Керівник Ветров

7.4 Робота з боєприпасами при підготовці і проведенні практичних стрільб

7.4.1 Порядок підготовки боєприпасів до

бойового використання

Підготовка боєприпасів до стрілянини полягає в чищенні, огляді, сортуванні й укладанні їх у знарядь.

Чищення пострілів – видалення змащення і слідів забруднення виробляється л/с гарматних розрахунків (чи групою солдатів і сержантів спеціально підготовлених) тільки штатними і дозволеними підручними засобами. Змащення віддаляється зі снарядів за допомогою дрантя, змоченого в скипидарі, чи гасі уайт - спіриті. Після цього боєприпаси витираються насухо. Знаки маркування на боєприпасах при знятті змащення і протирання повинні бути збережені.

Огляд пострілів – має на меті установити їхню відповідність даному знаряддю і задачам стрілянини, а також виявити їхній якісний стан. Відповідність боєприпасів знаряддю визначається по калібру і маркіруванню (індексам), нанесеним на снарядах і гільзах.

При огляді боєприпасів особливу увагу варто звертати на наступне:

1. Взривники і трубки повинні бути цілком угвинчені в снаряди; (постріли приводяться в ос.спор.вид до видачі їх зі складу на стрільби). Приведення снарядів в ос.спор.вид виробляється централізовано на спеціально обладнаній території, але можна робити цю роботу в бліндажі, окопі з розмірами 1,5Х1,5Х1,5. Причому на робочому місці завжди повинне бути не більш одного пострілу.

2. На взривниках повинні бути запобіжні ковпачки (якщо у взривника ковпачок вигвинчен те перевірити – чи ціла мембрана; з ушкодженими мембранами стрілянина заборонена).

3. Корпуса взривників повинні бути цілі (снаряди що мають взривники з механічними ушкодженнями до стрілянини не допускаються).

4. Гільзи пострілів не повинні мати тріщин перевищуючих по розмірах норми, встановлені інструкцією з категоруванню боєприпасів, помятості чи забоїн, що перешкоджають заряджанню (гільзи тріщини, що мають, на чи дні у фланця до стрілянини не допускаються).

5. Унітарні патрони не повинні мати вільного обертання (хитання) снарядів у гільзі (від зусилля рук). З такими дефектами б/п до стрілянини не допускаються.

6. Капсульні втулки не повинні виступати за зріз дна чи гільзи бути витонченими більш ніж на 0,5 мм (усувається дефект за допомогою спеціального ключа для капсульної втулки).

7. На центруючому стовщенні снаряда не повинне бути іржи (віддаляється дрантям, смоченої у гасі).

Сортування боєприпасів – виробляються практично одночасно з їхнім оглядом. Воно проводиться по маркіруванню на зарядах і по вагових знаках, нанесеним на снарядах. Одноманітність боєприпасів необхідно для зменшення расіювання снарядів (при стрілянині з закритої вогневої позиції). Для забезпечення дійсності вогню необхідно застосовувати відсортовані боєприпаси, що мають зовсім однакове маркірування і вагові знаки.

Артилерійські постріли сортуються в такій послідовності:

1. по індексу, виду пострілу (снаряда).

2. По типу (марці) пострілу.

3. По маркуванню бойових зарядів.

4. По маркуванню на снарядах.

5. По вагових знаках на снарядах.

Дані маркування на боєприпасах необхідно записувати в стандартні бланки витрати і дії боєприпасів при стрілянині. Після стрілянини ці бланки здаються в склад РАО в/ч для аналізу.

Заряди, маркування яких відрізняється лише номером партії зборки їх на базі, а також снаряди, що відрізняються вагомий тільки на один знак, можна поєднувати в одній партії.

Характерно, що заряди різних партій дають різні початкові швидкості, а снаряди з різними ваговими знаками дають різні дальності стрілянини.

Варто знати, що сортування зарядів по партіям має більше значення, чим сортування снарядів по вагових знаках. Тому сортування зарядів по партіям повинна передувати сортуванню снарядів по вагових знаках і проводитися особливо ретельно.

Після сортування великих партій пострілів (зарядів), а також снарядів з однаковим маркіруванням і ваговими знаками, вони рівномірно розподіляються між усіма знаряддями батареї.

Укладання оглянутих і розсортированих б/п виробляється в сухі погребки, чи ніші ровики зі стоком води і захисту від куль і осколків. Нижні шухляди повинні укладатися на підкладки з підсобного матеріалу, а верхні – укриваються від прямого впливу сонячних променів і опадів захисним матеріалом.

Місця збереження б/п ретельно маскуються від повітряного і наземного спостереження супротивника табельними підручними засобами. Укладання б/п на відкритих площадках допускаються тільки у виняткових випадках.

При підготовці до стрільби реактивних пострілів в ос. спор. вид вони приводяться безпосередньо на вогневій позиції. Постріли роздільно - гільзового заряджання теж приводяться до повної готовності (виймання захисної (посиленої) кришки) тільки перед заряджанням гармати. Інакше це може привести до отсиріння пороху, а значить і до недольотів снарядів і хвилин до цілі.

Про вплив температури бойових зарядів при підготовці даних для стрілянини. Для правильного обліку температури зарядів необхідно, по можливості, створити такі умови, при яких температура у всіх зарядів, підготовлених до стрілянини була б однакова. Для цього батарейний термометр (ТБ-16) вкладається усередину бойового заряду пострілу роздільно-гільзового (картузного) чи заряджання між гільзами пострілів унітарного заряджання в одну із середніх шухляд укладання (штабелі). Відліки по батарейних термометрах проводяться з точністю до 0,5 градусів, потім обчислюється середнє значення температури зарядів по усім знаряддя. У ясну погоду відліки по температурі варто робити не раніше чим через півтори години після того, як постріли будуть покладені в кожного знаряддя на вогневій позиції.

Кліматичні умови вказують істотний вплив на якісний стан б/п при їхньому збереженні і до використання по прямому призначенню (до стрілянини).

Полярна зона (t⁰ від –70⁰ до +25⁰С) захисне змащення за таких умов сильно загустіває, а порохові елементи бойових зарядів, пластмаса і гума стають тендітними. Це значить, що при підготовці б/п до стрілянини необхідно дуже ретельно видаляти змащення зі снарядів і гільз і не допускати різких ударів елементів пострілів під час перевезення і перевантаженні.

Пустельна зона (t⁰ від –10⁰ до +50⁰С та вище). У цих умовах, коли можливі різкі коливання температур вдень і вночі можливо появи конденсату і зміна хімічного складу пороху. Плюс до цьому мала вологість повітря і високий зміст пилу в повітрі. Тут наступні рекомендації при збереженні і підготовці до використання:

• зберігати постріли в умовах стабільних температур;

• технічне обслуговування б/п і підготовку їх до стрілянини робити в закритих (по можливості) приміщеннях, наприклад у наметах;

• забороняється викладати боєприпаси на вогневих позиціях без укриття їх від пилу і сонячної радіації.

Тропічна зона (t⁰ від 0⁰ до +45⁰С і велика вологість). У цих умовах найбільше ймовірно інтенсивна корозія на металевих поверхнях (особливо на латунних гільзах), а також утворення цвілі на укупорці і, як наслідок, порушення герметичності порохових зарядів і складів ВВ, їх отсиріння. Рекомендації в даних умовах:

• регулярне провітрювання місць збереження б/п.

• Своєчасне видалення цвілі з деталей укупорці, а також обробка її спеціальними розчинами;

• Дуже ретельно стежити за герметичністю елементів пострілу і піротехнічних засобів (запобігаючи отсиріння засобів запалення).

Для запобігання псування елементів пострілів, що можуть залишитися після стрілянини (невикористані боєприпаси) необхідно виконувати наступні заходи : (т.є невитрачені боєприпаси приводяться у вихідний стан).

1. На взривниках і трубках установлюються заводські (вихідні) установки.

2. Установлюються зняті запобіжні і настановні ковпачки.

3. Нагвинчуються герметизуючі ковпачки, а стики між ними і корпусами промащуються змащенням.

4. Вкладаються вийняті додаткові пучки і посилені кришки.

5. Заряди в гільзах герметизуються змащенням.

На склад здаються невитрачені постріли, порожня укупорка з арматурою і з елементами пострілів, що залишилися, (стріляні гільзи і ковпачки від пострілів покладені в укупорку). Стріляні гільзи, з метою забезпечення їхнього чищення, перед укладанням в укупорку необхідно протерти і змазати по всій поверхні зовні й усередині дизельним чи паливом змащенням.

Невитрачені додаткові пучки знищуються почерговим спаленням їх (по 2-3 штуки одночасно) у спеціально відведених місцях, обладнаними ровиками.