Міністерство освіти і науки Укріїни

Запорізький національний технічний університет

Інститут управління та права

каф. « Фізичної реабілітації і рекреації»

контрольна робота

З дисципліни: Основи санології

Варіант: 5

Виконав студент групи

УФКС-212 Душенко Т.О.

тел. 097-14-17-990

Перевірив О.В. Ковальова

Запоріжжя

2015р.

План

1. Цивілізація, спосіб життя і здоров’я людини.

2. Вплив кухонної солі на організм.

3. Еволюційні передумови становлення психіки людини. Поняття про психогенетику.

4. Список використаної літератури.

1.Цивілізація, спосіб життя і здоров’я людини.

Найважливішою якісною характеристикою суспільств, їх цивілізації являється спосіб життя людей, класів, націй, суспільства в цілому. Не випадково тип громадської формації часто відносять до умов способу життя. Спосіб життя конкретизує формаційний підхід до розуміння суспільства, в якому люди як біосоціальні істоти виступають зі своїми споживчими і практичними цілями.

Спосіб життя людей є предметом соціально-філософського, соціологічного і історичного аналізу вже давно. Спосіб життя має складну структуру. Передусім, в спосіб життя суб'єкта входять певні потреби, інтереси, цілі, реалізація яких є умовою його життєдіяльності. Ці потреби діляться на споживчі (матеріальні), практичні (економічні, політичні), духовні. Потреби виступають критеріями якості способу життя. Далі, в спосіб життя входять спонуковані відповідними потребами види життєдіяльності : побутова, економічна, політична, духовна і тому подібне. Ці види життєдіяльності включають предмети, знаряддя, умови, здібності, дії і операції суб'єкта.

І нарешті, в спосіб життя соціального суб'єкта включаються матеріальні, економічні, політичні, духовні і т. д. блага і стосунки з іншими соціальними суб'єктами, які викликають стани його задоволення або незадоволення (психічне, інтелектуальне, світоглядне). Міра задоволення потреб, а не тільки їх реалізація відіграє важливу роль в образі життя людини.

Основні категорії способу життя; рівень, якість, стиль

 Склад основних видів життєдіяльності залежить від типу соціального суб'єкта. Наприклад, для індивіда це сімейна, побутова, трудова, політична, спортивна, естетична і інша діяльність. Для суспільства, на думку Л. А. Зеленова, характерні вісім видів діяльності : економічна, екологічна, управлінська, педагогічна, наукова, художня, медична, фізкультурна. Очевидно, що ця класифікація може бути і іншою. 

В образі життя цього суб'єкта потреби, форми життєдіяльності, здібності утворюють певну ієрархію. Вона різна у різних суб'єктів, в різні періоди часу, в різних суспільствах і міняється з розвитком людства, його формацій і культури.

Існує чотири основні групи факторів, що детермінують здоров'я індивіда:

1. Спосіб і стиль життя людини, стан її свідомості та внутрішньої культури;

2. Стан середовища проживання людини (макро- та мікроекологія);

3. Генетичні фактори;

4. Сукупні зусилля фундаментальної та клінічної медицини й органів охорони здоров'я.

Короткий аналіз «представництва» кожної з цих груп факторів свідчить, що у «частковому» розподілі частка медична є найменшою: її роль у детермінуванні особистого та громадського здоров'я не перевищує 15%. Спадкові фактори представлені більш солідно — на їх долю у формуванні здоров'я припадає до 20%, стан оточуючого середовища визначає на 25% рівень здоров'я, а «лев'яча» доля належить умовам і способу життєдіяльності конкретної людини — до 55%.

Нині необхідно потужно та неухильно втілювати в життя домінанту: «До довголіття — від юності!» і навчати всіх представників соціуму (особливо юних) здоровому стилю життя, формуючи «моду на незламне здоров’я».

У переліку основоположних «наріжних каменів» здоров’я не випадковий стан психоемоційної сфери людини. На жаль, за даними експертів ВООЗ, на психічні та неврологічні захворювання в останні десятиріччя припадає велика частка інвалідності — вища, наприклад, ніж унаслідок артеріальної гіпертензії, артритів і цукрового діабету разом узятих. На сьогоднішній день на земній кулі сотні мільйонів людей страждають тими чи іншими варіантами психоемоційних розладів — від незначних і малопомітних форм до практично невиліковних захворювань, багато хто з індивідів упродовж життя мають одночасно декілька різних дисфункцій і порушень психоемоційної сфери. І саме психічне здоров'я вважається основою всіх аспектів здоров'я, стан психічного здоров'я детермінує істинну якість людського благополуччя.

Провідне значення стилю життя для здоров’я; світогляд, спосіб мислення та потреби людини як основа формування способу життя

В умовах глобалізації, нових цивілізаційних викликів рівень здоров’я нації значною мірою визначає її майбутній розвиток, спроможність до духовного й культурного вдосконалення. На початку третього тисячоліття здоров’я людини розглядається не лише як найбільша соціальна цінність, а й вирішальний чинник економічного розвитку, конкурентоспроможності й продуктивності праці, росту добробуту країни і рівня життя її громадян.

Загальновідомо, що система охорони здоров’я не лише споживає ресурси, а й забезпечує їх відтворення, інвестуючи розвиток людського капіталу на планетарному рівні. Окрім того, у сучасних умовах інтенсифікації, високої мобільності, соціально-політичної конфліктності, кліматичних змін, техногенних катаклізмів завдання збереження і зміцнення здоров’я людини потребують першочергового розв’язання. Саме категорія здоров’я в сучасному цивілізованому суспільстві виступає «візитною карткою» соціально-економічної зрілості, культури і процвітання держави, а здоров’я зберігальні технології посідають пріоритетне місце в навчально-виховних і соціальних ініціативах держави.

Світова спільнота вже давно зарахувала проблеми пов’язані зі станом здоров’я людини до кола глобальних проблем людства, серед яких також фігурують загроза глобальної війни, екологічні катастрофи, демографічний спад, нестача ресурсів, наслідки науково-технічної революції техногенного й антропогенного походження тощо. Як відомо, стан системи охорони здоров’я визначає лише 10 % усього комплексу впливів на здоров’я людини, а решта 90 % обумовлюється: станом екології (20 %), спадковістю (20 %) і найбільше – способом життя (50 %). Спосіб життя формується під впливом соціального оточення людини та залежить від рівня, якості та стилю її життя.

Отже, людство почало розуміти, що на сьогодні неможливо подолати захворювання, якщо серйозно не займатися вирішенням проблеми формування здорового способу життя, адже лікування дає в кращому разі лише обмежений ефект, поглинаючи при цьому значну  частку державного чи сімейного бюджету. Мова йде про сучасну концепцію «Здоров’я для здорової людини», коли визнається, що стан її здоров`я зумовлений переважно соціальними чинниками (умовами життя, соціальним середовищем та способом життя), а для його покращення необхідно запроваджувати профілактичні заходи та сприяти розвитку індивідуального потенціалу здоров’я людини.

А.Я. Іванюшкін пропонує 3 рівні для опису цінності здоров'я:

1) біологічний – вихідне (першопочаткове) здоров'я припускає удосконалення саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів і, як наслідок, мінімум адаптації;

2) соціальний – здоров'я є мірою соціальної активності, діяльного відношення людини до світу;

 3) особистісний, психологічний – здоров'я це не відсутність хвороби, а скоріше заперечення її, у сенсі подолання.

 Здоров'я в цьому випадку виступає не тільки як стан організму, але як “стратегія життя людини”.

Обґрунтовану модель оцінки рівня соматичного здоров’я індивіда по прямим показникам представив Апанесенко Г.Л., довів її інформативність, розкрив перспективність використання цієї моделі у профілактиці захворювань і оздоровленні населення. Апанасенко Г.Л. пропонує розрізняти кілька груп факторів здоров'я, що визначають відповідно його відтворення, формування, функціонування, споживання і відновлення, а також характеризують здоров'я як процес і як стан. У своїй книзі “Медична валеологія” він дає таке визначення здоров’я: “Здоров’я – це гармонія, внутрішньо системний порядок, що забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре себе почувати і оптимально виконувати біологічні та соціальні функції.

 Поняття здорового способу життя і поведінки, що відповідають принципам природи, були предметом постійного вивчення давніх людей. Своє розуміння здорового способу життя існувало в культурах усіх великих цивілізацій. Багатьом добре відомо, що в давніх західних культурах (Стародавній Греції та Стародавньому Римі) існував культ тіла, правильного гармонійного розвитку людини. Там виникли Олімпійські ігри і всі погляди на фізичне вдосконалення, відомі як фізична культура. Але мало кому відомо, що первинне значення в отриманні здоров’я давні греки приділяли зовсім не фізичній культурі, а душевному стану.

У стародавніх культурах Сходу (Китаю, Індії, Тибету) також вказувалося на існування нерозривного зв’язку між духовним і фізичним станом людини. Здоровий спосіб життя на Сході в першу чергу означав звільнення від надмірних емоцій і пристрастей, для того щоб досягти стану душевного спокою, гармонії з навколишнім світом. Наприклад, у Ведах (Давня Індія VI століття до н. е.) містилися основні принципи ведення здорового способу життя. Один із них — отримання стійкої рівноваги психіки. Така рівновага досягалася повною внутрішньою свободою, відсутністю залежності свідомості людини від навколишніх фізичних і психологічних чинників.

На прикладі давніх культур легко помітити, яке велике значення у формуванні здорового способу життя має усвідомлення гармонії внутрішнього світу людини. Сьогодні ми живемо в умовах глибокого дисбалансу природних, соціальних і духовних основ людини і середовища. Сталися істотні зміни в свідомості людини. Здоровий спосіб життя в розумінні сучасної людини в основному обмежується дотриманням певних норм харчування або підтримкою хорошої фізичної форми. Звичайно, це важливо. Але без внутрішнього вдосконалення не можна досягти максимальної ефективності.

Таким чином, здоровий спосіб життя складається з постійного дотримання певних норм, норм, яких вимагає природа від психічного стану людини. Якщо вона відповідає їм, то буде здоровою, якщо вона суперечить їм — хворітиме.