2.2. Азово-Чорноморський регіон
Азово-Чорноморський регіон розташований на півдні України в адміністративних межах Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей. До складу Азово-Чорноморського регіону входять території приморських адміністративних районів та приморських міст, які безпосередньо або опосередковано (через акваторії лиманів) прилягають до морського узбережжя та формують прибережну смугу морів, загальною площею 59,2 тис. км2 та населенням понад 6 млн. чоловік [9].
Загальна довжина узбережжя Азово-Чорноморського регіону складає 2759,2 км, в тому числі пляжні ресурси займають близько 1300 км берегової смуги. Крім морської акваторії на території регіону знаходиться 14 лиманів, площею 2,5 тис. км2.
Курорт Бердянськ – бальнеологічний, грязьовий і кліматичний приморський курорт, розташований на північному березі Азовського моря в Запорізькій області. Кліматична характеристика: сухе жарке літо (температура повітря до 33°С), м’яка зима з нестійким сніговим покровом. Сезон купання в Азовському морі з травня по вересень (вода прогрівається до 26 - 30°С). Морські пляжі піщані. Сприятливе поєднання морського і степового повітря. Природні лікувальні чинники: приморський клімат, мулові пелоїди, ропа лиманів, мінеральні хлоридні натрієві йодо-бромні води з мінералізацією від 12 до 60 г/дм³, слабомінералізована хлоридна натрієва мінеральна вода «Бердянська». Показання для направлення на курорт: хвороби опорно-рухової системи, кровообігу, органів дихання, нервової системи, ендокринної, сечостатевої системи, порушення обміну речовин.
Курорт Березівські мінеральні води – бальнеологічний питний курорт степової зони Харківської області. Кліматична характеристика: клімат помірно континентальний, жарке літо (+20°С), м’яка зима (мінус 7°С). Природні лікувальні чинники: гідрокарбонатні, різного катіонного складу з підвищеним вмістом органічних речовин, кремнієві води. Показання для направлення на курорт: захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, порушення обміну речовин, хвороби систем кровообігу, дихання, ендокринної, сечостатевої, кістково-м’язової, нервової [2].
На базі лікувально-оздоровчих ресурсів (мінеральні води, лікувальні грязі, ропа лиманів та озер, морська вода) на території регіону розташовано 184 міських і сільських поселень, віднесених до курортних, функціонує близько 700 курортно-оздоровчих, рекреаційних та туристичних закладів, загальною ємністю 149,7 тис. місць.
Азово-Чорноморський регіон має унікальну історико-культурну спадщину. Під охороною держави знаходиться понад 3000 нерухомих пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, 13 історико-культурних заповідників, внесено до Державного реєстру 66 історичних міст та селищ міського типу [10].
Приморська територія Азовсько-Чорноморського регіону України в цілому однорідна за рекреаційно-оздоровчими властивостями. Територіально вона розподіляється на зони прибережної смуги Азовського і Чорного морів. Довжина Азовських берегів становить 780 км, а Чорноморських – 1255 км. Тут на узбережжі приморського регіону України можуть відпочивати і оздоровлюватись одночасно біля 3,5 млн. осіб. Проте фактично на Азово-Чорноморському узбережжі України є сезонна нерівномірність відвідування: 55% відпочиваючих проводять тут лише відпустку в період трьох літніх місяців. Сезонні заклади (оздоровчі дитячі табори і бази відпочинку) становлять біля 65% від їх загальної кількості. Цілорічно ж функціонуючі заклади (санаторії, пансіонати, готелі, туристичні бази тощо) становлять 35% від загальної кількості рекреаційних об’єктів [10].
Азово-Чорноморський регіон України є провідним у державі з розвитку особливо важливих видів курортного лікування і відпочинку. Частка цього соціально значущого виду рекреаційних закладів становить 50,8% від наявного загальноукраїнського фонду оздоровчих закладів, а будинків відпочинку і пансіонатів – відповідно 74,3% від загального фонду. За структурою рекреаційного господарства в Азово-Чорноморському регіоні провідне місце належить закладам дитячого відпочинку (понад 0,4 млн. місць), друге місце належить базам відпочинку і пансіонатам (понад 0,2 млн. місць) і третє – закладам курортного лікування (понад 0,1 млн. місць) [11].
Динаміка розвитку закладів рекреації і туризму в Азово-Чорноморському регіоні України за останні 30 років характеризувалася такими тенденціями. У 80 - 90-х роках ХХ століття тут відбувався розвиток переважно закладів санаторно-курортного лікування і відпочинку з врахуванням потреб населення всього СРСР. В перші 10 років ХХІ століття відбулася стагнація розвитку рекреації і туризму. Вона супроводжувалася різким скороченням обсягу організованих послуг, зумовлених як економічною кризою в країні, так і зменшенням потоку відпочиваючих із територій поза межами України. Це призвело до різкого скорочення грошових надходжень, занепаду матеріально-технічної бази, погіршення сервісу. Крім того, відбулося істотне скорочення функціонуючих рекреаційних закладів у зв’язку із реконструкцією старих капітальних будівель новими власниками за новими стандартами з метою посилення у них комфортності і піднесення якості сервісу для забезпечення привабливості і конкурентоспроможності.
Загальна кількість ліжко-місць різних закладів (санаторіїв, пансіонатів, готелів, туристських баз, дитячих оздоровчих таборів) в Азово-Чорноморському регіоні України (за оцінками 2013 р.) склала понад 800 тис. місць. Це становить біля 44% від обсягу всіх курортних і рекреаційно-туристичних закладів України, а потенційна пропускна спроможність оцінювалась в розмірі 4,7 млн. осіб за рік [12].