Розділ 1 аналіз захисту знаків для товарів та послуг

1.1 Правовий захист знаків для товарів та послуг

Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:

• невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

• наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

В адміністративному порядку розглядаються спочатку скарги на будь-яке рішення Держпатенту України щодо заявки. Скарга має надійти до Апеляційної ради протягом трьох місяців від дати одержання рішення Держпатенту України чи копій затребуваних матеріалів.

Апеляційна рада зобов’язана розглянути скаргу протягом чотирьох місяців від дати її надходження в межах мотивів, викладених у ній.

Апеляційна рада розглядає також заперечення проти видачі свідоцтва.

Якщо рішення Апеляційної ради не задовольняє будь-яку із сторін, воно може бути оскаржене в судовому порядку.

Спори, що виникають у зв’язку з будь-яким посяганням на права власника свідоцтва, розглядаються безпосередньо судом, арбітражним або третейським судом.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодовувати власникові свідоцтва заподіяні збитки. На вимогу власника свідоцтва з товару, його упаковки має бути знятий незаконно використовуваний знак чи позначення, схоже з ним настільки, що їх можна переплутати, або знищено виготовлення зазначених зображень. Такі самі права має особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

У судовому порядку розглядаються, зокрема, спори про встановлення власника свідоцтва, про укладення та виконання ліцензійних договорів, про порушення майнових прав власника свідоцтва.

Суди розглядають також інші спори,ю пов’язані з охороною прав власника свідоцтва на знак для товарів чи послуг[8].

1.2 Законодавство зарубіжних країн щодо захисту знаків для товарів та послуг

У Німеччині правове положення товарних знаків регулює Закон про товарні знаки в редакції від 2 січня 1986р. Даний закон встановлює два поняття: товарні знаки та знаки обслуговування. У німецькій доктрині також використовується поняття «торгівельна марка». І ці поняття є майже ідентичними.

Правова охорона товарного знаку передбачає його реєстрацію у реєстрі товарних знаків, який веде Патентне відомство у Мюнхені. Параграф 1 Закону про товарні знаки визначає: «…хто у зв’язку зі своєю комерційною діяльністю та в цілях відокремлення своїх товарів з ряду товарів інших виробників має намір використовувати товарний знак, той може подати заявку про реєстрацію цього товарного знака в реєстрі».

У Німеччині процедура реєстрації в Патентному відомстві проходить два етапи, оскільки Патентне відомство має лише провести аналіз об’єктивних умов реєстрації товарних знаків.

Перший етап це перевірка заявки на наявність абсолютних перешкод для реєстрації.

На першому етапі Патентне відомство, крім виконання звичайних формальностей, розглядає питання чи відповідає представлений для реєстрації товарний знак передбаченим Законом умовам для занесення до реєстру. Товарний знак може бути: вербальним, образотворчим, вербально-образотворчим.

Однак реєстрації підлягають тільки обмежені у площі образи, які в силу своєї єдності легко сприймаються та охоплюються єдиним поглядом.

Тривимірні товарні знаки Патентним відомством Федеративною Республікою Німеччина не реєструється.

Якщо Патентне відомство робить висновок про наявність абсолютної перешкоди, то заявка відхиляється. Заявник має право згідно з законодавством оскаржити таке рішення у Федеральному патентному суді. Рішення ж останнього може бути оскаржене у Федеральний Верховний суд.

Другий етап це заперечення через вже існуючі права третіх осіб.

Якщо Патентне відомство приходить до висновку, що представлений товарний знак відповідає вимогам Закону, то воно публікує заявку у своєму «Бюлетені товарних знаків».

З публікації починається другий етап реєстраційної процедури: з цього моменту будь-яка особа протягом трьох місяців може заперечити проти реєстрації даного знаку, якщо вона є власником аналогічної товарної марки. У разі заперечення Патентне відомство приймає рішення про те, чи співпадають відповідні товарні знаки. Якщо так, то заява про реєстрацію відхиляється. Порядок оскарження такий самий, як і зазначений раніше.

Закон не вимагає від власника товарної марки її термінового використання. Власник може бути зацікавлений у тому, щоб не використовувати відповідний товарний знак одразу, або тимчасово зупинити його використання.

Однак правова охорона права на товарний знак, він вже не може оскаржувати реєстрацію заявки на новий схожий знак, якщо новий заявник оспорює право використання.

Хоча Патентне відомство невикористаний товарний знак не може анульований ініціативою, він може бути анульований за заявою третьої особи, якщо знак не використовувався протягом п’яти років. Винятком становить випадок, коли мали місце обставини, через які використання знаку для власника було небажаним.

З моменту реєстрації власник товарного знаку має виключне право маркірувати товари заявленого виду, їх тару відповідним знаком, вводити маркіровані товари у обіг та використовувати даний знак у об’явах, прейскурантах. На основі свого права на використання товарного знаку власник при необхідності має право пред’являти позов про припинення протиправних дій будь-якої особи, яка незаконно використовує ідентичний або схожий знак для однакових товарів. Для протидії піратству потерпілий, окрім відшкодування шкоди, має право вимагати знешкодження предметів з незаконним товарним знаком, які належать порушнику або є його власністю, та обладнання, яке також належать порушнику і використовувалось для протизаконного маркування товарів. Разом з правом на знешкодження потерпілий може вимагати від порушника термінового надання відомостей про походження та шляхи реалізації протизаконно маркірованих товарів.

У франції запроваджено охорону назв місця походження товарів. Законом від 6 травня 1919 р. охорона надається тим товарам, що походять з конкретного регіону, і своїми специфічними якостями зобов’язані місцю свого походження. Ці питання належать до компетенції спеціального відомства – Institute National des Appellations d’Origin. Завданнями якого є проведення експертизи назв місця походження товарів, встановлення взаємозв’язку між природними характеристиками продуктів, що походять з цього географічного місця.

Права на назву місця походження заявник набуває шляхом подання відповідної заявки з описом властивостей продукту. Спеціально створена для кожного випадку комісія розглядає заявку. Експертиза може тривати до 7 років.

Після реєстрації назви місця походження товару власник або власники мають підтверджувати щорічно визначені характеристики та якість продукту, для якого зареєстровано назву місця походження. Немінеральні води назва походження не реєструється.

Стосовно Російської федерації процедура реєстрації назв місця походження товару визначена в межах Закону “Про товарні знаки, знаки для послуг і найменування місця походження товарів”. Вона здійснюється Федеральним інститутом промислової власності. Згідно з Розділом 1 зазначеного Закону, в якості товарних знаків не можуть бути зареєстровані позначення, що вказують на місце виготовлення або місце збуту товарів.

Такі позначення можуть бути включені лише як елемент, що не охороняється, за умови, що вони не займають домінуючого положення в зображення товарного знаку.

У Казахстані дане питання регламентується Законом “Про охорону географічних зазначень” від 26 липня 1999 р. та Цивільним кодексом Казахстану, де право інтелектуальної власності визначене як виключне право, тому і право на географічне визначення визначається як виключне.