Глава 4 методи знаходження нових рішень

4.1 Метод проб і помилок

Створюючи нову техніку, людина на кожному етапі її розвитку зіштовхувалася з новими для неї проблемами і задачами. Ці задачі вона намагалася вирішувати шляхом перебору багатьох варіантів їх вирішення. Такий метод вирішення одержав назву методу проб і помилок (ПіП).

Суть методу складається у висуванні і розгляді можливих варіантів рішень; якщо ідея виявляється невдалою, її відкидають, а потім висувають нову. При цьому не існує ніяких правил генерування й оцінки нових ідей. Придатність чи непридатність тієї чи іншої ідеї оцінюється суб’єктивно, тому що відсутні об’єктивні критерії вибору найкращої ідеї.

Метод ПіП цілком придатний для вирішення простих задач, що вимагають для свого вирішення декількох десятків проб. Коли ж рішення сховане серед сотень усіляких невипробуваних варіантів, то пошук прийнятного рішення може розтягтися на багато років, до того ж немає ніякої гарантії, що при такому переборі варіантів сильного рішення взагалі не помітять, чи обраний варіант далеко не самий удалий.

Наприкінці XIX ст. метод ПіП удосконалив Едисон. Він запропонував складну технічну проблему поділяти на кілька задач і за кожною задачею одночасно вести перевірку багатьох варіантів. Звідси, чим складніша задача, тим більше проб потрібно зробити, тим більше людей необхідно залучити до її вирішення.

Незважаючи на те, що багато найкращих винаходів були створені цим методом, сам процес пошуку рішення дуже далекий від досконалості.

Чим же поганий метод ПіП?

Насамперед своєю малою продуктивністю, низьким коефіцієнтом корисної дії, тому що на творчий процес незримий і сильний вплив роблять і психологічна інерція нашого мислення, і побоювання крити­ки, і прагнення уникнути невдачі і ризику, і шаблонність мислення, і всі ті причини, що сковують наше мислення, гальмують творчість. Механізм дії цих причин був проаналізований нами раніше.

Метод ПіП марнотратний і неефективний за своєю природою. Це пов’язане не тільки з тим, що він вимагає великої кількості проб при вирішенні складних задач, але і з більшою часткою суб’єктивізму при виборі кращого варіанта мислення, що і є джерелом багатьох ІП, пов’язаних з великими матеріальними втратами, а часом і з людськими жертвами.

В другій половині XIX століття виникла ідея створення броненосця з могутнім вітрильним оснащенням додатково до парової машини, і хоча було багато заперечень і побоювань, усе-таки лорди британського Адміралтейства затвердили будівництво. Невеликий шквал під час спробного плавання перекинув хитливе судно. З 556 чоловік врятувалося 17. У пам’ять про загиблих в стіну собору святого Павла в Лондоні була вбудована бронзова дошка з вироком суду «неосвіченій упертості лордів» [24].

Метод ПіП не передбачає обліку невдач навіть усередині однієї галузі: люди багаторазово проходять через ті самі невдачі, не роблячи при цьому ніяких висновків. До істотних недоліків цього методу можна віднести і те, що він не дає можливості вчасно побачити нові задачі і знайти ефективні рішення складних задач і проблем. Тут втрати можуть вимірятися десятиліттями чи навіть сторіччями. Так суди на підводних крилах могли бути створені років на 30–40 раніш. Була потреба і були теоретичні і практичні можливості створення таких судів. Задачу просто не побачили, до спроб її вирішення пройшла половина століття.

Важко оцінити втрати від застосування методу ПіП, він давно вичерпав свої можливості. Раніш недосконалість методу компенсували збільшенням кількості людей, зайнятих вирішуванням задачі. Тепер близька до вичерпання і ця можливість. Справа полягає у тому: чи миритися з уповільненням темпів розвитку техніки, чи намагатися знайти більш раціональні технології удосконалювання техніки.