2. Особливості реабілітаційних програм для осіб із синдромом «хронічного болю».

При хронічному соматоформні больовому розладі (ХСБР) головною рисою є повторюване пред'явлення больових відчуттів поряд з постійним вимогою провести медичне обстеження - всупереч багаторазового отриманню негативних результатів і запевненням лікарів про відсутність фізичної основи для симптоматики. Виявляється, що у формуванні та закріпленні больового синдрому, а також больового поведінки важливу роль відіграють особистісні характеристики пацієнта.

За даними Л.Н. Собчик та Т.В. Протасенко (2003), серед страждаючих хронічними болями переважають (60%) особистості з тривожно-недовірливим і істероїдними рисами. На тлі помірної тривожності у цих хворих виявляються риси демонстративності, схильність драматизувати ситуацію, перебільшувати значимість проблем. Психологічне обстеження виявляє у них емоційну нестійкість, підвищену чутливість до зовнішніх, середовищних впливів, нестійку самооцінку, залежність від думки оточення, властиву істеричним особистостям. Мотиваційна сфера хворих характеризується суперечливістю: з одного боку, висока мотивація визнання і самоствердження, потреба бути в центрі уваги, з іншого - прагнення уникнути навантажень і відповідальних рішень, страх потерпіти невдачу, низька стресостійкість. При збільшенні навантажень або виникненні конфлікту у цих хворих спостерігається погіршення самопочуття. Так спрацьовує несвідомий механізм психологічного захисту по типу "втечі у хворобу". В результаті розвивається госпіталізм, тобто прагнення до тривалого і повторного обстеження та лікування в лікарнях. Слід підкреслити, що при цьому пацієнт до себе відноситься позитивного, статус "хворого" сприймається ним як соціально-прийнятний, що дозволяє уникнути навантажень і бути в центрі уваги.

Меншу частину хворих з ХСБР (30%) складають особи за складом ригідні, паранояльні. Таких хворих відрізняють недовірливість, образливість, наполегливість у відстоюванні своєї позиції, амбітно-захисні тенденції, які поєднуються з чутливістю до критичних зауважень, які сприймаються як несправедливі. Для них характерні виражена емоційна напруженість, застрягання на образах, виражений індивідуалізм і водночас низький рівень саморозуміння, насиченість емоційних переживань, схильність звинувачувати у своїх проблемах оточуючих. Такі хворі невпинно шукають медичну допомогу, критикують призначені ним лікувальні заходи, самостійно переривають лікування і вимагають нових обстежень. Домагаючись "справедливості", вони при цьому кумулируют, накопичують негативні переживання, що у свою чергу підсилює емоційну напруженість. У цих осіб недостатня гнучкість у відносинах з оточуючими, конфліктність і разом з тим нерозуміння, витіснення справжніх психологічних причин конфлікту проявляються схильністю до розвитку соматичних розладів, до порушення функцій внутрішніх органів

Незважаючи на типологічні відмінності, в обох групах однаково висока ступінь соціально-психологічної дезадаптації. Пред'являються скарги на стан здоров'я часто не дозволяють хворим з ХСБР працювати. Високий рівень тривоги, виражена емоційна напруженість, песимістичність у відношенні майбутнього і позитивних результатів лікування призводять до обмеження контактів з оточуючими, догляду у світ внутрішніх переживань, зниження активності і дисгармонізації міжособистісних відносин. У хворих відзначаються труднощі спілкування з оточенням, і, зокрема, з особами протилежної статі, серед них великий відсоток складаються в розлученні.

Наведені дані показують, що психологічний аналіз властивостей особистості може виявитися корисним для розуміння можливих причин та механізмів виникнення хронічного больового синдрому. Крім того, облік особливостей особистості дуже важливий для раціональної побудови комплексу реабілітаційних заходів - насамперед, психотерапії. Правильно підібраний курс психотерапії при ХБСР здатний як мінімум значно знизити вираженість больових відчуттів, у ряді випадків - повністю позбавити людину від страждань.