Передмова

Історія розвитку цивілізації – це історія не тільки великих відкриттів та здійснень людства, але також і сумна історія його помилок і оман.

Інженерна діяльність завжди пов’язана зі створенням нового, того, що ще не існує у природі, а створення нового принципово неможливе без помилок. Помилка – невід’ємна частина інженерної діяльності. Підтвердженням цьому є той факт, що людство виробило не тільки чітку організацію послідовності проведення робіт на усіх етапах життєвого циклу технічного об’єкта, але й процедуру виявлення та усунення допущених помилок. У нормативно-технічній документації міc­титься вимога неприпустимості переходу до наступного етапу розробки технічного виробу доти, доки не будуть виявлені й усунені помил­ки попереднього етапу. Однак ця вимога небагато чого варта, якщо невідомі шляхи та методи виявлення й усунення помилок, або зменшення імовірності їх виникнення.

В наш час, час великих масштабів та високих швидкостей, помилки дуже багато коштують і часто небезпечні як для людини, так і для оточуючого її середовища. Актуальність проблеми інженерної помилки (ІП) зростатиме з кожним роком. Це пояснюється в першу чергу ускладненням технічних систем, зростанням їх впливу на оточення й залученням усе більшої кількості виконавців до їх проектування, виготовлення та експлуатації.

Випускники технічних спеціальностей ВУЗів, приходячи на виробництво, не володіють знаннями про те, як боротися з негативними наслідками помилок, як їх виявляти на ранніх стадіях виникнення, як перетворювати помилку в джерело нових знань, в інструмент підвищення своєї професійної майстерності. Одна з причин такого стану справ полягає у тому, що навчальні плани, підручники, навчальні посібники, методичні розробки або ігнорують, не зачіпають проблему ІП, або ж згадують про неї мимохідь, при цьому студент отримує лише фрагментарні, уривчасті відомості про цю проблему.

У роботі що пропонується автори вирішили підійти до проблеми ІП системно, проаналізувавши її, по-перше, з урахуванням самої специфіки інженерної праці, по-друге, стосовно усіх об’єктів інженерної діяльності.

Об’єктами інженерної діяльності є:

– виріб (процес), який інженер проектує, виготовляє, експлуатує, обслуговує;

– він сам, бо, створюючи новий виріб, інженер в першу чергу «створює» й «удосконалює» себе як спеціаліста, підвищує свою професійну майстерність та свою компетентність;

– колектив, у якому працює інженер (колеги, спеціалісти інших підрозділів, заказчики, споживачі, начальники, підлеглі і т. ін.).

Сучасний інженерний труд завжди колективний, і від того, наскільки він організований, узгоджений й наскільки ефективно у ньому проходить ділове спілкування, багато у чому залежить його результативність. Звідси при розгляданні проблеми ІП цілком неприпустимим є ігнорування «людського фактора».

Інженери безпосередньо не створюють техніку – це справа робітників. Предметом та продуктом діяльності інженера є інформація. Інструментом обробки інформації здебільшого виступають професійні знання та мислення інженера, його розум як здатність розуміння та осмислення. Відсутність знань про механізми роботи головного мозку та мислення є однією з причин ІП. Володіючи найдосконалішим інструментом, який створила сама природа – мисленням, інженер не знає його сильних та слабких сторін, причин, які гальмують творчість, сковують ініціативу, тобто не може оптимально використовувати свій розум. Якщо ми хочемо мислити творче, уникати пасток та підводних каменів, які нам підносить інколи наше мислення, ми повинні розуміти механізми його дії, мати пізнання в області роботи мозку.

У ВУЗах при підготовці спеціалістів головна увага приділяється тому «як треба робити», при цьому ігнорується зворотній бік медалі – «як не можна робити», як запобігти можливим помилкам, відвернути й нейтралізувати їх шкодливу дію. Одне з призначень пропонуємого навчального посібника полягає у тому, щоб зосередити увагу студентів та викладачів на важливості й актуальності проблеми ІП.

При розгляданні ІП можливі два принципово різних підходи до викладання матеріалу. При першому всебічно розглядається певний клас або специфічна група помилок, джерела та причини їх появи для того, щоб видати конкретні рекомендації з їх попередження. В цьому випадку доречним є формалізований кількісний підхід з широким використанням математичного апарату, Однак такий підхід не дозволяє побачити усю проблему цілком, тобто, «за деревами не буде видно лісу». При другому підході охоплюється широкий спектр можливих ІП, при цьому, природно, обмежується глибина й повнота розглядання, бо можливість заглибленого підходу до розглядання порушеної проблеми зворотньо пропорційна її широті.

В даному випадку доцільно вибрати другий підхід, тому що він дозволяє дослідити усе поле можливих ІП, що робить посібник універсальним, і він може бути рекомендований студентам і викладачам усіх інженерних спеціальностей, бо проблема ІП не поодинока й не локальна, і при її дослідженні не слід замикатися у вузькій обмеженій сфері.

Для того, щоб розгляд порушеної проблеми не був схожий на набір нудних дидактичних рекомендацій й побажань, з кожного виду ІП наведені приклади з різноманітних галузей техніки. Кожен приклад має практичне значення, й філософія, що міститься у ньому, є корисним концептуальним посібником для вирішення більш загальних задач інженерами різних спеціальностей.

Ще стародавні відзначали, що довгим є шлях повчань, але коротким та успішним є шлях прикладів.

Досліджуючи проблему ІП, слід в першу чергу звернути увагу не стільки на самі помилки, скільки на процес створення технічного об’єкта, на розумову діяльність інженера. Бо помиляється завжди людина і тільки людина. І від того, як вона будує свою діяльність, свої співвідношення з колегами, якою системою цінностей вона керується у діяльності, багато у чому залежить і кількість помилкових рішень.

Тому глава 1 присвячена розгляду специфіки інженерної діяльності, глава 2 – механізмам мислення людини. Творчості інженера і методам знаходження нових рішень присвячені глави 3 и 4.

Розгляд інваріантних помилок, тобто таких помилок, які можуть виникнути при створенні будь-якого виробу, здійснюється у главах 5–10. У них також надаються рекомендації з недопущення помилок та з їхнього раннього виявлення.

Заключна частина посібника (гл. 11, 12) присвячена діалектиці ІП. Тут увагу звернуто на позитивну, пізнавальну, евристичну роль помилки, на те, що помилка примушує замислюватися, шукати джерела свого виникнення, знаходити нові шляхи рішення проблем та задач. Надані рекомендації з активації пошукової активності інженера, з ефективних методів навчання на чужих помилках.

При написанні навчального посібника був використаний багатий досвід роботи колективу авторів із промисловими підприємствами – заводами «Радіоприлад», «Супутник», «Іскра», конструкторським бюро «Вектон», Запорізьким науково-дослідницьким інститутом радіозв’язку (ЗНДІРЗ), а також багаторічний досвід проведення практичних і лабораторних робіт, ділових ігор, розробок технічної документації силами студентів за замовленням промисловості і т. ін. Окремі розділи і глави навчального посібника були апробовані при викладанні курсів «Основи конструювання радіоелектронних засобів», «Інновації в техніці», «Інженерне проектування» для студентів спеціальності 8.091.001, а також при викладанні курсів «Інженерне прогнозування» для студентів спеціальності 8.100.403 та «Технологія інженерної діяльності» для всіх магістрів ЗНТУ.

Пропонуємий навчальний посібник може бути рекомендований студентам і викладачам усіх технічних спеціальностей, а також інженерам і особам, яких цікавлять проблеми ІП.

Питання для самоконтролю.

Назвіть об’єкти інженерної діяльності та дайте їм коротку характеристику.

Errare humanum est

(Людині властиво помилятися)

Латинське прислів’я