Hromyk

Д в о ї н а

Н. – З. – К. свекръви

Р. – М. свекръвоу

Д. – О. свекръвама

92

Таблиця 7

Відмінювання іменників із давніми консонантними основами

у старослов’янській мові

93

Таблиця 8

Відмінювання іменників із давніми консонантними основами

у старослов’янській мові

94

95

96

97

§10. Займенник у старослов’янській мові

1.На які групи прийнято членувати займенники за особливостями відмінювання та граматичною специфікою? Наведіть приклади.

2.Займенники котрих розрядів кваліфіковано як неродові? Чому?

3.Поясніть, що означають займенники першої та другої осіб àçú, ìû, òû, âû. Чи були в старослов’янській мові займенники третьої особи?

4.З’ясуйте, чи характерна для особових та зворотного займенників категорія роду?

5.З’ясуйте, чи характерна для особових займенників категорія числа? Чи змінювався за числами зворотний займенник?

6.З’ясуйте, чи характерна для особових та зворотного займенників категорія відмінка? Котрий займенник не мав форми називного відмінка?

7.Укажіть спільні граматичні характеристики особових та зворотного займенників.

8.Укажіть відмінні граматичні характеристики особових та зворотного займенників.

9.Поясніть, що таке суплетивізм. Проілюструйте прикладами з сучасної української мови.

10.Прокоментуйте систему відмінкових форм особових та зворотного займенників:

11.Прокоментуйте звукову структуру варіанта займенника першої особи називного відмінка однини "çú, що засвідчений, зокрема, в Маріїнському Євангелії. З’ясуйте історичну долю цього займенника в різних слов’янських мовах.

12.Укажіть, чергування котрого ряду проявляється в основах особових та зворотного займенників. Визначте тип та ступінь давнього чергування:

Р. відм. одн.: òåáå, ñåáå. Д. відм. одн.: òåáh, ñåáh.

О. відм. одн.: òîáî\, ñîáî\.

13.У Синайському Псалтирі та Синайському Требнику форма родового відмінка однини ìåíå часом замінюється паралельним варіантом ìüíå, ì’íå. Як склався цей варіант?

14.У пам’ятках Х– ХІ ст. представлено паралельні форми давального та місцевого відмінків однини займенника першої особи: ìüíh і ìúíh. Чому основним, первинним вважається варіант ìüíh, у структурі якого представлено редукований переднього ряду?

Примітка. Простежте, голосний якого ряду виступає у формах давального і місцевого відмінків однини займенника другої особи та зворотного займенника. Пор.: òåáh, ñåáh.

99

15.У пам’ятках Х– ХІ ст. представлено паралельні форми орудного відмінка однини займенника першої особи ìúíî\ і ìüíî\. Чому основним, первинним вважається варіант ìúíî\, у структурі якого представлено редукований заднього ряду?

Примітка. Простежте, голосний якого ряду виступає у формах орудного відмінка однини займенника другої особи та зворотного займенника. Пор.: òîáî\, ñîáî\.

16.У Київських листках замість форми називного відмінка множини ìû трапляється варіант íû. Під впливом якого відмінка він постав?

17.Поясніть, що таке енклітика, енклітична форма.

18.Укажіть, які з паралельних форм особових та зворотного займенників у старослов’янській мові вживалися як енклітики, а які – як основні.

19.Чи спочатку були енклітиками форми знахідного відмінка однини ì#, ò#, ñ# та множини íû, âû? У зв’язку з чим ці форми стали напівенклітиками? Якими формами вони поступово витіснялися?

20.З’ясуйте специфіку вживання у старослов’янській мові паралельних енклітичних та основних форм особових і зворотного займенників. Енклітичні чи основні форми вживалися при потребі наголошення, підкреслення займенника в тексті?

21.В особових займенниках значення відмінків у праіндоєвропейській мові виражалося двома способами: а) використанням різних основ (суплетивізм); б) використанням однієї основи з різними внутрішніми флексіями. Чи залишилися сліди цього явища у старослов’янській мові? Прокоментуйте з цього погляду форми:

22.Чи залишило сліди внутрішньофлективне відмінювання особових займенників у сучасних слов’янських мовах, наприклад українській?

100