ОСНОВИ БУДОВИ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ
.pdfІ За характером дії сили на хитну частину
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
штовхаючий |
|
|
|
|
|
|
тягнучий |
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
ІІ За видом акумулятора енергії |
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
пружинний |
|
|
|
пневматичний |
|
пневмопружинний |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
ІІІ За зв’язком із гарматою |
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
рухомий |
|
|
|
|
|
|
нерухомий |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 4.75 – Класифікація зрівноважувальних механізмів
Штовхаючий зрівноважувальний механізм – це такий механізм, точка прикладання сили якого знаходиться попереду осі цапф, знизу хитної частини. Внаслідок дії сили Рв пружного акумулятора енергії на плече h відносно осі цапф виникає зрівноважувальний момент Мв = Рвh, який зрівноважує хитну частину відносно осі цапф.
Рв
Рисунок 4.76 – Штовхаючий зрівноважувальний механізм
Переваги штовхаючого зрівноважувального механізму: зручність розміщення на лафеті, зменшення тертя в цапфах під час наведення.
Недолік – неможливість досягнення повної компенсації великих моментів.
422
Мв
Qп
Рв
Рисунок 4.77 – Тягнучий зрівноважувальний механізм
Тягнучий зрівноважувальний механізм – це такий ме-
ханізм, точка прикладення сили якого знаходиться позаду або попереду осі цапф, але зверху хитної частини гармати. Внаслідок дії сили Рв на плече h виникає зрівноважувальний момент Мв = Рвh, який діє у напрямку, протилежному
моменту Мн = Qп п.
Перевага – можливість повного зрівноваження. Недолік – збільшення тертя у цапфах (ЗІС-2, ЗІС-3,
2А29).
Пружинний зрівноважувальний механізм – механізм,
у якому акумулятором енергії, який створює силу зрівноваження хитної частини, використовують стиснену пружину. Ці механізми можуть бути штовхаючого або тягнучого типу.
Переваги: простота конструкції, невибагливість в експлуатації, нечутливість до бойових пошкоджень, робота не залежить від температури навколишнього середовища.
Недоліки: для гармат великих калібрів мають велику масу, знижена бойова готовність внаслідок необхідності зберігання з максимальним кутом підвищення.
Пневматичний зрівноважувальний механізм – меха-
нізм, у якому акумулятором енергії, який створює силу зрівноваження хитної частини, використовують стиснений
423
1 2 3
Рисунок 4.78 – Пружинний зрівноважувальний механізм:
1 – внутрішній циліндр; 2 – зовнішній циліндр; 3 – пружина
Бажано, щоб на всіх кутах підвищення здійснювалося повне зрівноваження хитної частини. Але механізми штовхаючого типу, які діють на частину люльки, розміщену попереду осі цапф, не забезпечують повного зрівноваження у заданому діапазоні кутів підвищення з причин складності виготовлення пружин з потрібними характеристиками, осадки пружин, наявності тертя в шарнірах. Саме тому на практиці розрахунок зрівноваження в двох точках проводять таким чином, щоб повне зрівноваження було при двох значеннях кута підвищення min і max.
|
Мк, Мв |
1 |
М |
|
Мв |
Мк
2
mіn |
max |
Рисунок 4.79 – Графік залежності Мк і Мв від кута підйому ствола
428
У проміжних точках для механізмів штовхаючого типу повне зрівноваження не досягається – є деякий момент незрівноваженості (див. графік на рис. 4.79):
Мв - Мп = М. |
(4.19) |
Пружинний механізм штовхаючого типу застосовують у гарматах Д-1, М-30, МЛ-20.
Вимоги до моменту незрівноваженості
Величина М не повинна бути занадто великою, щоб зусилля на маховику підіймального механізму не перевищувало допустимої величини ( 4 кг під час руху).
М повинен забезпечувати переваження хитної частини на казенну частину ствола, щоб забезпечити менше збивання наведення під час пострілу, а також зменшити ударні навантаження на підіймальний механізм.
Пружинний механізм тягнучого типу
Цей механізм являє собою колонку, до складу якої входить циліндр з цапфами, шток з головкою та пружина, розміщена між головкою штока і кришкою.
Колонка за допомогою циліндричних цапф з’єднується з кронштейном верхнього станка, а шток з’єднаний шарнірним пристроєм з кронштейном люльки. В існуючих конструкціях таких механізмів (гармата МТ-12) використовуються гвинтові телескопічні пружини з круглим поперечним перетином, але можливе використання пружин з чотирикутним поперечним перетином витків.
429
Рисунок 4.80 – Схема тягнучого пружинного зрівноважувального механізму:
1 – циліндр; 2 – шток з головкою; 3 – пружина
У горизонтальному положенні ствола відстань між головкою штока буде мінімальною. Внаслідок цього ступінь стиснення пружини та зрівноважувальна сила будуть максимальними.
Під час піднімання ствола шток, зв’язаний з кронштейном люльки, входить усередину до циліндра, і відстань між головкою штока і кришкою починає збільшуватися. При цьому ступінь стиснення пружини і величина зрівноважувального зусилля зменшуються, чим і досягається зрівноваження хитної частини гармати.
Пружинні механізми у процесі експлуатації потребують регулювання внаслідок усадки пружин. Регулювання таких механізмів, як правило, здійснюється зміною попереднього підтиснення пружин за рахунок зміни відстані між опорами при фіксованому положенні хитної частини гармати. При цьому зусилля механізму змінюється на одну й ту саму величину при всіх кутах підвищення, і зрівноважувальний момент отримує збільшення одного знака.
Регулювання пружинного механізму можна проводити переміщенням опори на люльці або на верхньому станку, але при цьому змінюються геометричні розміри схеми зрівноваження.
За необхідності використання важких зрівноважувальних механізмів, які мають великі розміри, колонка крі-
430