права інтелектуальної власності, зокрема, авторського права і суміжних прав. У ній передбачено цивільно-правові, кримінальноправові та адміністративно-правові способи захисту.
Угода вимагає, щоб держави-члени обов’язково у своїх національних законодавствах передбачили ті способи і засоби захисту прав, що визначені нею. Процедури, які стосуються захисту, мають бути справедливими та рівними для всіх. Вони мають бути достатньо демократичними і доступними.
Органи судової влади, зокрема, повинні мати право вимагати від порушника відшкодування завданих збитків у розмірі, який би повністю компенсував заподіяну шкоду. Порушник права інтелектуальної власності повинен бути зобов’язаний компенсувати власнику прав витрати понесені на оплату юридичних послуг. Крім того, судові органи з метою ефективного запобігання правопорушенню мають бути наділені правом виносити рішення про конфіскацію та знищення товарів, виготовлених з порушенням права інтелектуальної власності, а також про конфіскацію обладнання та матеріалів, які були переважно використані для виготовлення контрафактних товарів. При розгляді таких справ слід враховувати адекватність порушення
281
та застосовуваних до порушника санкцій, а також інтереси третіх осіб. Угодою TRIPS передбачено можливість вжиття запобіжних заходів для збереження доказів вчиненого правопорушення та його недопущення.
Кримінальні процедури і покарання повинні застосовувати принаймні у випадках умисної підробки товарних знаків або порушення авторського права, що здійснюють у комерційних цілях. Вони повинні передбачати тюремне ув’язнення, грошові штрафи, накладення арешту, конфіскацію й знищення контрафактних товарів і будь-яких матеріалів і знарядь виробництва, які переважно використані при здійсненні правопорушення.
Угода ТРІПС передбачає встановлення процедур, що дозволяють суб’єкту авторського права або суміжних прав, який має вагомі підстави підозрювати, ввезення товарів з підробленими товарними знаками або товарів, створених з порушенням авторських прав, подати письмову заяву про призупинення митними органами випуску у вільний обіг таких товарів. Встановлено принципи щодо призупинення випуску товарів митними органами, подання клопотань про такі процедури, надання застави або рівноцінної гарантії, повідомлення про призупинення, тривалості призупинення, відшкодування збитків імпортеру і власнику товарів, права на інспектування та інформацію, дій за посадою, засобів захисту, ввезення незначної кількості товарів.
На даний час Україна як держава-кандидат до вступу в СОТ приводить своє законодавство про авторське право і суміжні права у відповідність до вимог Угоди ТРІПС.
10.11. Охорона авторського права та суміжних прав українських авторів та іноземних авторів
Правова охорона суб’єктам авторського права і суміжних прав завжди надається у порядку, встановленому національним законодавством держави, у якій витребовується така охорона.
Умови та принципи надання правової охорони залежать від громадянства автора (принцип громадянства) та від місця оприлюднення твору (принцип місця оприлюднення).
282
Твір або об’єкт суміжних прав одержує правову охорону, як національний, якщо він відповідає хоча б одному із принципів, встановленому законодавством – громадянства або місця оприлюднення.
Під громадянством автора вважається громадянство (підданство), яке автор має на момент створення твору, а якщо твір був оприлюднений – то на момент оприлюднення. Наступна зміна громадянства не змінює правового статусу твору. Якщо авторами твору є дві або більше осіб і хоча б одна з них відповідає критерію громадянства, твір вважається таким, що охороняється національним законодавством. Твори та об’єкти суміжних прав, які не відповідають ніяким критеріям, розглядають як іноземні і охороняють відповідно до міжнародних договорів.
За статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що іноземні фізичні та юридичні особи та фізичні особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з фізичними та юридичними особами України права.
У статті 3 «Сфера дії Закону» Закону України «Про авторське право і суміжні права» застосовуються і принцип громадянства і принцип місця оприлюднення. Встановлено, що дія Закону України «Про авторське право і суміжні права» поширюється на:
- твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, незалежно від місця їх першого оприлюднення (або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території України), авторами яких або особами, яким належить авторське право і (або) суміжні права на них, є фізичні особи, які є громадянами України або не є її громадянами, але мають постійне місце проживання на
283
території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України;
- твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, вперше оприлюднені на території України або вперше оприлюднені за межами України, але після цього протягом 30 днів оприлюднені на території України;
- передачі організацій мовлення, що мають місцезнаходження на території України і здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на території України;
- твори архітектури і скульптури, які об'єктивно знаходяться на території України;
- твори та об'єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
Крім того, положення цього Закону спрямовані на захист особистих немайнових і майнових прав:
- суб'єктів авторського права, які є громадянами України або не є громадянами України, але мають постійне місце проживання на території України (для юридичних осіб - місцезнаходження на території України),незалежно від того, на якій території вперше були оприлюднені їх твори чи об'єкти суміжних прав;
- суб'єктів авторського права, незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання (для юридичних осіб - їх місцезнаходження), твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території України або не оприлюднені, але які знаходяться в об'єктивній формі на території України;
- суб'єктів авторського права, незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання, твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені в іншій країні та протягом 30 днів після цього оприлюднені на території України;
- інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права. 284
Суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, незалежно від їх громадянства, твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території іншої держави або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави, правова охорона надається відповідно до міжнародних договорів України.
285
286
РОЗДІЛ 2.
ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНО СТІ: ВИНАХОДИ,, КОРИСНІІ
МОДЕЛІ,І, ПРОМИСЛОВІІ ЗРАЗКИ
ВСТУП
З давніх часів людина робила все можливе для захисту результатів своєї інтелектуаль ної праці, для того щоб мати можливість не тільки використ овувати ці результати але і розпоряджатись ними та забороняти іншим використовувати їх без дозволу. Що стосується суспільства, то воно було зацікавлено у появі нових, здатних до промислового використання технічних рішень, нових, оригінальних, зовнішньо привабливих виробів, що сприяли б розвитку науково-технічного прогресу та задовольняли зростаючі потреби суспільства. Можна стверджувати, що розвиток цивілізації неможливий без творчої діяльності людини. Рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в значній мірі залежать від рівня та ефективності творчої діяльності людини.
Державна система правової охорони інтелектуальної власності має забезпечувати реалізацію проголошеного у ст. 54 Конституції України права кожного громадянина на захист права інтелектуальної власності, а також моральн их і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності і складається з відповідних елементів законодавчої, виконавчої і судової влади [1].
Система охорони інтелект уальної власності - це один з інструментів , за допомогою якого держава може впливати на науково-технічний та економічний розвиток країни.
Статтею 418 Книги четвертої Цивільного кодексу України, прийнятого Верховною Радою України 16 січня 2003 року (далі – ЦК України) встановлено, що право інтелектуальної власності – це право особи на результатінтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності. [2]
Право інтелектуальної власності включає різні правові інструменти, які можуть поєднуватись, щоб забезпечити більш ефективну правову охорону і захист права на результати науковотехнічної творчості та комерційні позначення. Вибір конкретного інструмента правової охорони та захисту права інтелектуальної
289
власності залежить від особливостей об’єкта права інтелектуальної власності.
Як правило, кожна країна має своє власне законодавство і свою національну систему органів, що здійснюють державне регулювання та управління в сфері інтелектуальної власності. Національне законодавство з питань інтелектуальної власності і практика його застосування в різних країнах мають свої особливості. У той же час світова спільнота досягла згоди щодо міжнародних (глобальних) стандартів, що в свою чергу забезпечило певний рівень гармонізації національних законодавств країн через міжнародні договори. До таких міжнародно-правових документів перш за все слід віднести Паризьку конвенцію про охорону промислової власності (далі – Паризька конвенція) [3], Угоду про торговельні аспекти права інтелектуальної власності (далі - УгодаTRIPS) [4], Договір про закони щодо торговельних марок [17] і Договір про патентне право [18] та інші.
Необхідно зазначити, що процес гармонізації законодавства постійний. Значний вплив на національні законодавства у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності мають наявні в світі міжнародні системи набуття прав в різних державах-учасницях Паризького Союзу, до якого входять держави учасниці Паризької конвенції. Це, так звані, глобальні і регіональні системи подання міжнародних заявок на винаходи і одержання патентів, що є чинними в кожній окремій державі, або поширюють свою дію на всю територію окремого регіону, системи міжнародних реєстрацій торговельних марок та промислових зразків.
Правова охорона результатів науково-технічної діяльності та комерційних позначень ґрунтує ться на певних принципах, спрямованих на забезпечення бажаного балансу між приватними і державними інтересами, виключними правами і вільною конкуренцією.
Важливим принципом правової охорони є обмеження її дії щодо об’єктів права інтелектуальної власності, строку та території її дії. Право інтелектуальної власності не є абсолютним правом на результати науково-технічної діяльності та комерційні позначення. Це право спрямоване на забезпечення превентивної функції
290