10 семестр Интел_власн / IP_LAW

перенесені на предмети такого користування. Це вироби побутового призначення, що мають художні й естетичні якості, та задовольняють не тільки прямі практичні потреби, а й мають естетичне значення.

Твори дизайну. У широкому значенні пі дизайном розуміють будь-яке розташування елементів, складових частин твору мистецтва, а також попередні ескізи творів, які мають бути створені. Однак, в авторському праві цей термін віднесено до промислових дизайнерських розробок. Це характерні узори, орнаменти та форми, що використовуються для виготовлення промислових виробів і надають готовому виробу естетичного зовнішнього вигляду. Дизайнерські розробки підлягають охороні як художні твори, а промислові зразки охороняються правом промислової власності.

Об'єктами авторського права визнано фотографічні твори, які являють собою зображення реальних об'єктів, що отримувані на матеріалах, чутливих до світла або іншого випромінювання. Вони охороняються авторським правом за умови, що композиція, відбір або спосіб фіксації вибраного об'єкта відрізняються оригінальністю. Поряд з фотографіями авторське право охороняє твори голографії, слайди та інші твори, що створені способами, подібними до фотографії.

Охороні підлягають права особи, зображеної на творі образотворчого мистецтва. Опублікування, відтворення та розповсюдження такого твору допускається лише за згодою зображеної особи, а після її смерті - за згодою дітей і одного із подружжя, що пережило іншого. Дане право належить до одного з особистих немайнових прав громадян. Воно не відноситься до інституту авторського права, але впливає значним чином на реалізацію авторського права.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва як об’єкти авторського права мають певну специфіку. З одного боку, вони слугують задоволенню певних побутових, матеріальних, культових естетичних потреб людей, а з іншого - виступають як твори мистецтва.

Архітектура (від грецького аrchitekton - будівельник) - мистецтво проектування та будівництва споруд, будинків, їх комплексів для

71

створення зручного середовища для проживання людей. Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права» твір архітектури – це твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо).

Авторським правом охороняються як твори архітектурної графіки й пластики (ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети), так і власне твори архітектури - будівлі, споруди, квартали забудови, сади, парки. Об'єктом авторського права визнається твір архітектури, що несе ідею оригінальності з урахуванням художньої цінності проекту, а також креслення архітектурної споруди, якщо навіть проект не був реалізовано.

Містобудування – це комплексна багатогранна діяльність, спрямована на створення матеріально-просторового середовища життєдіяльності людини в поселеннях та районах розселення.

Садово-парковим мистецтвом називають проектування та створення садів, парків та інших озеленених територій. Включає планування й розбивку садів і парків та їхніх окремих ділянок, добір рослин з урахуванням клімату та ґрунтів, розміщення й групування рослин, доріг і доріжок, архітектурних і скульптурних форм, водоймищ тощо.

До об'єктів авторського права належать картографічні твори, що включають в себе географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, що належать до географії, топографії та інших наук. У більшості випадків створення карт та інших картографічних творів вимагає не тільки великої технічної роботи, а й творчого внеску укладача. Особливістю таких творів є те, що над ними працюють колективи спеціалізованих картографо-географічних підприємств.

До картографічних творів віднесено всі види атласів, карт, планів, картосхем незалежно від їх форми та виду носія інформації; аерокосмофотокарти, аерокосмофотоплани аерокосмофотосхеми, їх похідна продукція; цифрові карти та плани (цифрові моделі місцевості), картографічне програмне забезпечення; картографічний зміст глобусів, рельєфні плани та карти, похідні пластичні твори;

72

го, який, разом з тим, має своє власне значення. Адаптацією визнається також переклад, якщо оригінальний твір існував іншою мовою.

Анотація та коментар – це коротка характеристика змісту, що має цільове читацьке призначення, щодо форми та інших особливостей твору.

Аранжування – перекладення музичного твору для виконання його іншим, порівняно з оригіналом складом інструментів або голосів. Оркестровка дозволяє перекласти твір для різних інструментів, які складають оркестр.

Збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатомтворчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини, визнаються об’єктами авторського права.

Збірники являють собою твори, що складаються з декількох творів або з їх окремих частин. Укладач користується авторським правом на збірник у цілому і так само, як при перекладі або обробці, повинен дотримуватися авторських прав при використанні творі або його частини, що увійшли до збірника. До числа збірників належать енциклопедії, словники, антології.

Енциклопедія – це наукове чи науково-популярне довідкове видання, яке містить зведення знань з усіх (універсальна енциклопедія) чи окремих (галузева енциклопе дія) галузей знань. Антологіями є збірники вибраних авторів або уривки із творів різних авторів, зібрані з певною метою.

Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування). Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору,якщо інше не передбачено авторським договором з упорядни-

74

ком збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні таких видань зазначати в них своє ім’я або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором.

Бази даних визнано складеним твором. Однак авторсько-право- ва охорона поширюється не на власне дані як такі, а на підбір інформації й інших матеріалів та їх розташування (систему подання інформації), які здійснив в результаті творчої праці творець бази даних. Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» база даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Відповідно до першої - авторська винагорода виплачується авторові у вигляді заробітної плати.

Прибічники іншої вважають, що заробітна плата є винагородою лише за наукову і творчу роботу, а не за промислове чи комерційне використання твору. У цьому випадку повинна бути окрема винагорода в залежності від особливостей використання твору.

Винагорода є сенсом існування самого інституту авторського права, головним об’єктом вимог авторів. На основі цих вимог і постає право, що регулює сферу літературної і художньої власності. Тому національним законодавством різних держав, як правило, визнається право автора службового твору на отримання, крім заробітної плати, окремої авторської винагороди у зв’язку з використанням результатівйого творчої праці.

В Україні, починаючи з прийняття 23 грудня 1993 року Закону України «Про авторське право і суміжні права», декілька разів змінювалися норми законодавства щодо правового режиму службових творів.

Відповідно до статті 20 «Авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом» Закону України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 23 грудня 1993 року було встановлено, що авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить його автору, а виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором. Розмір авторської винагороди за створення і використання твору,створеного за договором з автором, який працює за наймом, та порядок її виплати встановлюється у договорі між автором і роботодавцем.

Стаття 16 «Авторське право на службові твори» Закону України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 року встановлює, що авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору.Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. За створення і використання служ-

78

бового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Таке формулювання норм має ряд недоліків, які негативно впливають на порядок їх практичного застосування. Так, автору службового твору належить тільки «авторське особисте немайнове право». Законодавець не дає відповіді на питання, яке ж саме «авторське особисте немайнове право» належить автору службового твору, адже автору належать такі особисті немайнові права, як право авторства, право на ім’я, право на захист репутації автора.

Норма щодо можливості врегулювання питання належності майнових прав за трудовим договором (контрактом) не узгоджена із нормами статей 31-33 зазначеного Закону, які регулюють питання відчуження (передачі) та використання авторських прав.

Крім того, неузгодженим є норми статті 16 Закону та норми пункту 2 статті 19, якою встановлено, що видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань в цілому. Видавець має право при будь-якому використанні таких видань зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Відповідно до зазначеного маємо, що журналіст або фотограф, який перебуває в штаті газети, не має права претендувати на одержання окремої винагороди за використання газетного матеріалу, який він створив у порядку виконання своїх службових обов’язків або службового завдання роботодавця. Передбачено, що творча праця цих авторів, оплата якої зазвичай пов’язана з кількістю наданого ними газеті матеріалу, вже повністю оплачена газетою, і остання набула виключне право на використання цього матеріалу.

Зазначені недоліки можуть бути виправлені відповідно до статті 429 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року, якою встановлено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбаче-

79