4.1.3 Вимір опору обмоток
Вимірювати опір обмоток треба особливо ретельно, тому що тільки в цьому випадку можуть бути виявлені навіть незначні зміни його, які вказують на появу несправності, замикання між витками, погіршення пайки й т.п. Крім того, точно обмірюваний опір холодної (до пропущення струму) обмотки дає можливість по виміру опору нагрітої обмотки визначити температуру її нагрівання. Відхилення опору обмотки від розрахункового не повинне бути більше ±5%.
Існують два основних методи виміру опору: метод вольтметра й амперметра та метод мостів.
Перший метод ґрунтується на одночасному вимірі напруги на обмотці й струму, що проходить через неї. Відношення цих двох величин дає опір обмотки. Для одержання досить точних результатів повинні застосовуватися вольтметр і амперметр (класу точності не нижче 0.5), що дають погрішність не більше 0,5%. Велике значення надається схемі, застосовуваної для виміру.
Найбільш точні результати дає схема рис. 4.1,а, у якій вольтметр має окремі кінці (щупи), безпосередньо підключені до вимірюваного опору. Схема рис. 4.1,б приводить до грубих помилок при вимірі невеликих опорів (до 1 Ом), тому що виміряється не тільки опір самої обмотки, але й опір контакту між обмоткою й струмоведучими кінцями (щупами), який може бути досить значним.
а-для невеликих опорів; б-для більших опорів
Рисунок 4.1 - Схема для виміру опорів
Для виміру опору мостом необхідно мати подвійний міст (міст Томсона), що дозволяє вимірювати малі опори (менш 1 Ом). Одинарним мостом (мостам Уінстона) можна вимірювати опори більше 1 Ом. Для цього моста потрібні одиночні щупи, причому опір сполучних кінців і перехідний опір контакту між щупом і обмоткою входять у вимірювану величину (тому цей міст дає недостатньо точні результати при вимірі опорів менш 1 Ом).
Розрізняють мости зі штепсельним перемикачем, важільним перемикачем і реохордом. Останній тип мостів дає можливість найбільш швидких вимірів, однак він найменш точний (похибка до 1-3%).
При вимірі опору обмоток варто мати на увазі, що він залежить від температури обмотки тому при перевірці збігу розрахунков і фактичних даних варто проводити вимір холодної обмотки (до пропущення по ній робочого струму) і одночасно вимірювати за допомогою термометра, закладеного в машину, температуру цієї обмотки
Опір якорів машин постійного струму невеликої й середньої потужності варто вимірювати на двох пластинах, що відстають друг від друга на полюсний розподіл по колектору.
Для великих багатополюсних машин може бути застосований метод, при якому під частину щіток на кожному пальці підкладається фольга й пропускається струм 5- 10% номінального. Вольтметром вимірюють спадання напруги між пластинами колектора, що перебувають під серединами щіток. Відношення середньої величини цієї напруги до струму дає шуканий опір.
Для виміру температури якоря досить виміряти опір між будь-який легко доступною парою колекторних пластин, які повинні бути добре відзначені червоною або білою емалевою фарбою. Це дозволить при вимірі опору нагрітого якоря виміряти його на тих же пластинах, що досить істотно з погляду точності визначення перевищення його температури.
При виборі двох пластин варто прагнути взяти найбільше по доступності пластин опір (по можливості ближче до полюсного кроку між пластинами).