
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Запорізький національний технічний університет
- •Г. Р. Перегрін, л. І. Башмакова, і. Є. Поспеєва, о. О. Соріна
- •Інженерні помилки
- •Глава 1 інженерна діяльність 11
- •Передмова
- •Глава 1 інженерна діяльність
- •1.1 Специфіка інженерної діяльності
- •1.2 Класифікація моделей технічних об’єктів
- •1.3 Традиційне та системне інженерне проектування
- •1.4 Функціональний прояв особистості у діяльності
- •Глава 2 механізми мислення
- •2.1 Міжпівкулева асиметрія мозку
- •2.2 Мислення як багаторівнева система
- •2.3 Особливості мислення людини
- •Глава 3 творчість інженера – джерело прогресу й удосконалення техніки
- •3.1 Фактори, що стримують творчість
- •3.2 Творчі здібності людини
- •Глава 4 методи знаходження нових рішень
- •4.1 Метод проб і помилок
- •4.2 Мозковий штурм
- •4.3 Синектика
- •4.4 Метод контрольних запитань
- •4.5 Десяткова матриця пошуку
- •4.6 Інші методи знаходження нових рішень
- •4.7 Теорія вирішення винахідницьких задач
- •4.8 Алгоритм вирішення винахідницьких задач
- •4.9 Функціонально-вартісний аналіз
- •4.10 Метод поелементного економічного аналізу
- •4.11 Вирішення дослідницьких задач (диверсійний метод)
- •Глава 5 системний підхід до аналізу проблеми інженерних помилок
- •5.1 Інженерні помилки при виявленні потреб та формулюванні проблем
- •5.2 Інженерні помилки як наслідок порушення принципів системного підходу
- •5.3 Інженерне прогнозування
- •5.4 Методи інженерного прогнозування
- •5.5 Помилки при прогнозуванні
- •Глава 6 доцільна діяльність людини
- •6.1 Зовнішні та внутрішні цілі
- •6.2 Помилки при постановці цілі замовником
- •6.3 Уточнення вихідної цілі замовника при складанні технічного завдання
- •6.4 Помилки як невідповідність цілі отриманому результату
- •6.5 Помилки при виборі засобів досягнення поставленої цілі
- •6.6 Математика як засіб досягнення поставлених цілей
- •Глава 7 інженерні помилки при прийнятті рішень
- •7.1 Допустимі та строго допустимі системи
- •7.2 Інженерні помилки при формуванні сукупності вихідних даних
- •7.3 Прийняття рішень в умовах ризику
- •7.4 Характерні помилки при прийнятті рішень
- •7.5 Інженерні помилки при патентуванні нових технічних рішень
- •Глава 8 закони (закономірності) розвитку технічних систем
- •8.1 Еволюція техніки. Тенденції та закономірності в розвитку технічних систем
- •8.2 Людино-машинні системи. Взаємодія техніки та людини
- •8.3 Джерела інженерних помилок у людино-машинних системах
- •8.5 Етапи розвитку технічних систем
- •8.6 Чи існують об’єктивні закони розвитку техніки?
- •8.7 Інженерні помилки, пов’язані з незнанням та ігнованням законів розвитку технічних систем
- •Глава 9 економічні недоробки як джерело інженерних помилок
- •9.1 Причини виникнення функціонально невиправданих витрат
- •9.2 Спеціалізація праці конструктора та технолога як джерело інженерних помилок
- •Глава 10 некомпетентність як джерело інженерних помилок
- •10.1 Компетентність виконавців – запорука ефективної праці організації
- •10.2 Рекомендації з формування ефективно працюючих колективів на різних етапах життєвого циклу вироба
- •Глава 11 діалектика інженерної помилки
- •11.1 Позитивні аспекти інженерної помилки
- •11.2 Пошукова активність
- •11.3 Вплив помилки на формування власного «я» образу
- •11.4 Інженерна помилка як ефективний інструмент пізнання та професійного росту інженера
- •Глава 12 навчання на чужих помилках. Самостійне одержання знань і придбання професійного досвіду
- •12.1 Ділова гра
- •12.2 Функціонально-вартісний аналіз блока живлення
- •Додатокa алгоритм вирішення винахідницьких задач аввз-77
- •Додаток б алгоритм вирішення винахідницьких задач аввз-85-б
- •Перелік посилань
- •Інженерні помилки
Глава 2 механізми мислення
Було відзначено, що проектування полягає у створенні послідовності взаємозв’язаних моделей майбутнього ТО, причому кожна наступна модель, як правило, уточнює, доповнює, конкретизує попередню (рис. 1.3). Усі робочі моделі інженер створює силою своєї уяви, спираючись на свій досвід та професійні знання, при цьому основним інструментом його діяльності є мислення.
Володіючи найдосконалішим інструментом, який створила природа, інженер не знає його сильних та слабких сторін, механізмів його роботи, і тому часто використовує свої розумові здібності з дуже низьким коефіцієнтом корисної дії.
Задача, що стоїть перед нами, полягає не тільки у тому, щоб озброїти студентів набором дійових методів зі зменшення ІП, але й у тому, щоб студенти (інженери) самі могли усвідомити й творчо використати ці методи у своїй практичній діяльності, а це неможливо без знання особливостей людської психіки і механізмів мислення. Знання, що засвоєні не критично або ж узяті на віру, стають догмами, шорами і можуть принести часто більше шкоди, аніж користі. Тому обзорові методів, що спрямовані на зменшення ймовірності появи ІП, буде передувати розгляд асиметричної роботи лівої й правої півкуль людського мозку, а також багаторівневої моделі мислення.
2.1 Міжпівкулева асиметрія мозку
У 1981 р. Нобелівська премія була присуджена американському досліднику Р. Сперрі за вивчення функціональних відмінностей лівої і правої півкуль головного мозку людини. Виявилося, що роз’єднані півкулі мають протилежні функції і поводяться як два якісно різних мозки.
Для більшості людей, так званих «правшей», ліва півкуля добре розуміє мову, як усну, так і письмову, оперує математичними формулами в межах засвоєних правил і формальної логіки. З діяльністю цієї півкулі пов’язується абстрактне, логічне мислення, основним принципом якого є визначеність й однозначність. Лівопівкулеве мислення організує будь-яку інформацію у вигляді однозначного тексту, що більш-менш однаково розуміється людьми, воно формалізує, усуває багатозначність і розпливчастість, дозволяє проникнути в сутність явища, розкрити й установити невидимі оку зв’язки і відносини. Інформація, аналізована лівою півкулею, спрощена, звільнена від багатьох «зайвих деталей».
Природно, об’єктивна дійсність, що містить необмежену кількість зв’язків між предметами і явищами, не може бути адекватно відбита лівою півкулею мозку.
Права півкуля сприймає світ у всій його суперечливості і багатозначності, реалізує мислення на рівні почуттєвих образів, загального охоплення, дізнаванням ситуації, воно працює з усім багатством і різноманітністю конкретного, з ним зв’язані здогади, ідеї, гіпотези, припущення і т. ін., а також фантазія, уява, інтуїція. Образне мислення дозволяє людині відкривати нове, висувати «божевільні ідеї»саме завдяки хиткості, мінливості і неоднозначності образів.
Звичайно у людей розвинуті обидві форми мислення. Встановлено, що в дитячому віці спостерігається деяка перевага правої півкулі (недарма усі діти фантазери, творці), але надалі в процесі навчання відбувається в основному тренування лівої півкулі, тому що все навчання в середній і вищій школах орієнтоване на розвиток логіко-мовного мислення, а становлення образного мислення, на жаль, віддано на самоплив.
Переважний розвиток формально-логічного мислення збіднює людину. Логічне мислення дуже правильне, однозначне, воно не визнає півтонів, відтінків, для нього існує лише «так» чи «ні», «істино» чи «помилково» – усе це добре, коли ситуації прості. Але більшість життєвих ситуацій не укладається в «прокрустово ложе» формальної логіки. Логіка не може врахувати усі сильні і слабкі сторони об’єкта, явища, указати вихід з тупиків, створених альтернативним підходом. У складних життєвих ситуаціях недостатньо розвинуте образне мислення не в змозі прийти на допомогу людині, підказати їй стратегію поведінки.
Тому необхідно ліквідувати перекіс у навчанні, спрямований на розвиток і тренування логічного мислення і з не меншою енергією і завзятістю розвивати образне мислення, настільки необхідне всім інженерам, яким за родом своєї діяльності доводиться оперувати образами, задумами, чия праця зв’язана з гнучкістю, неупередженістю мислення, із творчим пошуком.
Природа обдарила нас двома півкулями для того, щоб людина могла за допомогою правої півкулі сприймати і мислити у своїй свідомості світ конкретно у всіх його подробицях і в той же час за допомогою лівої півкулі сприймати цей світ абстрактно й узагальнено. Тільки спільна їхня праця призводить до гармонії. Але ця гармонія своєрідна, вона виявляється не в допомозі однієї півкулі іншій, не в їхньому співробітництві, а в суперництві, прагненні обмежити активність і можливості іншої.
Чому одна півкуля заважає іншій виконувати свої функції щонайкраще? Які причини їхньої активної протидії? Чому активність однієї півкулі різко зростає, коли друга відключена? Уся справа в тому, що активність кожної півкулі може змінюватися у досить широких межах від повного гальмування до максимально можливої активності. Для збудження вимагаються витрати нервової енергії, і чим вище рівень збудження, тим більше ці витрати. Мозок дуже ощадливо витрачає свою енергію, і в кожен момент часу, у залежності від складності розв’язуваної задачі, установлює певний баланс між активністю лівої і правої півкуль, при цьому завданням впливу півкуль, що заважає, є стримування активності і тієї, і іншої. Така стратегія дозволяє в звичайних, знайомих ситуаціях домагатися найкращого співвідношення між мисленням абстрактним і образним при мінімальних витратах енергії, а в аварійних, критичних ситуаціях, викликаних зміною обставин, миттєво перекидати резерв до потрібної півкулі.