Висновки

Знак для товарів і послуг сьогодні розглядається світовою спільнотою як невід’ємний елемент ринкових відносин, важливий фактор підвищення конкурентоспроможності продукції, захисту від недобросовісної конкуренції. Виконуючи функцію індивідуалізації товарів і послуг суб’єктів підприємницької діяльності, гарантуючи якість цих товарів і послуг, товарний знак стає дедалі важливішим важелем в умовах активізації торгівлі та глобалізації міжнародного торгівельного простору.

В усіх країнах світу політика держави у сфері інтелектуальної власності знаходить своє визначення в законодавчому врегулюванні відносин, що виникають у цій сфері. Це стосується всіх об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі знаків для товарів і послуг. З 1994 р. в нашій державі діє Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, в якому викладені правові засади щодо охорони прав на товарний знак. Норми щодо набуття, здійснення та захисту прав на знаки для товарів і послуг містяться також у цивільному, кримінальному, адміністративному, митному законодавстві, законах України “Про власність”, “Про захист від недобросовісної конкуренції” та деяких інших нормативно-правових актах.

Частиною національного законодавства є також норми міжнародних договорів, до яких приєдналась Україна, зокрема Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.

Прагнення України вступити до Світової організації торгівлі та інтегруватись у Європейське Співтовариство зобов’язує до виконання досить жорстких вимог щодо охорони прав на знаки, визначених в Угоді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності ("Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights" - "TRIPS") та директивах Ради ЄС. Прагнення удосконалити норми національного законодавства пов’язане також із необхідністю врахувати на законодавчому рівні інтереси як власників прав на знаки, так і третіх осіб, задіяних на внутрішньому і зовнішньому ринках товарів і послуг. Подальше удосконалення національного законодавства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Особливо актуальним нині є законодавче вирішення проблеми ефективного захисту прав на знаки для товарів і послуг.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” у редакції від 22.05.2003 р. - № 850-15.

2. Баденхаузен Г. Коментар до Паризької конвенції з охорони промислової власності/ Упорядник Г.О. Андрощук. – К., 1999. – 254 с.

3. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності. – К., 2006. – 278 с.

4. Кашинцева О. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні. Автореферат дисертації на здобуття ступеня к. ю. н. – Київ, 2000. – 16 с.

5. Кожарська І. Охорона знаків для товарів та послуг в Європейському співтоваристві // Інтелектуальна власність. - №6, - 2002. - С. 6-11.

6. Мироненко Н., Карпенко О. Товарні знаки: практика правової охорони // Інтелектуальна власність. – 1999. - № 3 – 4. – С. 19 – 27.

7. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Атака, 2003. – 416 с.

8. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. – 480 с.

9. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. – 544 с.

10. http://zakon.rada.gov.ua

11. www.lawbook.org.ua