10 семестр Интел_власн / IP_LAW

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 року № 532 «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва» (далі – Постанова 532) було визначено порядок здійснення державної реєстрації.

Реєстрацію здійснювало відповідно до встановленого порядку Державне агентство України з авторських і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП України) - орган державної виконавчої влади, відповідальний за втілення в життя політики України в галузі авторського права, забезпечення прав і законних інтересів авторів творів науки, літератури і мистецтва4.

Реєструвалися права автора на твір (ПА), виключна правомочність особи на твір (ВП), факт і дата опублікування твору (ФД) та договори, які зачіпають права автора на твір (ДГ).

Після реєстрації особам, які мають авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, а також особам, які реєстрували факт і дату опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір, видавалися відповідні свідоцтва про державну реєстрацію за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.

ДААСП України здійснювало депонування документів і матеріалів у обсягах, необхідних для ідентифікації творів, що подавалися на реєстрацію та зберігаються в архівах протягом усього терміну охорони авторського права.

За результатами державної реєстрації ДААСП України формувався реєстр державної реєстрації та видавалися Каталоги державних реєстрацій5.

З 1 вересня 1995 року по 11 січня 2001 року порядок реєстрації визначався Постановою 532. За цей час було здійснено 6 234 реєстрацій, у тому числі: ПА – 5 114 реєстрацій; приблизно в п’ять разів менше здійснено реєстрацій ВП – 1 066; незначна кількість реєст-

рацій ДГ (53) і практично відсутня реєстрація ФД (лише одна). При цьому кількість реєстрацій зростала з кожним роком.

Це свідчить про те, що закріплене на законодавчому рівні право автора здійснити державну реєстрацію своїх прав, незважаючи на його факультативний характер, активно реалізовували автори творів науки, літератури та мистецтва, а також особи, які в той чи інший спосіб використовували такі права.

Тому при прийнятті 11 липня 2001 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якого Закон України «Про авторське право і суміжні права» було викладено у новій редакції, право автора на здійснення державної реєстрації було збережено але, були внесено значні зміни до порядку її реалізації. Враховуючи те, що поняття виключної правомочності особи на твір не давало чіткого уявлення, який обсяг прав воно охоплює, на який термін розповсюджується, майнові права відчужені чи надані у використання, право на виключної правомочності реєстрацію було скасовано.

Відповідно до статті 11 суб’єкт авторського права (автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права) для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Крім того, державна реєстрація перестала визнаватися презумпцією авторського права. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 2627–ІІІ за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Таке положення відповідає вимогам міжнародних договорів, зокрема, пункту 1 статті 15 Бернської конвенції.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 грудня 2001 року N 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» (далі – Постанова 1756),

122

якою затверджено Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір.

Відповідно до вказаних документів реєстрацію здійснює Міністерство освіти і науки України (МОН України) в особі Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Дії, пов’язані з реєстрацією, виконує за дорученням Державного департаменту інтелектуальної власності Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» Міністерства освіти і науки України (ДП УААСП).

За постановою 1756 державну реєстрацію здійснюють щодо авторського права авторів на твір, авторського права роботодавців на службовий твір, авторських договорів про передачу (відчуження) майнових прав на твір, авторських договорів про передачу виключного або невиключного права на використання твору. При реєстрації авторського права на твір може бути зазначено відомості про факт і дату оприлюднення твору (за наявності).

Відповідно до пункту 5 Порядку про державну реєстрацію авторського права на твір і договорів, які стосуються права автора на твір видається свідоцтво встановленого зразка, у якому може бути зазначено факт і дату оприлюднення твору. Крім того, у свідоцтві для творів, які створюються у порядку виконання службових обов’язків, може бути зазначено особу, якій належать виключні майнові права на твір. Про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, видають Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності.

ДП УААСП веде Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державний реєстр договорів, які стосуються права автора на твір.

Після реєстрації відомості про відповідну реєстрацію публікують в офіційному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав «Авторське право і суміжні права» та в каталозі усіх державних реєстрацій «Каталог державної реєстрації», що з періодичністю відповідно не менше ніж два і один рази на рік укладає та видає Державний департамент інтелектуальної власності. У каталозі всіх державних реєстрацій публікуються загальні відомості щодо

123

Чому ж з року в рік збільшується кількість державних реєстрацій, для чого вона потрібна і що, вона дає авторам та іншим суб’єктам авторського права?

Закріплення в законодавстві про авторське право принципу автоматичної охорони авторського права на твір позбавляє автора необхідності проходження спеціальних процедур, пов’язаних з державною чи будь-якою іншою реєстрацією. Разом з тим, відсутність офіційного підтвердження належності авторських прав у багатьох випадках на практиці призводить до труднощів при здійсненні їх захисту.

Тому державну реєстрацію авторських прав слід розглядати як один з дійових механізмів захисту авторських прав, що допомагає в боротьбі з неправомірним використанням об’єктів авторських і суміжних прав. Суб’єкт авторського права, здійснивши реєстрацію, здобуває можливість доказу своїх авторських прав (особливо це стосується неоприлюднених творів). Зареєстровані твори та документи зберігаються протягом строку охорони авторського права та слугують доказом наявності авторських прав, а, у випадку необхідності, можуть бути надані компетентним органам в якості таких. Доказати дату створення твору може бути складно; дата ж подання твору на реєстрацію є незаперечним фактом існування твору на момент подання заявки.

Наявність свідоцтва та рішення, виданих державою, публікація відомостей про реєстрацію в каталогах державної реєстрації та офіційних бюлетенях є свідченням того, що твір захищається авторським правом, а також попереджено всіх третіх осіб стосовно існування твору та відповідальності за неправомірне його використання. Часто сам факт реєстрації запобігає спробам незаконного використання твору без урахування інтересів авторів.

Наявність свідоцтва дуже важлива при поданні твору на розгляд потенційному користувачу. На жаль, існує сумний досвід, коли створений твір, наприклад, який-небудь авторський проект, іноді спочатку відхиляють, а за деякий час втілюють в життя і не виключено, що й спотворюють його через відсутність авторського контролю.

Свідоцтва, можуть бути вкрай необхідні при продажу прав, при 125

нює реєстрацію, володіє найбільшим у світі зібранням опублікованих і неопублікованих творів.

З 1 січня 2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року. Статтею 437 Книги IV Цивільного кодексу України «Право інтелектуальної власності» встановлено, що авторське право виникає з моменту створення твору, і не передбачена можливість державної реєстрації авторських прав. Разом з тим, стаття 1114 Книги V «Зобов’язальне право» передбачає можливість державної реєстрації договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, у тому числі і авторськими правами. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу сторін договору в порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема, на право звернення до суду за захистом прав.

Враховуючи досвід здійснення державної реєстрації авторських прав та цивільно-правових договорів, які стосуються авторських прав в Україні, що напрацьований з 1995 року, при внесенні змін і доповнень до Закону України «Про авторське право і суміжні права» у зв’язку з прийняттям та набранням чинності нового Цивільного кодексу України доцільно зберегти норми, які б визначали за автором право здійснення державної реєстрації авторських прав як необхідної умови забезпечення їх ефективної охорони та захисту.

5.3.2. Порядок здійснення державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір

матеріальній формі; - примірник авторського договору, що засвідчує передачу

(відчуження) майнового права або передачу права на використання твору. Якщо передачу (відчуження) майнових прав або права на використання твору здійснює особа, яка має виключне майнове право на твір, але не є автором, до заявки додається документ, що підтверджує її виключне майнове право на цей твір;

- документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору; - документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір або копію документа, що

підтверджує право на звільнення від сплати збору; - документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва

або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати мита за видачу свідоцтва;

- документ про сплату збору за підготовку до реєстрації договору, який стосується права автора на твір, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору;

- довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені автора чи іншого суб’єкта авторського права подається довіреною особою , або копію довірено сті, засвідчену відповідно до законодавства;

- документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора).

До заяви на реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму додають настанову щодо використання програми.

До заяви на реєстрацію авторського права на базу даних додають настанову щодо використання бази даних і опис структури бази даних.

До заяви на реєстрацію авторського права на твори архітектури, містобудування, садово-паркового та монументального мистецтва додають анотацію, яка повинна містити назву твору, його місцезна-

128

ходження (адресу), архітектурні характеристики та параметри, час і місце створення.

У разі, коли твір створено у співавторстві, в заяві зазначають прізвище, ім'я та по батькові кожного автора. Право на підписання документів, що подаються, може бути надано одному із співавторів за наявності відповідної довіреності від інших співавторів.

Документи, що додаються до заяви, оформляють таким чином, щоб їх можна було безпосередньо копіювати та зберігати протягом строку дії авторського права.

Автор або особа, яка має авторське право, несуть відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної у заявці на реєстрацію авторського права на твір або про реєстрацію договору.

Автор або особа, яка має авторське право, самостійно вирішують, який обсяг твору потрібно подати у складі заявки на реєстрацію для його ідентифікації, тобто для того, щоб відрізнити цей твір від інших творів.

Заявник має право за власною ініціативою подати клопотання про внесення змін до поданої ним заявки (крім примірника твору). Ці виправлення й уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до винесення рішення про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір. За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника змін до заявки сплачується відповідний збір.