7.8. Порядок погашення кредиту

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами, відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути:

• до запитання;

• з погашенням у відповідний термін;

• з довгостроковим погашенням.

За характером погашення кредити поділяють на:

• дисконтні;

• позики, які погашаються поступово;

• позики, які погашаються одноразовим платежем;

• амортизаційні.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи:

• з цільового спрямування кредиту;

• обсягів та терміну позики;

• порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;

• сезонності та циклічності виробництва;

• рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитною угодою.

Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк стягує їх у претензійно-позивному порядку. Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язання щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися в передбаченому законодавством порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати таку форму як уступка права вимоги та переказування боргу.

Згідно з Господарським кодексом України в період дії зобов'язань може здійснюватися заміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може переказати свої права за зобов'язаннями іншій особі, оформивши це угодою про уступку права вимоги. Уступка права вимоги оформляється письмово угодою з повідомленням про це боржника.

Переказування боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником і новим боржником. Укладення угоди про переказ боргу можливе тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному боржнику.

Тема 8

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

1. Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів.

2. Знос і амортизація основних фондів.

3. Сутність і склад капітальних вкладень. Джерела фінансування капітальних вкладень.

4. Ремонт основних фондів і його фінансове забезпечення.

8.1. Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року, зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Співвідношення окремих груп основних фондів (ОФ) становить їх структуру (рис. 8.1). Поліпшення структури основних виробничих фондів, насамперед підвищення частки активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Основні фонди

Виробничі ОФ (Беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи свою натуральну форму. Вартість переноситься на собівартість продукції поступово, у міру використання)

Невиробничі ОФ (Не беруть участі у виробничому процесі і не переносять своєї вартості на вироблений продукт)

Активна частина		Пасивна частина		Житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства
Робочі машини й устаткування Транспортні засоби Вимірювальні й регулюючі прилади Обчислювальна техніка й лабораторне устаткування		Будівлі Споруди Господарський інвентар

Рис. 8.1. Склад основних фондів підприємства

З 1 липня 2000 р. відповідно до Програми реформування систе­ми бухгалтерського обліку в Україні запроваджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

• Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

У різних галузях економіки структура основних засобів значно відрізняється, оскільки вона відображає технічну структуру, особливості технології, спеціалізації та організації виробництва в цих галузях.

З тієї причини, що основні засоби функціонують протягом тривалого часу і частинами переносять свою вартість на вартість продукції (робіт, послуг), зберігаючи при цьому свою майнову вартість, вони мають кілька видів грошової оцінки.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна вартість основних засобів — визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, — представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченні передбаченого періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на основі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дає змогу більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизацією).

Відтворення ОВФ — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють такі види відтворення:

• просте відтворення, при якому відбувається створення ОВФ у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування є нарахована сума амортизації;

• розширене відтворення, при якому здійснюється кількісне і якісне зростання ОВФ. Джерелом фінансування є використання частини створеного додаткового продукту.

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих фондів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

Показники стану й ефективності використання основних фондів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1. забезпечення підприємства основними фондами;

2. стан основних фондів;

3. ефективність використання основних фондів (таблиця 8.2).

Таблиця 8.2. Показники стану та ефективності використання основних фондів підприємства

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
Показники, які характеризують забезпеченість підприємства основними фондами
1. Фондомісткість		Визначає вартість ОФ на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства ОФ. Повинен мати тенденцію до зменшення
2. Фондоозброєність		Показує величину ОФ на одного працівника. Збільшення рівня фондоозброєння є позитивним фактором
3. Коефіцієнт реальної вартості ОФ у майні підприємства		Відображає частку залишкової вартості ОФ у загальній вартості майна підприємства. Критичний розмір (0,2—0,3)
Показники, які характеризують стан ОФ підприємства
4. Коефіцієнт зносу ОФ		Показує ступінь зносу ОФ. Характеризує частку вартості ОФ, що її списано на витрати виробництва
5. Коефіцієнт придатності ОФ	1-Кз	Відображає частину ОФ, придатну для експлуатації
в. Коефіцієнт оновлення ОФ		Показує частку введених нових ОФ у загальній вартості ОФ
7. Коефіцієнт вибуття ОФ		Характеризує інтенсивність вибуття ОФ
8. Коефіцієнт приросту	Фв.в-Фвиб Фк	Показує ступінь збільшення ОФ у звітному періоді проти минулого року
Показники, які характеризують ефективність використання ОФ
9. Фондовіддача	Вп Фк	Характеризує ефективність використання ОФ. Відображає суму виробленої продукції на 1 грн ОФ
10. Рентабельність ОФ	Пб *100% Фк	Визначає ступінь використання ОФ

Ф_ср - середньорічна вартість ОФ; З_о – сума зносу ОФ;

Ф_к - балансова вартість ОФ на кінець періоду; Ч – чисельність працівників;

Ф_п - балансова вартість ОФ на початок періоду; Ф_в.в – вартість введених ОФ;

В_п - вартість виробленої продукції; Ф_виб – вартість виведених ОФ;

Ф₃ - залишкова вартість ОФ; К_з – коефіцієнт зносу ОФ;

М - вартість майна підприємства; П_б – балансовий прибуток підприємства