3. Класифікація фаз реабілітацій (за визначенням експертів вооз)
Всесвітня організація охорони здоров'я запропонувала наступну класифікацію фаз реабілітації:
а) лікарняна фаза, що починається з моменту надходження хворого (потерпілого) в стаціонар;
б) фаза одужання (реабілітаційні заходи виконуються в центрах реабілітації, поліклініках, санаторіях);
н) фіш підтримуюча, яка триває все життя і проводиться при тривалому диспансерному спостереженні.
В рамках кожної з цих фаз вирішуються в тому чи іншому обсязі завдання кожного виду реабілітації. Ефективність всієї системи реабілітації хворих визначається тим, наскільки успішно будуть вирішуватися завдання кожної з фаз реабілітації. При цьому від того, які завдання ставляться перед кожною з фаз реабілітації, залежать тривалість фази і її організаційна структура.
Метою лікарняному (стаціонарної) фази реабілітації є відновлення фізичного і психологічного стану здоров'я настільки, щоб хворий був підготовлений до проведення другої фази реабілітації.
По завершенню лікарняному фази реабілітації хворий виявляється підготовлений до виконання програми фази реабілітації - фази одужання. Виконання цієї програми оптимально здійснювати в спеціалізованих реабілітаційних відділеннях місцевих санаторіїв, які є за своїм завданням і оснащеності заміськими реабілітаційними центрами. Ця фаза реабілітації є, по суті, кордоном між періодом, коли людина перебуває в статусі хворого і поверненням його в сім'ю, до активної діяльності. Основна мета другої фази реабілітації - підготувати хворого до активного життя - поверненню в сім'ю, до раціональної перебудови життєвого укладу, зміни деяких звичок, до систематичного проведення профілактичних заходів, включаючи вторинну профілактику. Завдання фізичного, фізіологічного та інших аспектів реабілітації вирішуються в цій фазі на новому, у порівнянні з лікарняним етапом, рівні.
По завершенні фази одужання хворий вступає у третю (підтримуючу) фазу реабілітації, метою якої є підтримка досягнутого рівня фізичної працездатності з деяким її збільшенням у ряду хворих, завершення психологічної реабілітації вже в умовах відновлення його соціального життя і попередження прогресія захворювання. Рішення всіх завдань третьої фази реабілітації можливе лише при відпрацюванні організаційної структури се в умовах районної поліклініки.
У другій і третій фазах реабілітації слід енергійно проводити заходи вторинної профілактики, яка включає в себе боротьбу з первинними факторами ризику, що грають роль у виникнення даного захворювання. Основне завдання вторинної профілактики - попередження прогресування захворювання, його рецидивів і розвитку ускладнень. Складовими частинами вторинної профілактики є: лікувальна фізкультура, лікувальне харчування, фізіотерапевтичні процедури, медикаментозне лікування та ін.
Список використаної літератури:
1. Лікувальна фізична культура та спортивна медицина / В.В. Клапчук, Г.В. Дзяк, Г.В. Муравов І.В. та ін. - К.: Здоров'я, 1995. - 312 с.
2. Медицинская реабилитация: Руков. для вр. / Под ред. В.А. Епифанова. -М.: Медпрес - информ, 2005. - 328 с.
3. Мурза В.П. Фізична реабілітація. Навчальний посібник. - К.: «Олан», 2004. - 559 с.
4. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000. - 424 с.
5. Основи фізичної реабілітації: навч. Посібник. - Кіровоград: РВВКДПІ ім. В. Винниченка, 2004. - 238 с.
6. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры / Под общей ред. проф. С.Н. Попова. - Ростов н / Д: изд-во «Феникс», 1999. - 608 с.
7. http://www.depressia.com/page_1053.html
8. http://ru. wikipedia.org/wiki
9. http://aupam. narod.ru/pages/invasport/kompleksnaya_profilaktika_ zabolevaniyj_reabilitaciya_boljnihkh_invalidov/page_09. htm